Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Старший брат «Лев»

Навіть комунальне підприємство з невеликим бюджетом може стати прикладом гуманного поводження з безпритульними тваринами
12 червня, 2019 - 19:09

Майже в кожній розмові із зоозахисниками мимоволі згадувалося львівське комунальне підприємство «Лев». Здебільшого в хорошому сенсі, адже з невеликим бюджетом тут успішно дають раду безпритульним тваринам міста. Крім традиційної програми з відлову-стерилізації-вакцинації-прилаштування, тут працює Центр адопції тварин, нещодавно відкрився єдиний в Україні банк крові, а в школах Львова запроваджуються уроки гуманного ставлення до братів наших менших.

Містяни довіряють підприємству: власне, банк крові відкрився саме завдяки підтримці громади. КП попросило у львів’ян допомоги зі збором коштів — 300 тисяч гривень на закупівлю необхідного обладнання. Крім цього, на підприємстві скрізь працюють відеокамери, ведеться онлайн-реєстрація тварин, а на своєму сайті «Лев» постійно публікує фінансові звіти. Про секрети успіху львівського підприємства «День» розпитав його директорку Оксану КОШАК.

ГАРМОНІЯ МІЖ ЛЮДЬМИ ТА ТВАРИНАМИ

«Наше гасло: безпека львів’янам — захист тваринам. Це керує нами у повсякденній роботі, — пояснює Оксана Кошак. — Ми не фокусуємось на чомусь одному, бо деякі міста намагаються гарантувати безпеку жителям, тоді тварини не в пріоритеті. Або ж навпаки            — працюють над захистом тварин, тоді їх стає надзвичайно багато, і безпека людей опиняється під питанням. Наша місія — щодня працювати ще краще, щоб у місті ставало комфортніше, безпечніше та гармонійніше».

ДОПОМОГА НАШИМ ВЕЛИКИМ БРАТАМ. УПРОДОВЖ ДВОХ ДНІВ ВЕТЕРИНАРИ ЛКП «ЛЕВ» ДОПОМАГАЛИ ОГЛЯДАТИ Й ЛІКУВАТИ ВЕДМЕДІВ У ВЕДМЕЖОМУ ПРИТУЛКУ «ДОМАЖИР». ВАСИЛЬ ЗАХАРЧУК ТА ANNA KLID СПІЛЬНО З ЛІКАРЯМИ ГЛОБАЛЬНОГО ФОНДУ FOUR PAWS ПРОВОДИЛИ АНЕСТЕЗІЮ, ВИДАЛЯЛИ Й ЛІКУВАЛИ ЗУБИ КЛИШОНОГИМ

Пані Оксана очолила ЛКП «Лев» три роки тому. Вона продовжила зміни в роботі підприємства, розпочаті її попередником — Олегом Мацехом. Як пишуть львівські видання, ще десять років тому умови утримання тварин були нестерпними: відсутність кормів та медикаментів, фекалії у вольєрах тощо. Олег Мацех залучив кошти благодійників, гроші міського бюджету і грант Єврокомісії, щоби провести капітальний ремонт приміщень. Тут з’явились системи тепло— і водопостачання, каналізація, тварини отримали повноцінне харчування.

Оскільки це не притулок, а підприємство, то тут безпритульні чотирилапі отримують лікування, вакцинацію, проходять стерилізацію, їм вживлюють електронний чіп і вносять до єдиної бази даних. Про всі ці маніпуляції можна дізнаватися практично одразу ж на сайті організації. Якщо тварину не вдається прилаштувати, її відпускають на місце відлову, часто під нагляд соціального опікуна.

ВЕЛИКІ ПЛАНИ ЗА МІЗЕРНИЙ БЮДЖЕТ

Чому так детально описуємо роботу підприємства ізсередини? Для порівняння: КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» з бюджетом у майже 20 мільйонів гривень не робить і половини того, що «Лев» (детальніше про це «День» писав у №26, 13 лютого ц. р.). До речі, бюджет львівського підприємства на цей рік — усього три мільйони гривень.

«На жаль, із фінансуванням не все так гарно, як нам би хотілося. Починаючи з червня-липня, ми маємо розуміти, який нам бюджет потрібен на наступний рік. Потрібно спрогнозувати, який корм зможемо осилити, скількох тварин зможемо стерилізувати і вакцинувати за міськими програмами, — пояснює Оксана Кошак. — Однак місто не завжди дає нам стільки, скільки ми готові опрацювати й освоїти. Цього року на надані містом гроші можемо стерилізувати, вакцинувати, перетримати і прилаштувати 400 собак і 700 котів».

За словами директорки, якби запустити підприємство на всю потужність, то воно могло б за рік надати такі послуги для тисячі тварин. «Попри те, що в місті всього 425 безпритульних собак, постійно з’являються нові. Адже у нас не працює, як і всюди в Україні, контроль за власниками тварин. Ми запровадили обов’язкову реєстрацію власників собак, і 50% людей це зробили, вони зареєстровані в єдиній базі. Але інша частина безконтрольна, люди легковажно ставляться до цього, беруть тварин, а потім викидають на вулицю».

«СЬОГОДНІ ЧАС ДЛЯ ДОБРИХ НОВИН! ЗА ОСТАННІЙ ЧАС 17 НАШИХ ПІДОПІЧНИХ КОТИКІВ ТА ПЕСИКІВ ЗНАЙШЛИ СВОЇ НОВІ ПОСТІЙНІ ДОМІВКИ. ПРОСТО ПОДИВІТЬСЯ НА ЦІ ЩАСЛИВІ НОСИКИ І ПРИХОДЬТЕ Й СОБІ ОБИРАТИ ДРУГА В ЛКП «ЛЕВ»

ВІДЧИНЕНО 24/7

Києву варто було б перейняти у Львова принцип цілодобової роботи ветеринарної клініки. На жаль, у столиці обмежений графік роботи має навіть гаряча телефонна лінія комунальної ветлікарні.

«Ми зумисно зробили роботу нашої клініки безперервною, щоб лікувати і стерилізувати безпритульних тварин, — додала пані Оксана. — Місто, до речі, не оплачує лікування безпритульних тварин, це наша добра місія. Ми визначили, що за свої кошти будемо тримати шість місць для лікування собак та два місця для котиків. Це той обсяг, який ми можемо осилити за наші й надані благодійниками кошти».

При цьому записатися до клініки сьогодні на сьогодні неможливо, все зайнято на тиждень-півтора вперед. Хоча вартість послуг приблизно на тому ж рівні, що й у приватних закладах.

«Свого часу в нас був дивний парадокс: ціни на деякі послуги були нижчі на 75% за приватні клініки, але клієнтів узагалі не було. Не можуть бути ціни на комунальному підприємстві нижчими, аніж у приватному секторі. Причина в тому, що ми змушені закупляти медикаменти офіційно (приватні клініки можуть знайти інші шляхи), а ще — платити зарплату. Ми привели ціни приблизно до середнього рівня на ринку і зараз забезпечуємо надзвичайну якість наших послуг. Ми стали комфортними. Наші працівники вмотивовані добре працювати: за якісне обслуговування якнайбільшої кількості клієнтів вони отримують премію», — додає Оксана Кошак.

ДОВІРА — ЧЕРЕЗ ПРОЗОРІСТЬ

Щоби своєчасно рятувати ще більше тварин, на базі ветеринарної клініки відкрили уже згаданий банк крові. Зі слів директорки «Лева», часто переливання крові — це єдине, що може врятувати тварину. За кілька місяців роботи банк допоміг двом десяткам чотирилапих. «Лев» готовий передавати кров в інші клініки і навіть в інші міста.

«До речі, столичне комунальне підприємство уже цікавиться цим питанням. Тому я вірю в Київ, — каже пані Оксана. — Утім, вам ще бракує довіри, ми колись теж такими були. Замало незалежної інформації, яка б показувала, наскільки якісно чи, навпаки, погано працює підприємство. На нашому сайті щодня поповнюється інформація, скільки тварин відловлено чи вакциновано. Тобто можна простежити кількісні та якісні показники нашої роботи. Наскільки прозорим буде підприємство, настільки прихильною до нього буде громада. Звичайно, прозорість не означає бездіяльність. Потрібно щоденно працювати, щоб люди бачили вашу роботу, цінували її, відзначали, що на вулицях справді поменшало собак, працює прилаштування, а місто насправді можна назвати доброзичливим до тварин».

ГУМАННИЙ СОЦІУМ

Щоб той чи інший населений пункт справді міг пишатися гуманним ставленням до чотирилапих, потрібно працювати з громадою. Потроху ця тенденція набирає обертів. Дедалі більше людей долучається до акцій щодо захисту прав тварин і відвідує суди проти догхантерів.

Оксана Кошак вважає, що поштовх до гуманності дає місцева влада, приймаючи позитивну для тварин міську програму замість рішення про евтаназію. «Нехай це й називають гуманним методом, але це все одно позбавлення життя. Львів тривалий час отримував агресію від тварин, тому що їх відловлювали й евтаназували. Тварини збиралися у зграї і таким чином намагалися захиститися від людей. Власне, нова програма та новий підхід, доброзичливість, максимальне прилаштування в родини спонукало суспільство переглянути своє ставлення. Дедалі більше тварин знаходять свої сім’ї, їх люблять, відвідують щодня у нас на підприємстві. А це змінює ставлення не тільки до тварин, а й до людей, — підсумовує директорка «Лева». — Звісно, можна ще написати красиві закони, але виконувати і контролювати їх виконання значно важливіше. Нам бракує якісного контролю за існуючими нормами. У США цим займається зоополіція, є країни, де працюють окремі підрозділи, які займаються захистом тварин. Я вважаю, що в Україні цей контроль також має здійснюватися поліцією. Загалом я вірю в нашу країну, що вона обирає гуманний шлях».

Інна ЛИХОВИД, «День», фото надоно ЛКП «Лев»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ