Історія — це пам'ять нації... Це спосіб, яким нація встановлює свою ідентичність і наміри
Джон Фітцджеральд Кеннеді, 35-й президент Сполучених Штатів Америки від Демократичної партії

Велич без пафосу, або Франко в цифрах

27 серпня минуло 156 років від дня народження письменника-мислителя, який здобув у нащадків славу Великого Каменяра та Українського Мойсея
28 серпня, 2012 - 00:00
IВАН ФРАНКО

Про унікальність, універсальність і геніальність цієї творчої особистості написано багато, а говорено ще більше. Порівняно невелике фахове коло дослідників ось уже понад століття намагається збагнути секрети творчості автора «Захара Беркута» й «Зів’ялого листя».

Проте коли від часу Франкових уродин добігає чергове N-ліття (особливо з нулем наприкінці!), раптом з’являється легіон «ювілейних франкознавців» (шкільних, університетських, конгресових, мітингових тощо), які про свого патрона згадують зазвичай лише раз на десять років (так би мовити, при святі). Вони наввипередки виголошують довжелезні зарозумілі доповіді й високолетні порожні промови, переважно підкріплюючи власні домисли довільно дібраними, а іноді й препарованими цитатами з хрестоматійних творів класика, помережаними політичними гаслами сумнівної актуальності.

У полоні магії круглих дат «вдячні» нащадки змагаються в славословіях на адресу ювіляра, підмінюючи розуміння генія — бучними святкуваннями, а глибинне освоєння його спадщини — дешевим і здебільшого нещирим пафосом. І так, на жаль, не лише з Франком; порівняймо хоча б подібні вияви офіційного «культу» Тараса Шевченка чи Лесі Українки.

«Некруглі» ж дати натомість спонукають утриматися від суперлативів і вдатися до спокійніших формулювань та обережніших оцінок. Тож спробуймо поглянути на феномен Франка без пафосу — не захопленим зором «ювілейного» апологета, а, на позір, холодним оком математика — крізь призму об’єктивних і, здавалося б, сухих кількісних характеристик. Іноді вони здатні засвідчити більше, ніж велемовні панегірики.

Отже, Франко в цифрах — це...

~ 60 неповних років життя (27 серпня 1856 — 28 травня 1916).

> 40 років активної творчої праці.

У 9 років утратив батька (1865).

У 16 — матір (1872).

> 20 років студій: «тривіальна» (початкова) школа с. Ясениці Сільної (1862—1864) > «нормальна» Головна міська школа отців Василіян у Дрогобичі (1864—1867) > Дрогобицька реальна гімназія ім. Франца-Йосифа (1867—1875) > Львівський університет (1875—1877, 1878—1879, із перервами) > Чернівецький університет (1890—1891) > Віденський університет (1892 — 1893, докторант).

Найраніший відомий нині вірш написано у 15 років («Великдень», 1871).

Перші публікації у пресі — у 18 років (журнал «Друг», 1874).

Перша поетична збірка — у 20 років («Баляди і розкази», 1876).

Одружився у 30 років.

Докторську дисертацію захистив у 37 років.

4 арешти через політичні переконання (1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).

3 невдалі спроби стати депутатом галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898 рр.).

3 великі кохання (до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської, Целіни Журовської).

1 дружина (Ольга з Хорунжинських, родом зі Слобідської України).

Четверо дітей (Андрій, Тарас, Петро, Анна).

27 років не мав у Львові власного помешкання, винаймаючи різні квартири, аж поки у 46 років (1902 р.) разом із родиною вселився у власний будинок, споруджений на тодішній околиці міста — Софіївці (вул. Понінського, 4).

25-літній (1898) та 40-літній (1913) ювілеї творчої діяльності письменника урочисто відзначила громада.

Володів 14-ма чужими мовами.

5-ма мовами писав власні твори (більшість — українською, цілу низку — німецькою, польською, російською, болгарською).

~ 100 псевдонімів (Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Non severus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова та багато інших).

> 6 000 творів.

10 поетичних збірок (книг віршів) та 1 збірка поем.

~ 50 поем.

10 творів великої прози.

~ 100 творів малої прози.

~ 3 000 наукових і публіцистичних праць із різних галузей знань та суспільного життя.

Переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.

> 220 окремих видань (книжок і брошур), зокрема > 60 збірок оригінальних і перекладних творів різних жанрів.

> 5 000 одиниць зберігання в особистому архіві письменника (ХVІ—ХХ стст.).

~ 12 000 книжок особистої бібліотеки.

50 томів найповнішого на сьогодні зібрання творів.

~ 100 томів — передбачуваний обсяг майбутнього повного зібрання.

Портрет на банкноті номіналом 20 гривень.

Мільйони шанувальників в усьому світі.

Багатомільйонні наклади численних видань творів різними мовами, у різних країнах.

1 (один) народ, якому Франко присвятив свій життєтворчий подвиг, — український.

1 (одна) держава, яка може повеличатися перед світом своїм Генієм і відповідальна за долю його спадщини, — Україна.

Богдан ТИХОЛОЗ, кандидат філологічних наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments