Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

«Суспільство в пошуках себе...»

У Луцьку про фотовиставку «Дня»... писатимуть есе
7 квітня, 2015 - 10:50
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Бачити на виставці людей з фотоапаратом чи бодай мобільним телефоном, на який фіксуються світлини, що найбільше вразили, звична річ. Завдяки сучасним засобам техніки — це найкращий спосіб поділитися побаченим з близькими, друзями, рідними, запросити згодом на виставку і їх. Ще задовго до офіційного відкриття фотовиставки всеукраїнської газети «День» у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки було велелюдно. Настільки, що ті, хто прийшов трохи пізніше, вже не мали можливості довше постояти перед знімком, який викликав емоції. Роздивитися хотіли й інші. Ні в Луцьку, ні загалом на Волині вже давно не треба розказувати про цей наймасштабніший проект «Дня», бо тут фотовиставка побувала, певно, найбільшу кількість разів. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки — давній партнер газети «День», а головний редактор видання Лариса Івшина — багаторічний член Наглядової ради вишу. У Луцьку щороку чекають на приїзд фотовиставки та «живу» зустріч з Ларисою Івшиною і представленням книжкових новинок «Дня».

І тут віддають належне «Дню» як газеті, так і тим проектам, які вона здійснює вже багато років. Тому міський голова Луцька Микола Романюк на відкритті Днів «Дня» повідомив, що для всіх бібліотек міста  придбають «Апокрифи» Клари Гудзик, а для усіх шкіл міста — книжку «Україна Incognita». Ірина Констанкевич, заступник голови правління фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», докторант Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, вважає, що розмова з головним редактором «Дня» Ларисою Івшиною є для думаючого товариства лучан великим духовним святом, святом спілкування. «Засновник нашого фонду, його працівники знають ціну того, що робить «День» і Лариса Івшина, тому ми постійно підтримуємо видання. Книжки і газета мають бути доступні більшому колу. Вони дають рецепти, як, застосовуючи минуле, перемогти в майбутньому, а також виконують важливу виховну функцію. Тому фонд Ігоря Палиці «Новий Луцьк» придбав для всіх шкільних бібліотек Луцька видання «Україна Incognita. ТОП-25», а для військового госпіталю і госпіталю для інвалідів ми оформили передплату на газету «День», — говорила Ірина Констанкевич на відкритті фотовиставки.


НА ВІДКРИТТІ ФОТОВИСТАВКИ ЗА УЧАСТЮ ЛАРИСИ ІВШИНОЇ — ПЕРЕАНШЛАГ

Цікаво, що, крім фотоапаратів і мобілок, які були весь час «у русі», у багатьох перших відвідувачів фотовиставки помітила блокнотики та ручки. Занотовували не тільки назви світлин, що сподобалися, а й свої емоції. Студенти, як з’ясувалося, Педагогічного інституту СНУ, напишуть міні-есе про враження від фотовиставки «Дня»! Заступник декана Оксана Євгеніївна Бартків каже, що разом зі студентами відвідує фотовиставку вже років  сім. Вважає, що це — прекрасна можливість для виховної роботи, розширення світогляду і здобуття нових знань. І дуже важливі емоції, тому студенти писатимуть міні-есе: враження породжують роздуми... У групі, яку вона привела, майбутні соціальні педагоги, яким доведеться вести просвітницьку роботу. Цього вчаться і на фотовиставках газети «День».

3 квітня – День «Дня» в Луцьку!

— Якщо подивитися з одного боку, то в нас нібито й була своя держава. Але є світлини, які свідчать, що, можливо, це було імітацією держави. І ця гостра криза, яка виникла, була закономірним фінішем імітації. А поряд народжувалося те, що мало стати справжньою Українською державою, і я переконана в життєздатності того нового, яке ми маємо підтримати і захистити, — говорила під час відкриття фотовиставки в Луцьку головний редактор «Дня» Лариса Івшина.

І підтвердженням її слів стали дві світлини. Одна, давно розтиражована, відома, переможець фотоконкурсу 2000 року, — «Льонька-політика». Зображений на ній, як образно сказала Лариса Івшина, «народний правдоруб з поглядом Устима Кармелюка та Миколи Джері». Одна важлива деталь: тату на його руці «Поганяй, но знай меру». А вже 2014-го Приз Призів «Золотий «День» виграла робота «Позивний «Сокіл»: тільки й думаєш, де в Україні виростають такі герої, по-чоловічому красиві, з упевненим, але і добрим водночас поглядом, з відчуттям власної гідності... Недавно — простий електрик, а з часу неоголошеної війни проти України — танкіст з позивним «Сокіл», і зі своїм тату, що відображає зміни у свідомості пересічного українця: це тризуб, український герб, і слова «Воля або смерть».


БІБЛІОТЕКА «Дня» — ДЛЯ ВСІХ ПОКОЛІНЬ

— Це  той шлях, який пройшла частина суспільства в пошуках себе. Чи могло б обійтися без кризи і війни? Напевне, могло б. Були певні передумови і політичні шанси. Але значно більші були пороки та інерція. І основне, що ми повинні зрозуміти з цих випробувань — те, що ми не маємо права жити, як досі. Це призвело і до втрати Криму, до війни, і до кризи, і до імітації державності», — ці роздуми головного редактора «Дня» наче акумулювали у слова емоції, які викликає побачене на фотовиставці.

У Луцьку відкрилася Фотовиставка «День»-2014

І не пригадую минулорічних виставок, де на очах стількох людей наверталися сльози. Сльози людської печалі і смутку за молодими людьми, які загинули на Майдані. Сльози очищення і розуміння, що ми мусимо проходити цей шлях, бо такі історичні реалії і таке географічне положення України. Головне, що цей час дав і нових героїв, бо ж вони потрібні суспільству. Це і «Сокіл», перед світлиною якого і після завершення відкриття фотовиставки ще довго стояли люди. І  дівчина-снайпер з батальйону «Донбас», яка у мирний час мала суто мирну професію візажиста... І поранені воїни, і медик у Михайлівському Золотоверхому, який стоїть перед іконостасом, про щось своє розмовляючи з Богом. І ми знаємо, про ЩО. Бо за ним на підлозі храму — тіла, тіла... І водночас усе побачене надихає на життя, бо у цих світлинах — воля України та мужність українців.

Виставка у Луцьку триватиме до 19 квітня. Кожен її відвідувач може стати  експертом і, заповнивши анкету, вибрати найкращий, на його думку, знімок. Світлини, які особливо сподобаються, можна придбати у редакції «Дня». А зараз подаємо перші враження від фотовиставки.

КОМЕНТАРІ

«ОСНОВНА ІДЕЯ СВІТЛИН — ЯК ВАЖЛИВО ЗАХИЩАТИ БАТЬКІВЩИНУ!»

Святослав КРАВЧУК, депутат Волинської обласної ради:

— Світлини, представлені на цій фотовиставці, змушують знову пережити події Майдану і не дають забути, відсторонитися від того, що на сході нашої держави вже рік ллється кров, лунають вибухи, гинуть люди... Дивишся з великою печаллю. Думаєш: якби не Майдан і не ця неоголошена війна... Скільки б людей не відкрили в собі розуміння, як важливо вчасно стати на захист Батьківщини! Хай би ніколи більше ми не переживали подій, відображенням яких є ці світлини.

Але вони вчать нас, не дають забути минулого. Такі фотовиставки мають велике суспільне значення, бо, крім того, що виховує родина, має виховувати ще й суспільство, в якого повинні бути свої цінності та свої герої. Навіть Інтернет не дасть того, що дає така виставка, — цих емоцій, співпереживань, співприсутності з однодумцями... Звісно,  є світлини, які чисто по-людськи дивитися боляче, і я бачу сльози на багатьох обличчях. Але це сльози очищення, розуміння, єдності, визнання. Світлина фіксує певний момент життя, який вже ніколи не повториться. І ця одна зафіксована мить стільки увібрала у себе! А загалом виставка вселяє великий оптимізм і віру в Україну, нашу правду, нашу перемогу,  наших людей.

Мене найбільше вразила світлина «Тепло людини», де воїн тримає на руках собача. В очі цього чоловіка можна вдивлятися й вдивлятися, думати про нього, про те, чому опинився саме в такому місці, а не відсидівся вдома; радіти, що й у таких обставинах не втрачається людяність. Та багато про що можна роздумувати. І спонукання до роздумів — найголовніше, що виносиш завжди з фотовиставки «Дня».

«ЗА УКРАЇНУ! ЗА МАМУ!»

Артур АЛЬОШИН, студент III курсу економічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

— Готую презентаційний фотоальбом до 75-річного ювілею нашого вишу і на Фотовиставку газети «День» прийшов із чисто професійного, так би мовити, інтересу. Бував на такій виставці вже раніше, знаю тематику і вимоги, рівень і вчуся тут умінню в одній світлині відобразити пласт життя. Ось знімок «Пріоритети» — на бойовій техніці українські військові написали, а за що ж вони воюють: «За Україну! За маму!» І тут дуже глибокий зміст, це, власне, істина, яку починаєш розуміти, сприймати і сам. Бо, крім Батьківщини «великої», в кожного є батьківщина «мала», є рідні й близькі — громадяни держави, котра народжується в такій непростій боротьбі. Ціную світлини «Дня» за те, що вони людяні, про людей і для людей, що вони додають позитиву навіть суто фронтовими моментами, як на знімку «Україна — щедра душа», коли український боєць пригостив донецьких чи то луганських дітей цукерками і наче хоче обійняти їх у широких обіймах... Це велике благо — розуміти, що є вічні цінності, наприклад «діти не винні», і я вдячний «Дню» за фотовиставку, яка надихає.

«ЗА ВРАЖЕННЯМИ, ЗА ІДЕЯМИ, ЗА ЗУСТРІЧЧЮ З РОЗУМНИМИ ЛЮДЬМИ...»

Леся БОНДАРУК, кандидат історичних наук, журналіст газети «Волинь»:

— Фотовиставка газети «День» «Тернова осінь» нагадала про головні події нашого життя за минулий рік. І не просто нагадала. А вколола. Терням болю торкнула ті струни пам’яті, де оживає сумна мелодія спогадів про втрати, яких могло не бути, і про здобутки, які не достатньо цінимо й усвідомлюємо навіть сьогодні. Переглядаючи світлини з Майдану, кримські фотоетюди, увічнені моменти з війни на сході України, — тамувала у собі сльози. Згадувала героїв України — живих і «небесних». Побачила, як непрохану сльозу втирали з облич й інші оглядачі експозиції. Ці події ніколи нам не відболять.


І ПІСЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ ЗАХОДУ ПЕРЕД СВІТЛИНОЮ «СОКОЛА» ЩЕ ДОВГО СТОЯЛИ ЛЮДИ

 

Приємно, що фотовиставка на Волині стала доброю традицією. Ще за кілька місяців до відкриття в Луцьку, читаючи повідомлення про неї в Києві та інших містах, чекала. Ніби й знаєш уже про тематику, і чимало світлин давно уже побачені й емоційно знайомі, а проте... фотовиставка «Дня» — це атмосфера зустрічі творчих інтелектуалів, людей небайдужих до якісної фотографії, літератури, медіа-публікацій. І приємно щороку поспішати на нову виставку — за враженнями, за ідеями, за зустріччю з друзями і просто розумними людьми.

«ДОКИ В КОЖНІЙ СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ НЕ БУДЕ «Дня», УКРАЇНИ НЕ БУДЕ!»

Анатолій ЛЕСИК, голова секретаріату Волинського обласного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів:

— Газету «День» читаю вже десять років, знайомий з книжками, деякі вже маю й у своїй бібліотеці. Слідкую за просвітницькою патріотичною діяльністю Лариси Івшиної та мрію лише про одне: щоб і газета «День», і ці світлини реальної України були в кожній сільській школі! Я розумію, що це дуже й дуже непросто робити те, що роками вже робить колектив «Дня» і його головний редактор. Географічна віддаленість від столиці, від обласних центрів не сприяє мешканцям містечок, а тим більше — сіл бачити ці світлини, плакати біля них, радіти побаченому на них, думати і мріяти... А нація — вона ж формується й у маленьких селах. Не всі приїдуть на виставку. Але якщо газета «День» буде в бібліотеці кожної сільської  школи України, то й Україна відбудеться як держава. Це аж ніяк не перебільшення. Ми ж бачимо, що на фронтах неоголошеної війни проти агресора дива мужності та волі показують прості селяни або вчорашні селяни. Те, що робить «День», ті світлини, які відбирають на фотовиставку, — вони  теж додають мужності, волі, бажання перемогти в нашій праведній боротьбі. Спасибі, що ви з нами!

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк. Фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: