Справжня велич полягає в тому, щоб панувати над собою.
Жан де Лафонтен, французький поет і письменник

«Ми тепер будемо відліковувати час за його «сонячним годинником»

У Кропивницькому попрощалися з Володимиром Панченком
17 жовтня, 2019 - 15:59

Церемонія відбулася біля пам’ятника Володимиру Винниченку у дворі Центральноукраїнського педагогічного університету, де на кафедрі української літератури протягом певного часу працював Володимир Панченко.

Провести в останню путь науковця, літературознавця, письменника, почесного громадянина Кропивницького прийшли його колишні учні та друзі з усієї України, громадські діячі, колеги з Києво-Могилянської академії, міське та обласне керівництво. 

У своїй промові міський голова Кропивницького Андрій Райкович пригадав недавню розмову з Володимиром Панченком напередодні дня міста (до 265-річчя Кропивницького йому присвоїли звання «Почесного громадянина міста») і, поділившись враженнями від спілкування з високим інтелектуалом, повідомив, що планує звернутися до депутатів міської ради з пропозицією назвати на честь Володимира Панченка Центральну міську бібліотеку.

За словами проректора ЦДПУ ім. В. Винниченка Сергія Михиди, відтепер друзі Володимира Панченка відліковуватимуть час за його «Сонячним годинником»: «І для мене особисто, і для багатьох це слово вже не означатиме той звичний інструмент, а буде означати слово Володимира Панченка. Він формував літературний ландшафт України, і сьогодні його оплакує вся Україна», – зазначив Сергій Михида.

Під час церемонії прощання ще один товариш і колега Володимира Панченка професор, літературознавець Григорій Клочек зачитав рядки із скорботних телеграм з провідних університетів України, які прийшли на адресу кафедри української літератури ЦДПУ ім.В.Винниченка.

Згадуючи Володимира Панченка, літературний критик Михайло Слабошпицький зазначив, що українці завжди несправедливо ставилися до живих сучасників, маючи натомість «параноїдальну повагу до мертвих митців».

«Візьміть «Сонячний годинник» – такої книги в Україні немає. Ви почитайте «Повість про Миколу Зерова» – це просто щось неймовірне… Тільки Володимир Панченко, будучи на фінішній прямій, встиг написати книгу про свого вчителя Василя Фащенка. А це свідчить про колосальну вдячність, про його пам’ятливість, і оте добро він сам ніс у світ. Людина непоступливості у переконаннях. Я не думав, коли ми вперше побачилися, що ми зберемося отак…», – зазначив у прощальному слові Михайло Слабошпицький. 

Проводжали Володимира Панченка оплесками, а поховали на сільському кладовищі в Олексіївці, як заповідав автор «Сонячного годинника».

Вічна пам’ять.

Інна ТІЛЬНОВА, м. Кропивницький

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ