Половина від «дуже погано»

Чергову сесію макіївської міськради, яка б мала визначитися відносно скандального питання «оптимізації» мережі навчальних закладів, городяни зустріли пікетами. «Діти — це майбутнє!», «Влада міста слабка, вибравши собі в супротивники матерів та дітей», «Не дамо закрити школи!» — майоріли в натовпі саморобні транспаранти та плакати. Біля місцевого «Білого будинку» зібралися батьки школяриків із міських шкіл, які влада націлилася ліквідувати.

— До кого ми тільки не звертались, але нам виставляли все нові контраргументи, — розповідає член ініціативної батьківської групи Наталя Петрова. — То, мовляв, у класах недостатня наповнюваність (при тому що в кожному 23 — 25 учнів), то несприятливі умови для навчання через стару котельню. А перевести наших дітей планувалося до інтернату, який, мало того, що фактично знаходиться посеред ринку, та ще й потребує капітального ремонту. Причину наполягань влади ми вбачаємо в тому, що шкільною територією зацікавилося сусіднє велике харчове підприємство.

Макіївський міський голова Олександр Мальцев звинувачення в «бізнесових» мотивах закриття шкіл категорично відкидає.

— То дешеві політичні трюки, що не мають під собою абсолютно ніякої об’єктивності, — твердить чиновник. — Ось щойно розійшлися з-під стін міськвиконкому представники БЮТу. Група народних депутатів від «Нашої України» на три хвилини завітала до 44-ї школи, аби покрасуватися перед об’єктивами. Все це прекрасно розуміють люди, які відповідальні за збереження системи освіти.

Така зневажлива характеристика з вуст першої особи міста відверто образила учасників батьківських пікетів. В свою чергу, вони звинуватили макіївську владу в тому, що вона намагається протидіяти громадським протестам.

«Йде тиск на підприємства, де працюють батьки учнів зі шкіл, що закриваються. Робітників не відпускають в безкоштовні відпустки, ані у відгули, щоб вони не потрапили на мітинг чи батьківські збори», — розповів один із «протестантів». При цьому учасники пікетів твердять: керівники підприємств не приховують дійсну причину відмов, пояснюючи, що отримали «вказівку зверху».

Мабуть, не ризикнувши доводити суспільні пристрасті до кипіння, сесія міськради, зрештою, ухвалила половинчасте рішення: школи №44, №77, №45 та №17, доля яких викликала найбільше хвилювання городян, таки не закриють. Ба більше, на ремонт котелень та дахів їм виділять чотири мільйона гривень. Проте під дамокловим мечем «оптимізації» залишаються ще стільки ж навчальних закладів у найбільш віддалених Радянському та Червоногвардійському районах міста. Та батьки учнів з приречених шкіл, натхнені часткової перемогою над владою, заявляють, що продовжуватимуть боротьбу до останнього. Зокрема, батьківський комітет україномовної загальноосвітньої школи №3 звернувся до Президента Віктора Януковича, нагадуючи йому про обіцянку не допускати беззаконня в освітній сфері. У колективному листі конституційному гарантові наголошується, що школа на робочому селищі ім. Кірова виконує ще й функції єдиного осередку громадського життя, бо там відбуваються концерти, збори жителів, вибори. Якщо ж перевести дітей, як пропонується, до віддаленої СШ №19, то на їх щоденному шляху до класів «знаходитимуться ліс, захаращений пустир, відкриті каналізаційні люки, покинута шахта «Капітальна», що не має відповідного огородження і ніяк не захищена від цікавості дітей». До того ж батьки занепокоєні фактом, що запропонована школа практично не має українських класів, тож «оптимізація» по-макіївські відчутно віддає наступом на державну мову.

Між тим, останнім часом поширюються тривожні звістки про ймовірне закриття єдиного на 400-тисячне місто учбово-реабілітаційного центру для сиріт та дітей із неблагополучних сімей. Педагогів «Райдуги» нібито неофіційно зобов’язали потроху готувати вихованців до того, що нового навчального року тут уже не відбудеться.

— Я просто в паніці, — ділиться емоціями 16-річний вихованець «Райдуги» Руслан, який провів у стінах сиротинця більшу частину свого життя. — Тут наше гостинне місце, що замінює дім, друзі та вихователі, з якими ми вже як рідні.

— Я мати-одиначка, — бідкається макіївчанка Ірина Білецька, — дитину нема з ким залишити, коли я на роботі. Закриють цей заклад — що тоді робити?

Схоже, скандальна історія з «оптимізацією» освіти заради сумнівної економії бюджету ще матиме в Макіївці продовження. Поки що городяни виставили владі з цієї дисципліни «дуже погано».