Право на... мовчання

Сьогодні Верховна Рада планує розглянути законопроект про внесення змін до закону про вибори народних депутатів стосовно роботи засобів масової інформації під час виборчої кампанії. Як повідомив журналістiв перший заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова й інформації, керівник робочої групи з підготовки цих змін Сергій Правденко, на сьогодні в Раді вистачає голосів для схвалення цього законопроекту.

Нагадаємо, що найбурхливіший протест журналістсько-експертної спільноти викликали ті норми затвердженої парламентаріями 7 липня цього року редакції закону про вибори народних депутатів, згідно з якими «висвітлення виборчого процесу в ЗМІ всіх форм власності у формі інформаційних повідомлень, новин тощо» має здійснюватися «без коментарів і оцінок, виключно на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості» (стаття 68-ма, пункт 12-й). А також — 10- й пункт статті 71-ї, згідно з яким у разі порушення засобами масової інформації вимог частин п’ятої і дев’ятої цієї ж статті (що забороняють «поширення в будь-якій формі матеріалів із закликами до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильним шляхом, порушення суверенітету та територіальної цілісності держави,.. пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права та свободи людини...» і «поширення явно неправдивих або наклепницьких відомостей про партію (блок) — суб’єкт виборчого процесу або про кандидата в депутати») дія ліцензії або випуск (друк) цього ЗМІ можуть бути припинені (тимчасово — до закінчення виборчого процесу(!)) за поданням Центрвиборчкому або відповідної окружної виборчої комісії. Тобто, як кажуть, без суду та слідства.

Юристи зазначають, що нова редакція закону про вибори народних депутатів суттєво звужує рамки участі ЗМІ у виборчому процесі. Але головне — а як же 34- та стаття Конституції України, що гарантує кожному «право на свободу думки та слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань... право вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію усно, письмово чи іншим способом — на вибір»? А 22-га стаття Основного Закону свідчить, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу iснуючих прав і свобод». (До речі, є ще й Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини та прецедентна практика Європейського суду з прав людини, що також є частиною нашого законодавства.) Утім, українські парламентарії не вперше приймають закони, що суперечать Конституції...

Сьогодні Рада має шанс одну зі своїх помилок виправити. За словами Сергія Правденка, законопроект про внесення змін до закону про вибори народних депутатів зокрема передбачає, що питання про припинення дії ліцензій телерадіоорганізацій вирішуватимуть у судовому порядку за участю ЦВК і Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Крім того, пропонується дозволити журналістам коментувати виборчий процес. Водночас, відповідаючи на запитання, чи узгоджені в законопроекті всі спірні моменти, які не влаштовували в чинному законі зокрема представників телерадіоорганізацій, керівник робочої групи наголосив, що для того, щоб у законі не було різночитань, необхідно створити документ на 10 тисяч сторінок і виписати «кожен крок, кожен чих...»

Чи прислухаються народні обранці до рекомендацій своїх же колег? Чи підсумки сьогоднішнього депутатського голосування стануть дзеркальним відображенням підсумків опитування, проведеного в передостанній програмі «Іду на Ви» (канал «1+1») з участю одного з авторів нової редакції виборчого закону, представника Президента в парламенті Юрія Ключковського? Більшість учасників цього опитування (що не претендує, за словами ведучих програми, на те, щоб бути репрезентативним, але претендує на те, щоб висловлювати думку політично активної частини співгромадян) відмовили журналістам у праві оприлюднювати їхні позиції. Вражаючий результат, що, на наш погляд, має стати темою для серйозного експертного та суспільного обговорення.

Утім, якщо зміни до Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині, що стосується діяльності ЗМІ під час виборчої кампанії, і не будуть прийняті, у журналістів усе ж залишається шанс реалізувати своє право на широку критику й оцінні думки стосовно політиків. Юридичним обґрунтуванням цього є не тільки 34-та стаття Конституції, а й рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року за заявою «Української прес-групи» — видавця газети «День», — що 12 жовтня набуло законної чинності. Нагадаємо, що йдеться про справу, яка бере свій початок у президентській кампанії 1999 року, — про оскарження рішень українських судів, які визнали нашу газету винною в завданні збитків честі та гідності тогочасних кандидатів на посаду президента — Наталії Вітренко та Петра Симоненка.

Європейський суд, зважаючи, зокрема, на те, що вимоги до захисту політичним діячем своєї репутації повинні бути збалансовані з суспільною цікавістю до відкритої дискусії політичних питань, визнав державу Україна винною в порушенні свободи слова за заявою «Української прес-групи». Рішення Європейського суду (повний текст якого можна прочитати на сайті «Дня» — www.day.kiev.ua) чітко дає зрозуміти, що політики, якщо вони вже обрали таку професію, повинні бути готові до пильної уваги до своєї діяльності та широкої критики на свою адресу. Крім того, оцінні думки (хай навіть у дуже саркастичній формі) слід відрізняти від констатації фактів. Як зазначається в рішенні Європейського суду, вимогу щодо доказу правдивості оцінної думки неможливо виконати, і це саме по собі порушує свободу поглядів. Нагадати політикам про це напередодні виборів особливо важливо. Як зазначив адвокат Дмитро Кутах (див. «День» №203), який представляв інтереси «Дня» в цій справі, рішення Європейського суду «детально трактує, що можна і що є допустимим у ході виборів стосовно політиків і політичних партій, — що дозволене пресі, що не дозволене, які завдання преси, який стан нашого законодавства у сфері ЗМІ тощо. Більш того, в період виборчої кампанії рішення Європейського суду за заявою «Української прес-групи» стане одним зі стовпів захисту ЗМІ. Відповідно до нього, всі юристи та журналісти захищатимуть свої права в судах за позовами, пов’язаними з роботою ЗМІ під час виборів».

Якщо депутати скасують закладені ними у виборчий закон «драконівські», за словами однієї з колег, заходи стосовно ЗМІ, це можна буде назвати й наслідком широкої публічної дискусії навколо цієї проблеми, тобто ще одним кроком України до створення громадянського суспільства. Символічно, що розв’язка цього конфлікту між першою, другою та «четвертою» владою практично збіглася з річницею помаранчевої революції, роль у якій ЗМІ та журналістів важко переоцінити. Залишивши ж чинною заборону на журналістські оцінки, політики таким чином виставлять оцінку насамперед самим собі. Ну і, звісна річ, рівню демократії в Україні...