Міський голова Києва Олександр Омельченко, виступаючи у вівторок в ефірі радіо «Свобода», назвав спробою «захоплення влади» останні події у столичній адміністрації.
Мер розцінює дану ситуацію «і як спробу протипоставити столицю всім містам, селам і регіонам України, щоб розгорнути локальний конфлікт до загальноукраїнських масштабів».
Мер повідомив, що декілька тижнів тому ознайомився із заявою Президента Леоніда Кучми про те, що всі урядові чиновники і губернатори повинні піти у відпустку. Разом з тим, зауважив він, «відпустка і звільнення — різні юридичні речі». Зі слів міського голови, він «порадився» з головами райдержадміністрацій Києва і своїми заступниками, і в ході наради було прийняте рішення про те, що «Київ вчинить так, як рекомендував Президент». О.Омельченко повідомив, що підготував листа до Адміністрації глави держави про надання йому тимчасової неоплачуваної відпустки з 11 лютого на час виборів. За словами мера, глава Адміністрації Президента Володимир Литвин написав на його листі «Дьоміну — погодитися і ознайомити Омельченка». «Замість цього я отримав 11 лютого о 15 годині з рук прем’єра у себе в кабінеті указ про звільнення (з посади. — ІФ ) на час виборів», — сказав він. «Подання готував уряд, особисто підписував прем’єр», — зазначив мер. «Я отримав указ Президента, якого на той час не було в Україні. Цього дня я вранці, за протоколом, проводжав його до Борисполя, де були і Кінах, і Литвин, і розмови на цю тему не було», — додав О.Омельченко. «Тому я чекаю приїзду Президента, щоб з’ясувати ситуацію — звідки цей указ і ким він надуманий», — заявив мер. Відповідаючи на запитання ведучої, О.Омельченко нагадав, що кандидати у депутати, згідно із законодавством, «не підлягають звільненню». Лідер Демсоюзу Володимир Горбулін вважає ситуацію з усуненням Олександра Омельченка від виконання обов’язків голови Київської міськадміністрації «найцікавішою» у нинішній виборчій гонці. Виступаючи у ток-шоу «Саме Той» на УТ-1, В.Горбулін припустив, що О.Омельченко був не готовий до такого розвитку подій. Однак якщо є указ Президента, його необхідно виконувати, — переконаний В.Горбулін. У Києві «у нас не гаразд з вертикаллю влади, якщо Президент двічі з Ханти-Мансійська повинен відстоювати свій указ», — підкреслив він.
КОМЕНТАРІ
Вікторія ПОДГОРНА, політолог, Центр соціально-політичного проектування:
— Можна як завгодно ставитися до особистості та амбіцій міського голови Києва, однак у даній ситуації не можна не розуміти, що ми маємо справу з абсолютно чіткою політичною грою. У Президента, звичайно, є всі юридичні підстави відкликати Омельченка, який є водночас головою Київміськадміністрації й главою мерії. Але якщо розглянути те, що сталося, з політичного погляду, то виявиться, що Олександр Омельченко останнім часом був досить впливовою політичною фігурою не лише на небосхилі Києва, а й у масштабах України. Звичайно, будь-які прояви сепаратизму не можуть не хвилювати Адміністрацію Президента, яка формально й неформально є одним із головніших центрів влади в країні й претендує на розширення цієї влади. А вибори взагалі загострюють будь-які протиріччя, що склалися на даному етапі. Олександр Омельченко став однією з перших жертв, хоча не можна говорити, що це вже остаточно. Але в нього є всі підстави вважати, що в разі серйозного виграшу блоку «За єдину Україну!» його власна політична доля може скластися досить сумно.
Дефiцит публічностi політики — одна з ключових проблем українського політичного процесу. Скандали, що цілеспрямовано влаштовуються деякими політиками, та демарші до справжньої публічної політики не мають жодного стосунку, це її вади. Реально ж публічна політика — це орієнтування не на те, що скаже Леонід Кучма, Володимир Литвин або інші можновладці, а те, що скаже виборець, що думає народ. На жаль, українські політики взагалі не мислять такими категоріями. Публічна політика — це гра за правилами, причому однаковими для всіх. Поки виконавча влада відіграватиме головну роль у політичній системі й при цьому буде формуватися не політичним шляхом, а адміністративним, поки більшість політиків будуть приходити у владу з державних структур, нам не варто чекати трансформації української політики в бік публічності.
Василь СТОЯКІН, Центр ринкових і соціальних технологій PRovider:
— Цього разу, швидше, треба говорити не про ступінь публічності, а про ступінь законності нашої політики і право, згідно з законодавством, нашим політикам хоч чимось займатися. Наскільки я знаю, указ Президента було ухвалено на виконання закону України про вибори народних депутатів. Омельченко не підкорився не Президенту, а закону. У цьому відношенні, власне кажучи, йдеться саме про незаконність багатьох політичних операцій в нашій країні і, зокрема, про те, що Олександр Олександрович, напевно, не дуже розуміє, де він перебуває і чим займається. Якщо він хоче звернутися до когось за роз’ясненнями того, чи має він підкорятися в цьому випадку указу Президента чи ні, він повинен звертатися до Верховного Суду, а не до Президента.
Сам факт такого рішення Президента я розцінюю нормально. Причина була одна — бажання Омельченка висуватися до ВР, до того ж він не погоджував це з главою держави, який свого часу Омельченка призначив на пост голови Київміськадміністрації. Тобто він має займатися чимось одним: або бути депутатом, або сидіти в кріслі мера. Малоймовірно, що Президент таким чином нейтралізував ймовірного претендента на президентське крісло. Олександр Олександрович людина вже немолода, і я не думаю, що він братиме участь у президентських виборах.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно- політичних досліджень:
— Я вважаю, що Омельченко повинен залишити свою посаду, тому що як мер Києва він... Його щастя, що у нас великі спальні райони, де живуть невимогливі люди, які прощають йому ті неподобства, які він творить, зокрема, на майдані Незалежності. По суті, за гроші киян Омельченко знищує наше красиве місто.
Омельченку не треба удавати з себе «невинну пташку», оскільки він сам подавав заяву про надання відпустки. Проблема полягає в тому, що він, iдучи у відпустку, хотів залишити замість себе людину, яка виконуватиме його волю.
Той факт, що в Омельченка є надія на те, що указ Президента можна скасувати внаслідок якихось кулуарних переговорів і за посередництва людей з близького оточення Президента, є свідченням того, що ми далеко ще не демократична країна і політичні рішення в Україні приймаються «під столом». Мене у зв’язку з цим дивує висловлювання Володимира Литвина, який намагається виступити у ролі такого собі примирителя і дає підстави Омельченку розраховувати, що все можна буде владнати, коли Леонід Кучма повернеться з поїздки Росією.
Мало того, що Омельченко сьогодні не виконує рішення глави держави, він ще й спекулює на цій події, запропонувавши убогим киянам субсидії, які не можна виплатити внаслідок того, що гроші знаходяться у в. о. голови адміністрації, і натякаючи на те, що якби він був на своєму місці, то зміг би допомогти.









