Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Росіянам про їхню батьківщину розкажуть українці

Медіаспілка не боїться, що Росія стане не такою, як про неї розповідають російські журналісти
12 березня, 2003 - 00:00

Учора в Україні стартував конкурс «Золотой глагол». Цей амбіційний проект належить російській Медіаспілці. Про це заявили на прес-конференції у Києві його віце-президент Олена Зелінська та ведучий каналу «Росія» Микола Сванідзе. Учасники конкурсу повинні подати свої роботи про нинішню Росію — об’єктивні і, як очікують організатори, засновані на реальних фактах. На запитання, чи не бояться вони, що Росія буде іншою, ніж у російському медіа-дзеркалі, О. Зелінська твердо відповіла «ні», і заявила, що різноманітність поглядів вітається. Конкурс проводиться відразу в кількох країнах. Він уже стартував у Казахстані, Білорусі, наступного тижня до нього підключаться країни Прибалтики, а також скандинавські, де, як виявилося, багато журналістів пише російською. Конкурс проходить за трьома номінаціями: «Про Росію з любов’ю» (кращий матеріал про Росію), «Ми сусіди» (кращий матеріал про співпрацю наших країн) і «Великий могучий» (краща літературна якість тексту). У ньому можуть брати участь роботи, які вийшли в ефір або опубліковані з 1 січня 2002 по 1 травня 2003. Оцінювати власне літературну російську мову будуть тільки в одній номінації — «Великий могучий». У двох інших мова матеріалу не має значення, але у випадку, якщо він буде іншою мовою, його необхідно супроводжувати перекладом. 27 фіналістів (по дев’ять у кожній номінації) від України запросять до Москви на церемонію вручення призів, яка пройде 11 червня. Детальніше про конкурс можна дізнатися на сайті Медіаспілки: http://www.ms.ru. Конкурсні матеріали надсилати за адресою: Київ, вул. Сагайдачного, 33, магазин-кафе «Русская книга» з позначкою «На конкурс».

В об’єктивності журі (куди увійшли керівники центральної російської мас-медіа) можна не сумніватися, запевнив у ході конференції і Микола Сванідзе. І висловив особисту зацікавленість в «лица необщем выраженьи» робіт, які будуть подані на конкурс. Попутно Микола Карлович пообіцяв, що конкурс «зробить ім’я» його переможцям. «День» вирішив уточнити у нього деякі моменти.

— Миколо Карловичу, у російському журналістському співтоваристві продовжує дебатуватися питання свободи слова в світлі подій на Дубровці. Якийсь час йшлося про внесення поправок до російського законодавства. Як сьогодні йдуть справи і яка ваша особиста позиція в цьому питанні?

— Поки ніяких поправок до законодавства не внесено. Йшлося тільки про таку можливість. Я — проти внесення поправок до законодавства, які стосуються свободи слова — в будь-якому варіанті. Це моя особиста позиція. Тут повинно йтися про інше. Під час гострих криз, скажімо, теракту, повинна спрацьовувати журналістська етика, як це відбувається у всьому світі. У всіх досвідчених медійних країнах існує кодекс поведінки журналіста, де зазначається, чого не може дозволяти собі журналіст під час таких подій. А все інше, чого не можна, — можна. Тобто те, що не ставить під загрозу життя людей, що реально не заважає правоохоронним органам роззброювати терористів — можна. І затикати журналістам рота під приводом, що зараз батьківщина в небезпеці і світовий тероризм не дрімає, не можна. Це може погано закінчитись. Я вважаю, що крім основних етичних норм, які вводити треба, все інше забороняти не можна.

— Сьогодні виступаючі говорили про те, що ваш конкурс задасть певну планку професіоналізму, якою завжди славилася, зокрема, Москва. Як ви оцінюєте журналістику пострадянського простору (не російську)?

— Не можна говорити про цей простір в цілому, тому що в ньому є Україна, є Естонія і є Туркменія. І між ними спільного, як між якутом і жителем Південно-Африканської Республіки. Тобто практично нічого. Але якщо брати українську або прибалтійську журналістику, тобто журналістику демократичних (з якимись поправками) держав на території колишнього Радянського Союзу, то я вважаю, що ця журналістика переживає зліт. Стратегічний великий довгий зліт, як це і повинно бути після зруйнування тоталітарної системи. Тепер нам просто треба набувати досвіду.

— Існує стійка думка, що Москва свого часу притягла всі кращі сили. Ваш конкурс не має таких «підступних» цілей?

— Ні, що ви! Нічого ні в кого не хочемо відбирати. І у нас достатньо сильних журналістів. І у вас вистачає. Ні, йдеться про інше — щоб ми контактували, спілкувалися. У нас є спільна професія, спільна культура і спільний знаменник — російська мова.

— Вірніше, знання спільної мови.

— ...І це дуже важливо.

Діана БАЗИЛЯК, «День»
Газета: 
Рубрика: