Українська дуель: комісар з маузером супроти бандита з пістолетом
Все так. Тоді хто ж до кого апелював? Ті, хто своєю безпорадністю підтвердив — проти лома немає прийому, до тих, хто довго, наполегливо, широко, без остраху якраз саме за допомогою лома діяв і буде діяти. І коли Артур Білоус говорить, що «опоненти Кучми самі винні у програші кампанії, але продовжують сьогодні те ж саме — мовляв, ми імпотенти, і в цьому винен Пупкін», то сперечатися з ним, в принципі, не хочеться... Дуже яскравий образ рідної країни і народних переваг намалювала колега Ганна з УНІАН, котра зуміла цей щемний образ побачити. Бесарабія, околиця Білгород-Дністровського. Віз із розхитаними, рипучими колесами, запряжений меланхолійною шкапою, нещасною, вимученою, з натертою шиєю. І ця шкапа байдуже бреде туди, куди поганяють. Циган у брудному капелюсі, гордовитий, як і будь-який глава сім'ї, править возом. Поруч із ним циганка у колись рожевій куртці, з величезним бантом, із бруднющими босими ногами. А на возі з величезної купи гною, який цигани урвали на паливо, виглядають занурені по груди, замурзані циганчата — вони сидять у гною і гріються, і безмежно щасливі від того, що їм тепло, і більше нічого не треба...
Ну, поїхали далі. У Юрія Кармазіна, колишнього кандидата у президенти, кор. «Дня» поцікавилася, чому він сьогодні вступив у переговори з лівими, які підтримують Симоненка, чому його не лякає «червоний реванш»? «Червоний реванш» — це набагато чесніше, ніж тоталітарний режим «демократа-реформатора», — вважає Юрій Кармазін. «Якщо комуністичному лідерові визначити чіткі правила, то він, принаймні, не обманював би народ, що його обрав, оскільки за ним не стоїть олігархічне і кланово-мафіозное оточення. Крім того, я думаю, що секретар парткому Кучма значно нижчий за світоглядом, аніж секретарі ЦК».
Думка, звичайно, цікава. А що думає відвертий антикомуніст і колишній політв'язень Степан Хмара? Чим комуністи страшніші за режим Кучми? «А я між ними різниці не бачу, — відповідає пан Хмара. — Хіба в олігархічній команді Кучми не вихідці з того самого гнізда? Нині комуністи зроблять усе, щоб режим Кучми залишився. А Кучму влаштовує така опозиція. Компартія боїться влади, вона не хоче перемоги на президентських виборах, її влаштовує її бутафорська роль». Разом з тим, Степан Хмара згоден, що застиглій у безпросвітності країні заради її історичної перспективи не зайвим був би прихід Симоненка: «Це було б набагато кращим, і це було б ненадовго. А олігархи — це надовго і значно небезпечніше. Та вся проблема в тому, що комуністи бояться брати реальну владу в країні».
Але Георгій Крючков, один із керівних членів КПУ, протестує проти припущень про можливу змову КПУ і Банкової: «Комуністи готові взяти владу і здійснювати той курс, якому вони схильні, і нести відповідальність за державу. Причому, ми відмітаємо провокаційні заяви про те, що комуністи — «вороги державності». Комуністи набагато більші державники, ніж усі «говоруни вiд державностi», які перетворили Україну на колонію. І голодоморами не треба лякати народ — голодомор уже є, 2,5 млн. загинули без війни! На людей впливає брехня про ГУЛАГи, цензуру, репресії, тому що влада не просто люмпенізувала суспільство, вона «бидлонізувала» його! А комуністи хочуть, щоб і влада, і народ жили за законом».
Проте Артур Білоус переконаний, що комуністи не будуть рвати пуп за перемогу. Їх влаштовує «роль дозволеної опозиції». Хоч при цьому пан Білоус упевнений: «З якоїсь точки зору перемога комуністів була б корисна — відбувся б «болгарський варіант», праві нарешті об'єдналися б, Компартія дискредитувала б себе і надовго вистачило б алергії до комунізму. А поки що в нас знов ситуація, як на картинці в газеті «День» до теми мого друга Філенка: виборцеві біля урни пропонують вибір між комісаром із маузером і бандитом з пістолетом. Я вважаю, що люди, які дивляться у XXI століття, не повинні в цьому брати участь: нехай ці герої стріляються між собою».
