Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

«Наша держава обов’язково розквітне»

25 серпня директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський святкує 80-річчя
25 серпня, 2020 - 19:38
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Микола Григорович — давній друг, читач і активний автор нашої газети. Кожна його стаття викликає величезний розголос і обговорення у соцмережах, бо  теми, які підіймає Жулинський, завжди є актуальними та гострими. Ми поспілкувалися з ювіляром телефоном бо зараз він у відпустці і відпочиває у Конча Заспі, поздоровили з днем народження, і поговорили про теми, які нині  хвилюють, зокрема, про те, що для Академії настали часи великих викликів і змін, бо  смерть засновника і багаторічного керівника НАН України Бориса Патона  поставила ключове питання для майбутнього України, а саме: хто очолить Національну Академію Наук України (вибори нового Президента мають відбутися у вересні цього року або й пізніше, в залежності від ситуації з поширенням короновірусу).  Нагадаємо, своїм баченням з читачами «Дня» поділився Микола Григорович у статті «I реорганізація, і збереження, і примноження», яка була опублікована 7 серпня у «Дні»№147-148, (2020). Про майбутнє Академії, Інституту літератури і України  наша розмова:

— Я вважаю, що традиції — це фундаментальна основа розвитку, — підкреслив М. ЖУЛИНСЬКИЙ. — Хоча дехто вважає, що потрібні рішучі, навіть революційні  кроки та суттєві зміни у діяльності Академії. Так, зміни потрібні і це неминуче! Бо Академія стоїть на порозі змін, але все ж таки традиції треба поважати і берегти! Саме завдяки Борису Патону була започаткована традиція, коли домінувала  фундаментальна наука в нашій Академії. Хоча треба сказати, що за радянських часів військово-промисловий комплекс був замовником багатьох тем і програм, і завдяки цим фінансовим вливанням Академія почувала себе досить міцно, а фундаментальні науки ніколи не відходили на задній план. Вважаю,що держава  збереже Національну Академію Наук України. І базова основа теж буде збережена — коли розвиваються наукові школи, але для цього потрібна колосальна фінансова допомога держави. Важливо, щоб молодь не покидала країну, щоб молоді вчені йшли у науку, а ще треба підняти престиж науковців. Я залишаюся оптимістом що до майбутнього нашої Академії. Після відходу Бориса Євгеновича Патона потрібно подумати, як далі рухатися вперед? Про це я писав у «Дні» — улюбленій газеті, і  про те, що  кандидатура Анатолія Завгороднього, нинішнього віце-президента НАН України — найкраща, а його програма мені видається найбільш реалістичною, придатною для реалізації в умовах сьогодення, у цій кризовій ситуації, в якій перебуває наша держава, національна економіка та економіка всього світу загалом. Найперше тому, що вона передбачає реалізацію цих напрацювань, які вже здійснила НАН у плані реформування академічної наукової сфери.

Миколо Григоровичу, а як пандемія коронавірусу  змінила  ритм роботи в Інституті літератури і особисто ваш?

— Знаєте, ще на зорі нашої Незалежності, я мріяв, що гуманітарна наука буде добре фінансуватися, і пропонував придбати для кожного нашого співробітника комп’ютер, аби вони працювали переважно у режимі онлайн. Тоді ми могли б не витрачати великі кошти на оренду та комунальні платежі приміщень, і до мінімуму звести так звані робочі кабінети, в яких по суті сидять  5-8 чоловік. Яка може бути праця у таких «комуналках»? Гуманітарні науки вимагають усамітнення й тиші, працю в архівах, бібліотеках, дома.

Коронавірус багато в чому змінив наше буття, а також ще змінить у нашому житті. У нас творча робота і потрібно довіряти своїм співробітникам. Я категорично проти, коли за радянщини, всіх заставляли приходити до інституту, записуватись у журнал час коли зайшов у приміщення, і коли закрив двері кабінету. Такий контроль нікому не потрібен. Важливо — результат праці науковця. Повинна змінися і система праці в інституті. Вона передбачає контрактну систему і кожен науковець має працювати над певною темою і потім про неї звітувати...

Особисто мене COVID-19 не  злякав бо дотримуюсь санітарних норм, рекомендованих МОЗ, а от за маленьких свої онуків дуже переживаю, а тому обмежую у контактах із ними. Хоча випробування на людство випало нині важке. Бай Боже, аби не розпочалася тотальна війна, або напало колосальне стихійне лихо,  а цю пандемію ми якось переживемо. Втім, коронавірус повинен усіх нас отверезити і аби ми задумалися про майбутнє...

— 24 серпня відсвяткували День Незалежності, але судячи з настроїв людей,  наша країна дуже потребує єднання нації, якого немає...

— Так...Хочу нагадати, що ще на початку 1990-х була створена Державна Дума, у якій я був радником із питань  гуманітарної політики. Ми розробляли концепцію гуманітарного розвитку України, головна мета, якої було вироблення базової основи  світогляду кожної людини. Нині ми маємо серйозну проблему — консолідацію суспільства і формування національної ідентичності.  Навіть останні президентську вибори  показали, що люди не мають глибинного усвідомлення, що для них сьогодні головне! На жаль прагматичний і комфортміський підхід до важливих питань політичного змісту сьогодні переважає. А тому суспільство не мислить вищими категоріями — відповідальності за державу,  за своє майбутнє, за те що треба самим вирішувати долю України, а не лише сподіватися на когось із сусідів, або міжнародні валютні фонди  та інш. Це не вихід! У нас ще переважає синдром тоталітарного мислення, ще закладений комуністичною системою, коли підхід такий: а, що мене з того вигідно з тою, чи іншою політичною силою,  або іншим політичним діячем і що мені з того перепаде...І це є найбільшою нашою бідою.  Не думають люди, що ж буде далі з моєю державою, як буде розвиватися і як я в цьому процесі можу допомогти своїй країн?  Мойсей водив по пустелі людей 40 років, а тому думаю, що десь за років 10 наша держава обов’язково розквітне....

«День» вітає ювіляра, бажаємо міцного здоров’я, творчого натхнення, цікавих знахідок і відкриттів, процвітання Інституту літератури і НАН Академії України, та нових публікацій на сторінках «Дня»!

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: