Самоосвіта online — «фішка» «Дня», яка варта наслідування, — експерт

Минулий рік для газети «День» пройшов у форматі 5D. На практиці це означає, що «День» з’явився в таких соціальних мережах: Facebook/TheDayNewspaper, Twitter.com/thedaynewspaper, В контакте vk.com/daynewspaper, Google +/gplus.to/the day, YouTube/youtube.com/user/dayNewspaper.

Торік, окрім, власне, «Дня» трьома мовами — українською, російською й англійською, ми запропонували нашим читачам 12 бонусів. (Навіть якось символічно: у 2012-ому 12 бонусів!). А саме: зміну формату щоденної газети, запуск її друку в трьох нових типографіях (Києва, Донецька і Херсона), оновлення нашого сайту, вихід глянцевого додатку «Маршрут №1», вчетверте вручено премію імені Джеймса Мейса, випуск серії авторських арт-відкриток, бібліотечний проект поповнився відразу 15 книжками, що творять публіцистичну серію «Бронебійна публіцистика», проведення ребрендингу, фотовиставка в новій локації, заснування Фонду підтримки ініціатив «Дня», Х ювілейна Літня школа журналістики і, як вже було згадано, «День» з’явився в основних соціальних мережах. Це, що називається, інтелектуальне пригощання для розумного читача. Вже відома зворотна реакція наших авторів, друзів і читачів. Ми будемо раді почути ваші пропозиції і знайомитимемо з ними...

Володимир ПАНЧЕНКО, професор Києво-Могилянської академії, шеф-редактор порталу-сайту «ЛітАкцент»:

— Уже тривалий час візитівкою газети «День» є її постійний фаховий інтерес до питань культури, гуманітарної політики. Це — той спектр, який для мене як читача особливо цікавий. Хоча, очевидно, також цікавлюся політичною аналітикою. Тож торік газета на своїх шпальтах опублікувала чимало цікавих культурологічних та історичних матеріалів. Крім того, не міг не помітити, що протягом тривалого часу публікувалося багато аналітичних статей, що стосувалися мовної проблематики, зокрема, законодавства, яке не вписується ні в які коституційні рамки...

Звичайно, хочу відзначити і проголошений газетою «День» Рік списку Сандармоху. Дуже важливо було концентрувати увагу суспільства на цьому вузлі історії. Адже якщо говорити про порушення даної теми на державному рівні, то тут нема про що говорити. Держава ніяк не вшанувала ті події, хоча йшлося про розстріл інтелігенції — інтелектуальної частини українського суспільства. Отож ваше видання відіграє важливу громадянську місію. Через те я часто повторюю, що «День» — це більше, ніж газета. Це — інструмент громадянської дії.

Окремо хотів згадати останнього лауреата премії ім. Джеймса Мейса — Олександра Палія як історика. Правда, він такий історик, який не цурається публіцистики, що дуже добре. Те, що його нагородили тією відзнакою, — закономірно. Зрештою, це заохочення для інших істориків, тому що ця корпорація істориків дуже рідко проявляється в громадянській дії. Кожен на своєму рівні може говорити про власну позицію, але я не пам’ятаю, щоби вони висловили колективну позицію, наприклад, щодо ревізії шкільних підручників.

Знаєте, впродовж новорічно-різдвяних свят я зауважив відсутність України на телеканалах: ніби немає української культури, українського продукту, вже не кажу — україномовного. Тож тему «ЗМІ і українська культура» пропоную до обговорення. Тут варто поговорити і про відсутність музики на вітчизняних радіостанціях. Це дуже важливі речі, що впливають на масову свідомість. Якщо молоді люди не чутимуть сучасної цікавої української музики, то вони просто думатимуть, що її немає.