Винні!

Понад 300 кримських татар провели минулої неділі, коли відзначався День прав людини, в Сімферополі мітинг. Учасники акції тримали такі гасла: «Без розв’язання кримськотатарської проблеми стабільності в Криму не буде!», «Верховна Радо України, ухвали закон про статус кримськотатарського народу!», «Вимагаємо рівних прав у працевлаштуванні, приватизації і паюванні землі!» та інші.

Мітинг збігся із закінченням процесу в Джанкойському суді, який розглядав справу про притягнення до відповідальності групи кримських татар, які вдалися до перекриття залізничних шляхів, що призвело до порушення графіка руху ряду потягів. Суд визнав винними чотирьох кримських татар, в тому числі й лідера місцевого меджлісу Руслана Курсеїтова, яких засудив до двох років ув’язнення з відстрочкою виконання на два роки, штрафу й відшкодування збитків залізниці в сумі близько 2 тис. грн. Один із лідерів кримськотатарського народу, член меджлісу Надір Бекиров, що брав участь у процесі в ролі громадського захисника підсудних, вважає, що підсудні не винні, бо змушені були вдатися до акцій протесту для того, щоб звернути увагу влади на свої проблеми. Зокрема, на порушення закону й несправедливість при паюванні землі. Щоб звернути увагу влади на цей процес, декілька днів тому група кримських татар влаштувала пікет біля приміщення Джанкойської адміністрації й вимагала звільнення з посади глави районної адміністрації. Проте це на ухвалу суду не вплинуло.

Група підсудних кримських татар стала першою з громадських формувань, яка притягнута до відповідальності за проведення акцій протесту й порушення руху транспорту в Криму. Хоч, як говорив раніше глава уряду Криму Сергій Куніцин, так і не притягнуто до відповідальності лідерів Спілки радянських офіцерів Криму і молодіжних організацій, пікети яких призводили до порушень руху транспорту в Сімферополі. Цей процес учасники мітингу назвали «симптомом повороту української держави від політики повзучої асиміляції та тихого етноциду до відвертих репресій у дусі сталінсько-брежнєвських опричників».

Тема цього судового процесу стала головною й на мітингу в День прав людини. Процес було розцінено як політичний, а в прийнятій резолюції зокрема говориться: «Українська держава, що проголосила права людини вищим пріоритетом своєї діяльності в Конституції 1996 року, фактично продовжує практику придушення, репресій і насильницької асиміляції корінних народів Криму, розпочату ще імперським урядом царської і радянської Росії».

Учасники мітингу заявляли про факти руйнування історичних цвинтарів, мечетей, відмови повернути культурні та історичні цінності — маються на увазі Бахчисарайський палац кримських татар, Соборна кенаса в Сімферополі і Джуфт-кале караїмів, — під контроль самих корінних народів, про те, що ці факти «доповнюються новою хвилею експропріації земельної власності».

На думку Надіра Бекирова, суд у Джанкої проігнорував докази захисту, а також не врахував норми прямої дії з Конституції України. Це, на його думку, свідчить, що «кримські татари не перебувають під захистом Конституції України» і для них «існує не правосуддя, а інквізиція». Учасники мітингу, присвяченого правам людини, заявили, що «міжнародне співтовариство не повинне заплющувати на це очі» і «якщо Президент України зберіг почуття відповідальності та усвідомлює всі неминучі наслідки того, що відбувається, він повинен втрутитися і використати свою владу, щоб покласти край антиконституційній діяльності провокаторів, котрі посідають високі пости в державному апараті, носять погони і суддівські мантії і дружно штовхають Україну в середньовіччя...»