Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою
Борис Грінченко - український лексикограф, письменник, педагог, громадсько-культурний діяч

Iндустріальні артефакти

Про експонати невеликого музею на Донеччині знімуть документальну відеороботу
14 квітня, 2021 - 18:53
ФОТО НАДАНО ОЛЕКСІЄМ РАДИНСЬКИМ

Якщо ви плануєте відвідати Бахмут чи Соледар, то обов’язково відвідайте і місто Часів Яр, радить київський режисер і публіцист Олексій Радинський. Насамперед — заради місцевого Палацу культури, який дивує не лише красою архітектури, а й своїм потенціалом як культурної інституції. Саме під його дахом Олексій Радинский працював у квітні над мистецьким проєктом у межах арт-резиденції «Заземлення», організованої платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ. Досліджував тему Антропоцену й цікавився станом культурних інституцій у промислових містах

«Готуючись до резиденції, я дослідив заклади культури і мистецтва в цій місцевості, — розповідає Олексій Радинський. — Найбільше мене зацікавив Часовоярський промисловий історико-краєзнавчий музей, розташований в будівлі Палацу культури. Він працює вже багато років і має унікальні історичні, краєзнавчі, мінералогічні колекції, архів. Мені видалася цікавою і в дечому іронічною ситуація, що поки в Соледарі з’являється нова мистецька інституція, у той же час в сусідньому місті, по суті, зникає інша». 

Раніше Палац культури був у власності містоутворюючого підприємства — акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Тут були численні гуртки та спортивні секції, в яких займалося понад 250 людей, переважно діти. Також тут розмістився промисловий історико-краєзнавчий музей, а у великій залі проходили концерти. Це — заклад, довкола якого завжди концентрувалося культурне й соціальне життя міста, він гуртував локальну спільноту й був майданчиком для спілкування й обміну знаннями. Але восени 2020 року комбінат вирішив оптимізувати свої витрати, зокрема, запланував ліквідувати палац як юридичну особу й звільнити всіх його співробітників. Людей новина шокувала. Комбінат дає змогу часоярівцям жити, а Палац культури — жити більш якісно й насичено

Заклад культури зрештою вдалося врятувати. Міська рада та працівники установи домовилися з комбінатом, що той надасть будівлю в оренду громаді. Усе відтепер фінансуватиметься з міського бюджету. Зокрема, і робота музею. Разом із краєзнавцем і менеджером резиденції «Заземлення» Михайлом Кулішовим та істориком і співробітником музею Валерієм Богуненком режисер протягом тижня працював із музейними архівами

«Ми знайшли дуже цікаві історичні артефакти, що стосуються міста і його минулого. Це, зокрема, фотоматеріали про рекультивацію земель навколо Часового Яру, де в 1970-80-х роках активно видобували глину, — розповідає Олексій Радинський. — Зібрали цікавий матеріал про різні екологічні підходи до промисловості, які, на жаль, так і не були сповна реалізовані або не мали відчутного ефекту. Разом із занепадом індустрії відбувся і потужний занепад екологічних практик. Сьогодні вже про жодну рекультивацію земель не йдеться, хоча видобуток корисних копалин у великих масштабах триває. Мені цікаво досліджувати, як трансформується ідея, що людина може необмежено й довільно використовувати природу задля розбудови цивілізації, в ідею, що за все доведеться відповідати»

Олексій  планує використати зібраний під час резиденції матеріал для створення відеороботи.

Підготувала Марія СЕМЕНЧЕНКО
Газета: 
Рубрика: