«Послідовна особистість» як явище

Цього року буде названо вже дванадцятого лауреата Премії імені Джеймса Мейса за громадянську позицію в галузі публіцистики. «Коли мене запитують, чому газета «День» заснувала Премію Джеймса Мейса, я маю дуже просту відповідь — я хочу, щоб жила його справа. Щоб його приклад і етика коли-небудь перемогли в країні, зробили цю професію знову такою, яку будуть поважати», — зазначає головна редакторка «Дня» Лариса ІВШИНА.

Саме з ініціативи Лариси Олексіївни цю відзнаку було засновано 2008 року, до 75-х роковин Голодомору 1932—1933 рр. Премія присуджується авторам нових публіцистичних творів у галузі журналістики, які сприяють утвердженню історичної пам’яті народу, його національної самосвідомості й самобутності, визнанню Голодомору 1932—1933 років геноцидом проти українців. Але не лише тим авторам, які пишуть на тему Голодомору, а й тим, хто працює на подолання постгеноцидності українського суспільства. Такий «діагноз» у 90-х роках дуже влучно поставив нам американець індіанського походження, який став політичним українцем і одним із найбільших дослідників Голодомору 1932—1933 рр., Джеймс Ернест Мейс. Він першим закликав українців ставити свічку пам’яті у вікні на знак пошанування заморених голодом наших співвітчизників. І нині наш обов’язок — не дати згаснути і «свічці пам’яті» про нього.

2009-го першим лауреатом відзнаки став кандидат філософських наук, відомий публіцист Ігор Лосєв. У подальші роки Премію одержали публіцист, письменник, філософ Сергій Грабовський; науковий співробітник Інституту історії НАН України, редактор відділу «Історія та «Я» газети «День» Ігор Сюндюков; доктор філософських наук, публіцист, письменник Петро Кралюк; український експерт-політолог, політичний консультант Олександр Палій; журналіст, публіцист, автор книги «Я — свідок. Записки з окупованого Луганська» Валентин Торба; редактор відділу політики «Дня», упорядник книги «Котел», або Справа без терміну давності» Іван Капсамун; кандидат історичних наук, публіцист Володимир Бойко; журналістка Наталя Іщенко; журналістка, телеведуча Лариса Волошина та відомий історик культури Сергій Тримбач.

1997 Р. БІЛЯ ВИТОКІВ АНГЛОМОВНОГО ТИЖНЕВИКА. ЗЛІВА НАПРАВО: ВИДАТНИЙ ВЧЕНИЙ ТА ПУБЛІЦИСТ «ДНЯ» ДЖЕЙМС МЕЙС, ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР «ДНЯ» ЛАРИСА ІВШИНА, РЕДАКТОР АНГЛОМОВНОГО БЮРО ЛЮДМИЛА ГУМЕНЮК (У 1998—2000 РР.), ПЕРЕКЛАДАЧ ДЖОРДЖ СКЛЯР

Присудження Премії відбувається за рішенням Громадської ради конкурсу з Премії, яка діє на громадських засадах. Протягом усіх років від часу заснування очолював раду письменник, публіцист, дипломат Юрій Щербак. 2019-го Юрію Миколайовичу виповнилися поважні 85, і він склав повноваження голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка та голови Громадської ради конкурсу з Премії імені Джеймса Мейса. «Премія ім. Джеймса Мейса стала однією з найважливіших національних премій. Це — не просто визнання сьогоденних заслуг, а й аванс для людини, яка працює в ім’я України», — оцінював відзнаку Юрій Щербак. Висловлюємо глибоку вдячність Юрієві Миколайовичу за послідовність та велику відповідальність у здійсненні цих обов’язків.

Водночас повідомляємо, що новим головою Громадської ради став кінокритик, сценарист, історик культури, лауреат Премії імені Джеймса Мейса 2016 року Сергій ТРИМБАЧ. «На мій погляд, ця премія надзвичайно важлива і потрібна. Оскільки в нашому суспільстві так часто декларуються свободи і, зокрема, свобода людської особистості, але часто-густо за деклараціями тих, хто це проголошує, ми якраз справжньої свободи не бачимо, — говорить «Дню» Сергій Васильович. — Вільна, свобідна особистість — це залишається все-таки досить рідкісним явищем. Важливо, щоб це була послідовна особистість. І Джеймс Мейс явив нам ще за радянських часів приклад такої особистості. До речі, я думаю, що саме такі люди, оскільки вони, попри свою рідкісність, усе-таки були, чи в Україні, чи поза нею, але впливали на наше життя і на наш світогляд. Впливом таких людей і пояснюється те піднесення громадянського суспільства на рубежі 1980—1990х років, тому що, здавалося б, тоталітарне суспільство, — і раптом із його надр являється таке явище. Це було громадянське суспільство, інакше Україна нова не постала б».

«Інша річ, що вже нова держава постаралася, руками чиновників, більшість із яких, власне, були нам «подаровані» колишньою радянською державою, аби вільних людей стало поменше. І тому якраз цінність Премії імені Джеймса Мейса і полягає, на мою думку, в тому, що вона винагороджує людей і з такою позицією, і з умінням цю позицію провести, зробити реальною, впливовою на суспільство».

Бурхливі перипетії останніх часів, на жаль, тільки підтверджують, що людина з послідовною громадянською позицією в українському суспільстві все ще рідкість. Вибір членів Громадської ради цього року був складний, але рішення вже ухвалено. Хто стане новим лауреатом, буде оголошено під час урочистого засідання Громадської ради, на яку також запрошені лауреати премії попередніх років.

Інавгурація лауреата відбудеться в конференц-залі редакції «Дня» 21 листопада о 16.00.