У темні часи добре видно світлих людей
Еріх Марія Ремарк, німецький письменник

Що відбувається за лаштунками?

11 грудня, 2007 - 00:00
ТАМАРА ЯЦЕНКО / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Які вони насправді, «зірки» сцени, театральні примадонни? Як виглядає інший бік життя, котре так вабить розкішшю та красою, пристрасністю та зовнішнім блиском?

У Київському академічному молодому театрі спробували дещо неоднозначно відповісти на ці запитання, запропонувавши на розсуд глядача прем’єрну виставу «Голубка» за п’єсою Жана Ануя «Коломба». Режисер-постановник — Андрій Бакіров, для якого прем’єра у Молодому одночасно є дебютом на київській сцені. Окрім того, для колективу театру ця постановка є також визначальною, адже п’єса від початку була обрана для бенефісу популярної актриси Тамари Яценко.

Всі події вистави розгортаються в одному просторі — театрі. У ньому існують свої радощі, болі, негаразди, а також лицемірство, жорстокість, пиха, брутальність та цинізм. Бідний музикант Жюльєн бажає виконати свій обов’язок і піти до армії. Проте йому потрібно «влаштувати» свою молоду дружину Коломбу з маленькою дитиною, які залишаються без засобів для існування. Молодому чоловікові не залишається нічого іншого, як просити свою матір — Примадонну театру мадам Александру — аби вона взяла молоду жінку з немовлям під своє «крило». І все те, що відбувається за сюжетом вистави далі, є своєрідним випробуванням, а, може, навіть посвяченням безпосередньої, наївної та ніжної «голубки» Коломби у «ранг» представників своєрідного світу, котрий живе за своїми внутрішніми законами. І, незважаючи на пристрасті, які вирують за лаштунками сцени у житті кожного персонажа — ревнощі чоловіка, інтриги та «театральні ігри» — чи не найважливіше значення має внутрішній конфлікт у душі юної Коломби (Ліліана Ребрик). Життя ставить її перед доволі жорстоким вибором: прийняти театральні закони, здобути акторську популярність, прихильність оточуючих, проте, так би мовити, поступитися своїми моральними принципами і, головне, вірністю у коханні, або ж не йти ні на які компроміси і на все життя залишитися бідною та наївною Коломбою. Цікавим моментом режисерського вирішення є те, що глядачеві складно зробити категоричний висновок. Хто вона: порочна зваблена молода актриса, чи незаймана «голубка»? Коломбу тішать залицяння чоловіків, їхні подарунки, красиве вбрання та любов глядача, і, водночас, вона пристрасно кохає Жульєна.

Досить влучно режисер змінює психологічну амплітуду дійства (не даремно, за жанром, вистава є трагікомедією). Змінюються характери, смислові акценти і, звісно, ставлення глядачів до зображуваного. У цьому, напевне, головна суть дійства. Від початку ми бачимо Примадонну Александру (Тамара Яценко) примхливою, жорстокою, лицемірною, подекуди смішною, адже все те, що вона робить у житті, здавалось би, позбавлене не лише почуттів, але й здорового глузду. Проте протягом розвитку дії вона перетворюється не лише у справжню матір, котра здатна розуміти свого сина, але й мудру жінку, яка добре знає життя та ціну всьому тому, що відбувається у нашому зовнішньому, «показушному» світі. Її останній монолог літньої, стомленої від життя жінки, котра неначе «знімає» з себе увесь театральний гламур, сприймається як сентиментальна, глибоко емоційна, й навіть драматична промова.

Змінюється й Коломба: вона не перетворюється на нікчему, позбавлену моральних принципів, хоча дещо ними і поступається. Коломба стає досвідченою жінкою, яке може чесно, з гідністю дивитися правді у вічі, бути відвертою насамперед із самою собою. Відомо, що Жан Ануй досить часто «проговорював» жіночу тему у своїй творчості. Й «Коломба» — не виняток. Окрім того, дивлячись виставу Андрія Бакірова, можна говорити навіть про деякі феміністичні мотиви (до речі, лише у позитивному сенсі).

Не даремно, незмінним та брутально вірним собі залишається лише Жульєн. Незважаючи на лихе знайомство з правдою, він не хоче змінювати переконання та погляди на життя. Можливо, для нього просто немає іншого виходу, аніж загинути?

Проте фінал вистави є піснею чистоті помислів і коханню, яке здатне подолати усілякі негаразди. Режисер ретроспективно «вимальовує» знайомство Жульєна і Коломби, пропонуючи інший варіант продовження їхніх стосунків: молода дівчина-квітникарка не зваблюється театром, слідуючи лише почуттям. І юні закохані, немов два голуби, залишаються у парі. Хоча, не варто звинувачувати театр, адже насправді, героїв знівечило їхнє життя, а головне — невміння найдорожчих людей порозумітися, що й призводить до особистої катастрофи...

У виставі також задіяні актори: Валерій Шептекіта, Станіслав Дудник, Микола Вороненко, Михайло Конечний, Наталія Кленіна та інші.

Олена ВАРВАРИЧ, спеціально для «Дня»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments