Сергій ВАСИЛЬЄВ, «День»
Сьогодні минає рівно дев’ятнадцять років з того дня, як на Личаківському
цвинтарі у Львові поховали Володимира Івасюка.
Таємниця загибелі талановитого композитора-пісняра, напевно, так і не
буде розкрита. Похапцем сфабрикована радянськими слідчими органами версія
про самогубство здається аж надто брехливою. А легенда про політичне вбивство
надто міфологічною. Хоча існування останньої містить у собі якусь значно
нутрянішу і благороднішу правду: адже Володимир Івасюк набув у народній
свідомості рис справжнього національного героя. З часу його загибелі українська
естрада не спромоглася витворити жодної пісні, яка б настільки чисто і
красиво повідала б про душу землі, що народила найвидатнішого пісенного
мелодіста 70-х років.
Напевно, організатори концерту «Володимир Івасюк. Повернення», оголошеного
на 29 травня в Національному палаці «Україна», керуються не лише ідеєю
пошанувати видатного композитора, а й небезпідставно розраховують відродити
його творчість у сучасному «саунд-просторі» України. На концерті прозвучать
23 каверверсії пісень В. Івасюка у виконанні найпопулярніших сучасних українських
естрадних виконавців. Найзворушливіше те, що всі вони зголосилися виступати
(а крім того, й по-новому аранжували пісні) цілком безкорисливо, пожертвувавши
свої гонорари музеєві Володимира Івасюка для створення в ньому меморіальної
експозиції.
