Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Віртуальні болільники їдуть на реальний матч

25 березня, 1999 - 00:00

Футбол — пристрасть колективна, що вимагає аудиторії, однодумців, моментальної реакції, живих дискусій, взаєморозуміння, відгуку, активної оцінки. Нові можливості необмеженого розширення кола своїх однодумців надають сучасні засоби телекомунікації. Цим дотепно скористався палкий прихильник українського футболу 25-річний киянин Олександр Попов — майже рік тому він відкрив у Інтернеті сайт болільників «Динамо» (www.dynamo.kiev.ua). Як розповiдає багаторiчний болiльник Дмитро Iванов, ця сторінка стала справжнім «місцем зустрічі» для болільників команди. Щодня у сайт заходять десь 3000 відвідувачів із України, Росії, Канади, США, Індонезії, Австрії, Литви, Австралії, Бельгії тощо — звідусіль, де є наші болільники. Всього ж відвідали цю сторінку менш ніж за рік понад 200000 чоловік. Відвідувачі сайта, по суті, склали неформальний клуб фанатів «Динамо» й нашої збірної. Основне місце спілкування — розділ «Гостьова книга» (в середовищі інтернет-болільників відома як СТІНА), який надає можливість всім бажаючим висловити свої думки, міркування на актуальні футбольні події.

Всі пасажири автобуса — інтернет-фанати. Всі вони познайомилися завдяки сайту. Вони ж і організували цю поїздку від початку до кінця: паспорти, візи, квитки на матч + необхідні атрибути: виготовили 2 величезних синьо-жовтих державних прапора (2м х 3м та 2,5 м х 1,5м) з написами «Україно, вперед!» і «UKR.INTERNETfans», тематичні футболки, шарфи, шапочки, дудки... Їдуть не тільки кияни — декілька чоловік з інших міст України, кілька москвичів... У Парижі вони зустрінуться й познайомляться «вживу», хоч віртуально вони знайомі вже майже рік. Звичайно, подорож ця коштує чимало. І, незважаючи на те, що обиралися найдешевші варіанти й поїздки, й мешкання, все ж для середньостатистичного українця це сума значна. Деякі з них вирішили за краще відмовитися від майбутнього літнього відпочинку, аби побувати на цьому матчі. Їдуть не тільки і не стільки заради власного задоволення, але ще й тому, щоб наші футболісти відчули, що вони не одні, що за них вболівають, що їх люблять. Це щирі і безкорисливі болільники — щоб потрапити на матч, вони не намагалися поєднати «приємне з корисним» — не приурочили свої відрядження до цієї події (як це роблять деякі наші високопоставлені любителі футболу), поїхали не за рахунок держави або фірм, де працюють.

27 березня на величезному вісімдесятитисячному новому розкішному стадіоні «Stade de France», який, до речі, було споруджено до фіналу чемпіонату світу 1998 року, 37 несамовитих українських фанатів своєю відданістю щосили сприятимуть перемозі нашої збірної.

Лариса РУДЕНКО, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments