Як президент США Барак Обама, так і Дональд Трамп – його ймовірний наступник, кандидат від Республіканської партії – впродовж останніх місяців критикували європейських членів НАТО за неспроможність виконати свої зобов’язання щодо витрат на оборону. І вони мають рацію.
Європа насправді не спромоглася дотриматися своєї частини угоди з колективної безпеки. Майже всі європейські союзники Америки допустили зниження своїх видатків на оборону нижче обіцяного рівня – 2 відсотки від ВВП – а деякі витрачаються навіть набагато менше. Що найбільш важливо, вони не спромоглися збудувати власну європейську оборонну спільноту. Якщо вони не поквапляться, то ризикують вселити довіру до безрозсудних заяв Трампа про те, що європейці лише «їздять зайцем», і експлуатують «застарілий» альянс за рахунок американських платників податків.
Єдина сфера, де Європа може продемонструвати США свою стратегічну вартість – це Росія Володимира Путіна. Дехто вже стверджує, що Європейський Союз не зміг використати доступні йому опції м’якої сили, щоб протистояти надмірно наполегливому Кремлю. Однак, поки і справді бракує стратегії «Ширша Європа» щодо Росії, все ще є час зробити все необхідне для того, щоб приборкати провокаційну поведінку Кремля.
Після вторгнення Росії в Україну і анексії Криму, країни ЄС запровадили економічні санкції, включаючи обмеження на кредити для російських банків і енергетичних компаній. Санкції були пов’язані з виконанням Мінського протоколу 2014 року, який приніс на сьогоднішній день неоднорідне припинення вогню з підтримуваними Росією бойовиками на Донбасі, східному регіоні України. Термін дії санкцій має закінчитися наприкінці цього місяця.
Але Україна все ще не має ні повного контролю над своїм кордоном, ні надійного перемир’я з Донбасом. Тому нещодавно лідери G7 зобов’язалися продовжити санкції допоки Мінські угоди від 2014 і 2015 років не будуть повністю виконані. Однак у ЄС продовжують активно обговорювати санкції, а дипломати Угорщини, Кіпру, Італії та інших країн пом’якшують своє ставлення до Росії. Схоже, зусилля кремлівського лобі дали свої результати.
І не лише крайні праві екстремісти, такі як прихильники французького Національного Фронту, піддаються на улесливі розмови Путіна. Політики основних партій Франції та будь-яких інших країни почали також піддавати сумнівам поточний режим санкцій. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр, наприклад, порекомендував послабити санкції, якщо Росія виконає певні умови.
Окрім пропагування послаблення санкцій, деякі європейські лідери навіть підлизуються до Кремля. Прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, якого вважають скептиком санкцій, цього тижня був почесним гостем на путінському Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі. Також присутнім був Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер.
Зараз не час для Європи «бути м’якою» з Росією. Замість того, щоб брати участь у конференціях, які проводить Путін, чи надавати Кремлю вдалі приводи для пропаганди перед парламентськими виборами, краще б Юнкер ставив на перше місце пріоритети ЄС. Ці пріоритети включають збереження політичної та оборонної архітектури Європи після холодної війни, захист територіальної цілісності європейських країн, і дотримання спільних норм таких інституцій як Організація з безпеки і співробітництва в Європі та Рада Європи. Коли Путін погодиться підтримати ці пріоритети, тоді можна починати обговорення економічної співпраці Росії з ЄС.
Послаблення санкцій щодо Росії може й задовольнить європейських бізнесменів, але призведе до втрат у перспективі. Навіть з діючими санкціями заморожений конфлікт в Україні усе більшою мірою схожий на постійний. Якщо послабити санкції зараз, коли майже нічого не було виконано з умов Мінських домовленостей, це призведе до катастрофічного зменшення впливу Європи і довіри до неї – і стане найбільшою втратою для України.
Лідери ЄС повинні залишатися твердими і об’єднаними у питанні гарантування того, що існуючі економічні санкції будуть відмінені лише в тому випадку, коли Мінські домовленості будуть повністю виконані. Сюди входять і повне виведення російських військ і військової техніки з території України, і повернення українському уряду повного контролю над кордоном з Росією.
Надзвичайно важливо наполягати на дотриманні цих домовленостей Росією, зважаючи на те, що дії Кремля – це лише один приклад дедалі більш шахрайської поведінки, яку ЄС повинен приборкати. З огляду на це, замість того, щоб послаблювати санкції, ЄС повинен розробити більш сильні заходи, спрямовані на Путіна та його прибічників, надихнувшись американським Законом Магнітського, який направлений проти російських чиновників, причетних до порушень прав людини.
Такий підхід не дасть можливості тим, хто отримує користь від кланового капіталізму Путіна, відмивати гроші і укривати свої сім’ї на Заході. Насправді такі вибіркові санкції можуть здійснювати більш ефективний вплив на російську політику, ніж більш загальні економічні обмеження, які радше є чітким і відчутним попередженням для представників російської еліти, що їхня безкарність закінчується на кордоні їхньої країни.
Крім санкцій, ЄС і Сполучені Штати повинні стати набагато більш активними і ефективними в боротьбі з грандіозною кампанію з дезінформації, яка стала могутньою зброєю в «гібридній війні» Кремля проти російських сусідів і Заходу. Більше того, ЄС повинен розробити способи підтримки громадянського суспільства, студентів, дослідників, малих і середніх підприємств у Росії, які борються за свободу, демократію і процвітання. І, нарешті, ЄС повинен активізувати зусилля, щоб зупинити потоки грошей і ресурсів, які Путін використовує для того щоб дестабілізувати і розділити політичний ландшафт Європи.
Ті, хто закликають до більш м’якого підходу до Росії, повинні зняти шори і усвідомити масштаб зусиль Кремля по досягненню дезінтеграції ЄС. Зважаючи на можливість утворення в США адміністрації Трампа, такий тиск – це останнє, що потрібно ЄС. Залишатись твердими щодо Росії – це єдиний спосіб утримати Європу разом.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель має рацію, коли говорить, що не бачить підстав для зняття санкцій щодо Росії. Кремль не зробив нічого, щоб заслужити таку винагороду. Навпаки, він заслуговує на ще більш суворе покарання.
Проект Синдикат
