«Це проза життя і його поезія водночас»

Минулої п’ятниці на церемонію відкриття XVIII Міжнародної фотовиставки «День-2016» до Музею українського живопису прийшли сотні городян — науковці й творча інтелігенція, педагоги і школярі. Такі фотовиставки наше видання проводить в Дніпрі не вперше — остання з них відбулася рівно рік тому. Нинішня виставка присвячена 20-річному ювілею газети «День». Знімки, які зробили професіонали і аматори з усієї України, вже побачили в Києві і Сумах. Як розповіла на прес-конференції головний редактор «Дня» Лариса Івшина, вже 18 років газета проводить фотоконкурс і влаштовує  пересувну фотовиставку, яка відвідує міста України. Цього року на традиційний конкурс в редакцію надійшло близько трьох тисяч фото. Це роботи професіоналів і аматорів з усієї країни, і навіть з-за кордону. Із них вибрали близько 300 кращих, а до Дніпра привезли 160 знімків.

«Акцент у виставці — на торішні події. У країні війна, тому на фото багато людей у формі. Це люди героїзму. Гадаю, виставка не розчарує. Але дуже хочеться, щоб наступного року стало більше фото з мирного життя», — поділилася Лариса Івшина. До речі, в рамках Днів «Дня» в Дніпрі головний редактор газети провела два супернасичених дні, присвячених безлічі офіційних і неофіційних зустрічей. Це і два телеефіри (записи програм «Грані» на 34-му і «Меморандум» на 51-му каналі вже можна побачити в розділі «Відео» на сайті «Дня»), і прес-конференція, і неофіційна зустріч з міським головою, і, звичайно, урочисте відкриття фотовиставки з подальшим «Національним діалогом» з читачами, і навіть випадкова «невипадкова» зустріч у квітковому магазині з колишньою студенткою, відвідувачкою Днів «Дня» в Донецьку в 2013 році. «Чудесна і сумна історія. Зупиняюся біля квіткового корнера в Дніпрі і мила дівчинка каже: «О! Здається, я вас знаю... Ви приїздили до нас в Донецьк, в університет!..» Далі дуже тепло поговорили. Евакуація, Вінниця... зараз, на жаль, робота не за фахом... Але вірю, все владнається! На знак підтримки купила букет фрезій. Все буде добре, Настя!», — написала Лариса Олексіївна на своїй сторінці в «Фейсбуці» про цю розмову.

10 ЛЮТОГО 2017 РОКУ. ВІДКРИТТЯ ФОТОВИСТАВКИ «ДНЯ» У ДНІПРІ — АНШЛАГ!

Відкривати виставку в Музеї українського живопису, який розташований в самому центрі міста, на  Троїцькій площі, 5а, прийшов міський голова Борис Філатов. До речі, щоб детально ознайомитися з фотороботами, Борис Альбертович прийшов до музею за півгодини до офіційного відкриття. Він зазначив, що вважає себе давнім другом газети «День». «Для мене ця фотовиставка особлива. Колись давно, коли я ще не міг подумати, що буду міським головою, в Українському Домі проходила виставка газети «День». Мені подобається фотографія взагалі як мистецтво і вона давно є сферою моїх інтересів. Але я і подумати не міг, що в рідному місті відкриватиму цю прекрасну фотовиставку. Я хотів би висловити вдячність пані Ларисі за те, що вона все це організувала. Ми з газетою «День», скажу по секрету, — давні друзі. Інколи вони мене хвалять, навіть не зовсім обгрунтовано. Спасибі велике за те, що за результатами минулого року газета мене визнала кращим мером. Я сподіваюся, що цього року я виправдаю високу довіру», — сказав міський голова.

ТОРІШНІЙ «ГУМАНІТАРНИЙ РЕКОРД» ПОБИТО

У залі музею, де відкрилася фотовиставка, також відбулася церемонія передачі книг з Бібліотеки газети «День», які завдяки підтримці спонсорів і міського голови Дніпра Бориса Філатова надійдуть у навчальні заклади і бібліотеки міста. Набори книг, присвячених історії, відправили до 162 шкіл і 38 бібліотек! Таким чином, Дніпро знов приєднався до грандіозного спонсорського марафону міст України — акції «Подаруй Бібліотеку «Дня» рідній школі», і торішній «гуманітарний рекорд», коли всі школи міста отримали книги «Дня», було побито.

Головний редактор подякувала міському голові Дніпра за всебічну підтримку: «Я дуже вдячна Борису Альбертовичу і всім партнерам газети, тому що вже вдруге книги з Бібліотеки газети «День» отримають всі школи і бібліотеки. Ваш мер показує гуманітарні обрії. Усі наші книги — це не про минуле, вони про майбутнє. Вони покликані довести, що Україна може стати великою і успішною країною. Ми намагаємося сформувати образ динамічного суспільства. Україні потрібна еліта — своя, до міри «здорова» аристократія. Бо народ без неї — це як курка без голови», — сказала головний редактор. Вона звернула увагу присутніх на те, що, за ініціативою міського голови, в центрі Дніпра з’явилася вулиця, названа ім’ям видатного українського мислителя В’ячеслава Липинського, ідеї якого залишаються актуальними і в нинішньому столітті.

До акції, ініційованої газетою «День», приєднався народний депутат України Віктор Галасюк, який вирішив подарувати набори книг рідній школі і вишу, який він закінчив і де працював викладачем. Від імені депутата з вітальним словом  виступив його представник — професор Національного гірничого університету Володимир Бондаренко. Ректор НГУ, академік Геннадій ПІВНЯК подарував газеті «День» на честь її ювілею пам’ятний сувенір — кам’яну копію Земної кулі, яка «увібрала в себе енергію сонця». «Ювілей газети «День» — це двадцять років не лише розвитку, не лише активних дій, але і змін, залежно від ситуації в країні. Газета формує громадянське суспільство і пропонує цікаве як молоді, так і дорослим людям», — сказав ректор.

З вітальним словом на відкритті фотовиставки виступив управляючий Дніпровської єпархії УПЦ КП, єпископ СІМЕОН. «Це храм пам’яті — фото дуже інформативні. Я хотів би побажати, щоб ми фотографували якомога більше світлих моментів у нашому житті. Тому що за своєю природою в такі моменти ми відчуваємо бога», — сказав він.

Серед друзів газети «День» був і ветеран АТО Юрій ФОМЕНКО, знімок з яким («Антей» Максима Зайцева) брав участь у торішньому конкурсі і облетів весь інтернет. «Кожне фото — це невелика історія людей, — вважає він. — Це історія миті, а всі ці фото разом складаються в історію країни і її сьогодення. Це ціла філософія нашої України — люди, що зображені на фотографіях. Вони вірять в майбутнє, дивляться в майбутнє. Діти з усмішками і сльозами на очах — це теж майбутнє нашої великої країни. Хотілося б, щоб війни не було, а була мирна праця, були усмішки на всіх фото, були парки і сквери,  було будівництво метро, комбайни в полях, діти в школах і це була б радість для всіх».

«ХОЧУ НАВЧИТИСЯ РОБИТИ ТАКІ Ж ПРОФЕСІЙНІ  ЗНІМКИ»

Під час передачі книжок представникам шкіл і бібліотек кореспондентові «Дня» вдалося поговорити як з вчителями, так і з їх учнями — молодими фотографами і  журналістами. «Я фотограф-початківець, тому мені дуже подобається фотовиставка газети «День». Я захоплююся тим, що побачив і хочу навчитися робити такі ж професійні  знімки. Сюди я приїхав разом із завучем, оскільки ми отримуємо книги для шкільної бібліотеки. Звичайно, я тут багато фотографував — і виставку, і відвідувачів», — розповідає учень СШ №122 Данило Лук’яненко.

Два шкільні фотографи Данило Арделян і Микита Єрмаков із СШ №147 приїхали на фотовиставку з конкретним завданням — зробити фоторепортаж про виставку газети «День». «У нашій школі видається своя газета, яка називається «Шкільна шпора». Взагалі-то ми шкільні фотографи і прийшли сюди, щоб подивитися на фотографії. Можу сказати, що знімки дуже якісні. Кожен з них передає якусь мить і дуже важливі емоції. Я, наприклад, вважаю, що головна мета фотографії — передати якусь частину нашого життя. Ми вперше на такій виставці, але наступного разу, напевно, запропонуємо газеті «День» щось своє. У мене вже є дві фотографії, які можна послати на конкурс», — говорить Данило Арделян. Хлопці та їх вчителька історії Лариса Матвєєва розповіли, що їх шкільна газета видається на добровільній основі. Виходить вона щомісячно, друкується накладом у сто примірників. «Ми збираємося разом і обговорюємо, які статті і фото будуть в новому номері», — розповіла Лариса Юріївна.

«ФОТОГРАФІЯ М’ЯКО ПІДШТОВХУЄ ЛЮДЕЙ ЗАМИСЛИТИСЬ, У ЯКІЙ КРАЇНІ ВОНИ ЖИВУТЬ»

Спілкування з читачами «Дня» продовжилося на дискусії «Національний діалог» в одному із залів музею. Головний редактор Лариса Івшина представила жителям Дніпра книжкові новинки газети. Вона зазначила, що вже 15 років «Україна Incognita» не втрачає своєї актуальності. «Вийшло шосте видання цієї книжки, саме вона почала наш видавничий проект «Бібліотека газети «День». Успіхом користуються «Бронебійна публіцистика» і «Підривна література». Ці книжки створювалися ще до війни. І коли у мене запитали, що ми збираємося «підірвати» власною літературою, я сказала: стереотипи», — зазначила Лариса Олексіївна. Нещодавно редакція випустила також «Новітню історію для «чайників», розраховану на сучасну молодь. Оскільки, як вважає Лариса Івшина, потрібно розповісти молодому поколінню про події 90-х років. «Тоді ми обрали неправильний шлях, тому що потрібно було об’єднати дві лінії. Кравчук, за всіх його недоліків, здійснив два вчинки, за яких його слід поважати — Біловезька Пуща і заборона компартії. Проте Чорновіл відмовився від формування спільного уряду, і це була його помилка. В той момент усі регіони, навіть Крим і Донбас, проголосували за незалежність України. Молодь на Майдані під час Революції на граніті вимагала змін, але з усіх пунктів виконали лише один: відправили прем’єра-технократа Масола у відставку. І тим самим розчистили дорогу Кучмі! «Помаранчевий» Майдан знову дав реальний шанс на зміни: була і в світі підтримка, і консолідація в країні, але «помаранчеву хвилю» знову осідлали колишні комуністи і комсомольці або люди, які лише декларували національні цінності. Не виходить із реальними змінами й зараз. «Скільки нам ходити між трьох сосен і набивати шишки?» — задається питанням Лариса Івшина. Очевидно, це відбувається тому, що ми ще не засвоїли уроків минулого, не пам’ятаємо своїх пророків і мислителів. «Чому я так реагувала на те, що в Дніпрі з’явилася вулиця В’ячеслава Липинського. Тому що його ідеї залишаються актуальними, його неоконсерватизм необхідно об’єднати з модернізмом. Вони повинні стати «двома крилами» української політики. До речі, Липинський — мій земляк із Волині. Це земля, де зберігалась традиція української еліти, пам’ять про нашу протодержавність», — говорить головний редактор. Лариса Івшина зазначила, що вороги України «найбільше люблять нашу анархію». І вони найбільше бояться наших сильних сторін, які уособлюють такі люди, як знаменитий авіаконструктор Олег Антонов або кібернетик Віктор Глушков. «Це мої герої», — говорить Лариса Івшина. Відвідуючи регіони України, редакція «Дня» намагається знаходити однодумців — серйозних та інтелектуальних людей, які небайдужі до долі України.

Говорячи про фотовиставку, редактор звернула увагу на військову тематику фотографій: «Очевидно, ви бачили фотографію «Брат за брата», де маленький хлопчик тримає за руку солдата. Це знімок, що справді хвилює. Як могло вийти, що ще одне покоління українців повинно пережити війну. Це провина не лише конкретних політиків, які знекровили й ослабили країну. Врешті-решт, ворог ніколи не напав би, якби Україна була сильною». На думку Лариси Івшиної, в той момент «Україна не була «включена», хоча «включитися» потрібно було від самого початку». У цьому свою посильну роль можуть відіграти фотовиставки і поширення книжок. «Фотографія — найбільш відвертий спосіб спілкування, тому що він не «менторський», а люди не дуже хочуть, щоб їх повчали. Фотографія лише м’яко підштовхує людей замислитись, у якій країні вони живуть. Ми, як та кішечка, повинні тихенько заходити і показувати фотовиставку, і пропонувати: а тепер ще й розумну книжку почитайте. Я знаходжу людей, які підтримують наші ідеї, і потім ми вже виходимо на велику розмову», — пояснює Лариса Івшина.

ВРАЖЕННЯ

 «ФОТОВИСТАВКА З ВЕЛИКИМ СОЦІАЛЬНИМ ЗНАЧЕННЯМ»

Сергій БУРБЕЛО, директор Музею українського живопису:

— Фотовиставки ми проводимо вкрай рідко, але ті, які все-таки проводимо, — мають соціальне значення. Тому коли до нас звернулася газета «День», ми свій щільний графік посунули і вирішили обов’язково провести цю виставку. Тому що про неї чули і хочемо, щоб наші відвідувачі — городяни і гості міста — могли познайомитися. Мені подобається, що фотовиставка проводиться з книжками, які будуть передані в школи. Історичні книги — це те, чого бракує нам. Якби раніше звернули на це увагу, то війни могло й не бути. Тому хочеться подякувати газеті і побажати успіху виставці. Тут є такі знімки, що просто за душу беруть. Думаю, ця виставка нікого не залишить байдужим.

«НЕ МОЖНА ХОЛОДНОКРОВНО ПРОЙТИ ПОВЗ ЦІ ВИТВОРИ МИСТЕЦТВА»

Володимир БОНДАРЕНКО, професор Національного гірничого університету:

— Виставка справляє сильне і глибоке враження. Спокійно і холоднокровно не можна пройти повз ці витвори мистецтва — настільки майстерно деякі сюжети подані. Ось там очі дитини або важкопоранений солдат. Це дуже сильно вражає, впливає на душу і нікого не залишає байдужим. До речі, на відкритті виставки я виконав приємну місію — подарував книжки від депутата Верховної Ради Віктора Галасюка як його представник. Він подарував книжки Національному гірничому університету і 67-й школі, де навчався. Це велика добірка із семи чи восьми книжок. Віктор Галасюк вважає мене своїм учителем, він закінчував наш університет за фахом «економіка підприємств».

«ВИСТАВКА СИЛЬНА САМЕ ПРАВДОЮ ЖИТТЯ»

Микола М’ЯКШИКОВ, фотограф:

— Роботи цікаві, продумана композиція і сюжет. Все таке живе і динамічне. І кожна фотографія про щось говорить. Навіть для професіоналів є що подивитись і повчитися знімати в тому ж дусі. Виставка сильна саме такою правдою життя без будь-якої показухи. Це проза життя і його поезія водночас. Якщо фотограф побачив і зловив потрібний момент — це вже професіонал. Щоб зробити хороший знімок, треба ходити, шукати, спостерігати. Саме тоді виходять такі виставки. І ще одне — тут багато іронії. Потрібно не лише підглянути, але й придумати підпис такий. Мені особливо сподобалася фотографія «Попит і пропозиція» — начебто нічого особливого, але у поєднанні з підписом зроблено просто майстерно.

«День» ПРОБУДЖУЄ ЛЮДЕЙ»

Валентина ЛОБОДА, директор Будинку мистецтв:

— Я дуже вдячна газеті «День», яка, на відміну від інших київських видань, не лінується їздити до інших міст для того, щоб «пробуджувати» людей. Щороку це виставки різні, тому що пульс життя такий. Це болить людям. Тому цих робіт багато, і всі вони пропущені через душу авторів. Дуже приємно, що і діти тут представлені. Це говорить про те, що ми думаємо про завтрашнє мистецтво. Організатори залучають обдарованих, і вони почуваються в цьому списку потрібними. Як я помітила, тут багато фоторепортажів, що зрозуміло, тому що це організовує газета. А з тих, які стимулюють розум, мені найбільше сподобалась робота «Замкнуте коло», де стоять наші керівники, від яких залежало і залежить, куди ми йдемо і як ми йдемо. Автор зміг уловити такий момент, що ми відчуваємо і думки кожного, і бачимо всіх осіб. Для мене — це найсильніша робота. Художник повинен відчувати настрій у суспільстві і знайти різні засоби, які допоможуть йому це передати. Мені здається, що автор зміг передати наші очікування. Фото спонукають до роздумів, і в цілому виставка завжди цікава. Сьогодні інші газети пишуть про пожежі або про щось подібне. Газета «День» відзначається тим, що в ній завжди є аналіз. З ним можна погоджуватися або не погоджуватися, але це спонукає нас думати і шукати відповідь.

«ВИСТАВКА — ПОТУЖНИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ УДАР»

Геннадій ПЕРВИЙ, професор НГУ:

— Повинен сказати, що ця виставка — потужний енергетичний удар. Можна прийти абсолютно байдужою людиною сюди, але вся ця байдужість випарується. Знаєте, напевно, наше звичайне життя мало дає таких емоцій, коли щодня дім-робота, і ось коли переступаєш цей поріг, починаєш розуміти, що в житті може бути й інше. Заради чого варто жити, почуватися людиною. Особливо в складній ситуації, коли триває війна і бачиш ці страшні фотографії, які навертають сльози на очі. Але в будь-якому разі, якщо ми хочемо пояснити, що таке Батьківщина, що таке патріотизм, це треба бачити. Слова — це слова, а якщо людина прийшла і побачила, вона вже стане іншою. І для неї ці поняття вже не порожній звук і не шаблонна фраза. Маю сказати, що газета «День» — справжній подвижник, реальна сила в суспільстві, яка не лише розповідає про те, що і як треба робити, а робить. І робить це реально.

«ТУТ ЗІБРАНІ ЕМОЦІЇ З УСІЄЇ НАШОЇ КРАЇНИ»

Валерія СОБОЛЕНКО, голова студентського самоврядування НГУ:

— Сьогодні тут багато студентів як від самоврядування, так і звичайні студенти, яким цікаво побачити знімки. Адже фотографія — це такий вид мистецтва, у якому можна зберегти людську енергію. Тут зібрані емоції з усієї нашої країни — те, що відчувають і чим живуть люди в різних кінцях України. Хочеться, щоб ми були завжди разом. Якщо через фотовиставку у нас буде емоційний зв’язок, тоді в нашій країні буде більше єдності, більше сили. І це дасть нам можливість перемогти і жити під мирним небом.

Нагадаємо, фотовиставка триватиме в Музеї українського живопису (Троїцька площа, 5а) до 19 лютого з 11.00 до 19.00, вихідні — понеділок, вівторок. Вхід вільний. Запрошуємо дніпрян і гостей міста прийти та проголосувати за кращу фотографію!