До ювілею... знищити

До «Дня» звернувся відомий учений, найкращий в Україні дослідник життєвого шляху та наукової спадщини родини Симиренків Петро Вольвач. Академік стривожений «інсайдерською» звісткою — 22 грудня на засіданні президії Національної аграрної академії наук було прийнято рішення про закриття Інституту помології ім. Л.П. Симиренка НААН, який знаходиться у с. Млієві на Черкащині.

«У 2017 році виповнюється 130 років від дня організації помологічного розсадника Симиренка. І замість того, щоб вшановувати це на державному рівні, гуртувати навколо цього наукові сили для розвитку садівничої галузі, аграрна академія його знищує», — обурений Петро Вольвач.

У чому унікальність Інституту помології? «Фактично це була перша наукова, хоч і приватна, в Російській імперії установа по садівництву. Вона відіграла величезну роль у розвитку садівництва не лише в Україні, а й в усій Російській імперії, — пояснює академік Вольвач. — Через те, що Левко Платонович Симиренко зібрав там за багато років колосальної діяльності унікальну, найбільшу в Європі помологічну колекцію (орієнтовно 350 тисяч!) сортів плодових культур — виноградних, горіхоплідних, ягідних культур. Із цього багатства він виділив найцінніші сорти і вирощував їх, запроваджуючи у виробництво. Той сортимент, що Україна мала впродовж десятків років, — вона мала завдяки тому, що він був перевірений, рекомендований Левком Платоновичем Симиренком, а потім Володимиром Левковичем Симиренком».

Крім 2017-го, і цей рік для Симиренків ювілейний. 29 грудня минає 125 років від дня народження Володимира Симиренка. Також цього року відзначалося 95-річчя станції, яка виникла на базі помологічного розсадника Симиренка. «Коли Левка Симиренка вбили чекісти в 1919 році, то Володимир Симиренко, працюючи, до речі, у секції садівництва,перед Наркомземом України порушив відповідне питання, і в 1921 році організували цю станцію, — нагадує її історію академік. — Ця станція у Радянському Союзі відігравала тривалий час, до розгрому мічурінцями, в українській садівничій школі роль головного методичного центру. Їй методично підпорядковувались всі дослідні установи у Російській Федерації, республіках Закавказзя, Середній Азії.

ЗА ОДИН СОРТ «РЕНЕТ СИМИРЕНКА» — ЙОГО ВИРОЩУЮТЬ В УКРАЇНІ — МОЖНА УТРИМУВАТИ ІНСТИТУТ СИМИРЕНКА / ФОТО З САЙТА PRO-UKRAINE.COM

Цю станцію знали в усьому світі. Враховуючи, що вона вже переростала масштаби станції, потрібен був інститут. І за згодою президента Всесоюзної сільськогосподарської академії імені Леніна академіка Вавілова, за його підтримки був створений, причому у Києві, всесоюзний науково-дослідний Інститут південних плодових і ягідних культур. Його створив Володимир Симиренко. Цей інститут зібрав найкращі наукові сили, там на той час були десятки професорів. Вони провели величезну роботу із районування території України і всього Союзу, понад те — цьому інституту підпорядковувалися дослідні станції у Російській Федерації, у Середній Азії, бо це була найавторитетніша установа. Уже в ті часи в цьому Інституті була організована аспірантура. І багато учених, які стали відомими в радянські часи, навчалися в ній. А потім, через конфлікт із козловською»зграєю» невігласів-шарлатанів, очолюваних Мічуріним, і Володимира Симиренка, і цей інститут просто «з’їли».

«І зараз знову ведеться наступ на симиренківську спадщину, нашу історію. Такі невиважені рішення приймає академія, яка мала б стояти на сторожі розвитку різних галузей науки. Я вважаю, що це рішення непродумане, провокативне, спрямоване на підрив багатющої наукової історії садівництва. І це робиться напередодні знаменних дат цілком усвідомлено», — вважає Петро Вольвач.

Валентин Гибало, директор Інституту помології ім. Л. П. Симиренка НААН,підтвердив «Дню» інформацію про можливе закриття установи, але до офіційного рішення відмовився коментувати ситуацію.

Нині Інститут помології переживає не найкращі часи, констатує Петро Вольвач. І його вирішили ліквідувати в рамках «оптимізації» наукових установ, мовляв, є ж інститут садівництва в Києві. «Я займаюся Симиренками 60 років і знаю мліївську установу в різні часи — і на підйомі, і на падінні. Інститут, можливо, трохи не дотягує сьогодні за кадровим потенціалом. Бо через відсутність фінансування багато провідних учених, 4 чи 5 докторів наук,поїхали в Умань. Аграрна академія не займалася ні вирощуванням, ні підготовкою кадрів, а це її пряме зобов’язання, і там могли бути і аспіранти, і люди б захищали дисертації, і так там з’являлися б свої доктори наук, — каже академік і додає: — Ті, хто знає ситуацію, кажуть, що готується роздержавлення земель академії, а симиренківська садиба — це ласий шматок для приватизації : інфраструктура, сади, ставки, дендропарк... Тому вся свідома українська громадськість повинна стати на захист і врятувати цю садибу від знищення. У академії ще є шанс не підписувати цей ганебний наказ, який зіпсує наукову репутацію і керівника академії, і тих людей, які голосували за це рішення. Вони могли б заощадити кошти на чомусь іншому. Якщо по-державницькому вирішувати, за один сорт Ренет Симиренка — він вирощується в Україні, пішов за кордон, це основний промисловий сорт — можна утримувати цей інститут».

«День» звернувся за коментарем до Національної академії аграрних наук України, де нам сказали надіслати офіційний запит президентові академії Ярославу Гадзалу. На відповідь чекаємо. А тим часом Петро Вольвач зазначає, що готується звернення наукової громадськості із закликом не допустити знищення національної пам’ятки.