Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

«Порушники спокою»

Ректор Чорноморського державного університету ім. Петра Могили про те, чим має бути виш для регіону
16 листопада, 2011 - 00:00

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили в Миколаєві, за загальноукраїнськими (і навіть за миколаївськими) мірками, дуже молодий. Він був заснований 1996 року як філія Києво-Могилянської академії. З нуля. Не було ні матеріальної бази, ні викладацького складу. Але цілеспрямованість невеликої групи ентузіастів на чолі з доктором технічних наук Леонідом Клименком дозволила створити університет, який уже через кілька років всерйоз заявив про себе на всю країну. Леонід Павлович працює ректором цього університету донині. І донині ЧДУ ім. Петра Могили входить у комплекс «Києво-Могилянська академія». З університетом, його студентами і викладачами «День» знайомий лише заочно. Але вже найближчого четверга на запрошення Центру європейської інформації в Миколаєві головний редактор Лариса Івшина представить нашу газету і книжки Бібліотеки «Дня». Ми сподіваємось на цікаве спілкування зі студентами і викладачами Чорноморського університету. Напередодні зустрічі більше про виш ми попросили розповісти ректора Леоніда КЛИМЕНКА:

— Ми — підбурювачі спокою в Миколаєві, — говорить ректор Леонід Павлович. — Сьогодні ми є найрейтинговішим університетом у Миколаївській області і багато речей, які ми впровадили в нашому університеті, сьогодні запозичують інші миколаївські університети. Багато речей серед того, що ми запровадили, є пілотними у нашому регіоні і не лише. До нас приїздять із Херсона, Кіровограда, Криму, із Західної України. Ми сьогодні намагаємось бути передовими в тих питаннях, які стосуються організації навчального процесу.

— Ім’я Петра Могили багато до чого зобов’язує. На чому насамперед ѓрунтується виховний процес у вашому університеті?

— Ми будували його на використанні кращих досягнень радянської вищої школи та сучасних досягненнях західних і східних (мається на увазі японська, китайська, малазійська) вищих шкіл. У нас обов’язкове вивчення англійської та іншої мов. Кожен студент повинен вільно володіти іноземною мовою, щоб він мав мобільність, і вільно володіти інформаційними технологіями. Все навчання —українською та англійською мовами. Це дає студентам можливість добре працевлаштуватися і бути більш конкурентоспроможними на ринку праці. Ми сприяємо тому, щоб кожен студент улітку пройшов зарубіжне стажування. Основні країни — це Великобританія, Німеччина і США. Це дозволяє студентам розширити свій кругозір і подивитися, що робиться за кордоном і що вони повинні собою представляти у результаті. Ми створили хорошу матеріальну базу. Встановили премії: за захист докторської дисертації 100 тис. грн, а за захист кандидатської — 10 тис. грн. Сьогодні ми маємо найсильніший кадровий потенціал в області.

— Для Миколаївської області ви досить нестандартний університет. Миколаїв асоціюється з корабелами, з промисловістю, а у вас гуманітарний напрямок.

— Ми маємо баланс між гуманітарними й технічними спеціальностями. Ми створили взаємодоповнюючі факультети. Наприклад, Інститут іноземних мов сьогодні забезпечує мовну підготовку всіх студентів, комп’ютерний факультет забезпечує інформаційну підготовку всіх студентів, юридичний факультет, правничий. Зараз ми ліцензуємо відкриття спеціальності «архітектура та будівництво», є «комп’ютерна інженерія», «техногенна безпека», «приладобудування». Ми не суто гуманітарний університет. Гуманітарний блок у нас дуже сильний, але дуже сильний і технічний блок, причому сучасних технологій.

— Ви згадували про те, що ваші студенти часто їздять на навчання до західних країн. Який світогляд вони привозять звідти і наскільки він поєднується з умовами українського ринку праці?

— Не лише наші студенти їздять за кордон, а й ми залучаємо іноземних викладачів. Зараз у нас працюють 12 іноземців, які читають лекції своєю мовою. Це і поляки, і американці, і німці, і англійці, і японці, і китайці. І ми стараємося, щоб наші викладачі теж пройшли стажування в найсерйозніших закордонних вузах. Ми повинні орієнтуватися на те, яка освіта сьогодні в світі. Наш університет входить до Асоціації університетів Європи, ми члени Американської асоціації освіти, я є президентом Асоціації університетів України.

Сьогодні нашим комп’ютерникам пропонують зарплату кілька тисяч доларів. Є й інші спеціальності, які сьогодні добре заробляють у нас в Україні. Певна частина, звісно, виїжджає за кордон. Інші виїжджають за кордон, там здобувають ще більш високу кваліфікацію й повертаються до нас.

— Минулий навчальний рік був дуже складним для адміністрацій університетів, та й цей не легший. Багато в чому це пов’язано з підготовкою закону про вищу освіту, ректорам доводилося відстоювати свої інтереси, права. Вже третя версія цього законопроекту багатьох ректорів влаштовує. А вас?

— Багато що в ній влаштовує, якщо б її ухвалили. Там є дуже багато позитивних речей. Ми вивчали питання академічних свобод, університетської автономії, які враховані в законопроекті. Гадаю, цей закон може стати кроком уперед.

— «День» писав про те, що, вимагаючи автономії для свого університету, професура, як правило, говорить про матеріальну автономію. Але мало хто говорить про ціннісну автономію. Якщо говорити не лише про ваш університет, а про Миколаїв загалом, наскільки професура готова до власних світоглядних студій?

— У Бостоні є Тафт — університет, який виступив з ініціативою, що університети повинні служити місцевим громадам. Цього року в Мадриді відбулася конференція, присвячена цьому питанню. Ми домовилися (а до цієї мережі входить близько 600 університетів з усього світу), що ми проведемо в Ялті в червні наступного року Ольвійський форум, на якому розглядатимуться ці питання, і до цієї системи ще приєднуватимуться університети України. Це є і в Болонській декларації, Великій Хартії університетів. Але, на жаль, багато хороших справ в Україні гальмуються питаннями матеріального забезпечення. Поки населення не має грошей для того, щоб навчання було повністю платним, то просити автономії від міністерства, тобто від джерела фінансування, університетам сьогодні не те що невигідно, а й неможливо. Потрібно насамперед робити те, що в наших силах.

Ольга РЕШЕТИЛОВА, Анна ПАРФІМОВИЧ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ