Олег ІВАНЦОВ, «День»
Ситуація з обранням спікера та його заступників,
що склалася у Верховній Раді, виявила, окрім інших, ще один аспект вітчизняного
політикуму — психологічний. У ній виразно виявилися політичні рефлекси
основних сил, представлених у ВР. Комуністи повною мiрою продемонстрували
свою схильність до певної поведінки — тиск «масою» і органічне неприйняття
компромісів. З пропозицією оцінити політико-психологічну складову обрання
керівництва ВР «День» звернувся до директора Інституту соціальної та політичної
психології АПН України Миколи СЛЮСАРЕВСЬКОГО:
— «Пакетний» варіант не передбачав наявності лівого спікера. Тому складно
говорити про якусь суб’єктивну правоту лівих: важко встояти перед спокусою
використати свою перевагу під час виборів керівництва ВР. Але ця перевага
відносна й у нинішній ситуації за досягнутого рівня розвитку політичної
системи всі партії просто приречені на те, щоб вчитися домовлятися. Звісно,
якщо вони готові існувати в межах цивілізованого демократичного поля. Сам
принцип «пакетної ідеї, запропонований четвіркою («Зелені», НДП, СДПУ(о),
НРУ), — спікер-центрист, не лідер партiї і не кандидат у президенти, лівий
перший заступник, правий заступник, — є демонстрацією способу політичної
поведінки, властивої демократичній системі. А протидія йому нагадує про
політичну культуру минулого. До речі, і «ненаполягання» на принципі пакетного
голосування свідчить про те, що тут ми маємо справу із гнучкішим, порівняно
з лівими, мисленням. Та чи почнуть працювати прогресивні компромісні схеми
в цій ситуації, залежить від їх особистiсного наповнення. Якого спікера
вважати центристом? Сумна специфіка нашого електорату полягає в тому, що
«розкрутити» можна лише того політика, який «уже» або «щойно» був при владі.
Головна перешкода тут — можливість «трамплінного» використання поста спікера
на президентських виборах. Компроміс, гадаю, можливий тільки за однієї
умови — чесної та відвертої відмови від використання поста Голови ВР для
створення іміджу на президентських виборах. І якщо політик справді стурбований
долею парламентаризму й долею держави, то він повинен заявити про таку
відмову.
— Чи можна вважати ситуацію з обранням керівництва парламенту тестом
на політичну та державну зрілість?
— Так, безперечно.
