Теодор ДЯКIВ – про книжкове просвітництво

Відстежити життя книги після того, як вона покинула друкарню і книжкову полицю в магазині. Така нагода буває далеко не у всіх і не завжди. Але ж як би хотілося видавцям мати таку можливість, чи не так? Хоча, зрештою, для багатьох найбільше значення має банальна цифра в пункті «продажі» й суха статистика. Видати книгу, продати її і, зрештою, зовсім про неї забути... Ось це сказано зовсім не про Бібліотеку газети «День», місія якої полягає в тому, аби зацікавлювати, вчити і просвітлювати, розвіювати міфи і повертати правильну історичну пам’ять, ділитися досвідом і відповідати на складні запитання. «День» регулярно спілкується зі своїми читачами, ретельно підтримуючи з ними зворотній зв’язок.

А днями ми отримали рідкісний та дуже приємний шанс дізнатися, як же живеться в бібліотеках одному з бестселерів видання — «Короні, або Спадщині Королівства Руського». Ще минулого року львівський громадський діяч Теодор ДЯКІВ ініціював акцію з поширення «Корони» на Львівщині, придбавши десятки примірників книги «Дня» для місцевих бібліотек.

А тепер пан Теодор вирішив поцікавитися статистикою і дізнатися, як же читають «Корону» в 24-х бібліотеках Львова за останні 10—11 місяців. Цифри були досить обнадійливими.

Надсилаючи ці заміри, Теодор Дяків зауважив: «Якщо припустити, що абоненти, крім дуже інформативного «Слова до читача» прочитали ще хоча б ряд статей із цього об’ємного видання і поділилися своїми враженнями з двома-трьома знайомими (як, наприклад, я з сімома працівниками свого офісу та родинами брата і сестри), то загальна ідея видання (за цей час тільки через 26 примірників, які були розповсюджені у Львові через бібліотеки) була донесена як мінімум до 450—500 людей, що, на мій непрофесійний погляд у цій справі, можна вважати зовсім непоганим результатом».

Майже аналогічні результати виявилися і щодо книжки історика та автора «Дня» Петра Кралюка «Богдан Хмельницький: легенда і людина», розповсюдженням якої також зайнявся пан Теодор.

«Отож, лупаймо сю скалу», — підсумував словами Франка львівський громадський діяч Теодор Дяків, якого «День» запросив до окремої розмови про книжкове просвітництво. Найцікавіші відповіді занотували для читачів газети.

«ПОТРІБЕН ВЛАСНИЙ ПОГЛЯД НА СВОЮ ІСТОРІЮ»

— В цілому українському суспільству потрібен власний погляд на свою історію, щоб її бачили не очима Москви чи Варшави, а власними. Газета «День» робить надзвичайно багато задля того, щоб розплющити українському суспільству очі на сторінки його власної історії.

Чому це важливо? Бо постколоніальна і пострадянська Україна потребує трансформації суспільства та держави. Серед українців є люди з незалежним мисленням і які є матеріально незалежними. Однак для того, щоб вони стали фактором будівництва нової держави та трансформації суспільства, їм потрібні знання про характер інститутів держави і тих її форм, які були історично в часи Русі, Королівства Руського. Якщо ми хочемо побудувати власну державу, то вона може бути створена тільки на основі світогляду українського суспільства та баченням ним інститутів держави. Постає питання: хто це може зробити? Ми маємо приклади обох Майданів, що були протестом проти тої форми держави, яку ми маємо сьогодні. Однак, на жаль, люди, які вийшли на Майдан, не змогли сформулювати конструкцію нової України.

«ЩО БІЛЬШЕ БУДЕМО ЗНАТИ ПРО МИНУЛЕ, ТО КРАЩЕ І ЧІТКО МОЖЕМО БАЧИТИ МАЙБУТНЄ»

— Тому на допомогу приходять такі видання, як «Корона, або Спадщина Королівства Руського», «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського», а також такі книжки авторства Петра Кралюка, як «Ярослав Мудрий» і «Богдан Хмельницький: легенда і людина», що є тверезим поглядом на Хмельниччину. Ці книжки дозволяють тій частині суспільства, котра хоче змін, краще побачити, якими ж мають бути ті зміни, якими мають бути ті інститути Української держави. Дійсно Української держави, сформованої на українському ґрунті. Тому так важко переоцінити роботу колективу газети «День» і тих авторів, які готували «Корону» та «Ave...»

Нам потрібно знати основи української традиції і вдатися до, не побоюся цього формулювання, справжнього українського консерватизму. Якщо будувати інститути держави саме на таких ідеях, тоді держава в нас буде дійсно українською.

Щодо розповсюдження, то, безумовно, це треба робити — в різний спосіб та в різних формах. Адже що більше ми будемо знати про своє минуле, то краще і чітко ми можемо бачити своє майбутнє.

ПРО «AVE...»

— Ще не встиг прочитати книжкову новинку «Дня», хоча і відвідав її презентацію. Якраз незабаром поїду відпочивати на 10 днів, то, власне, цей час і планував присвятити читанню «Ave...»

Тема у книжці порушена надзвичайно важлива. Йдеться про роль еліти і про необхідність цієї самої еліти. Народницький підхід до формування Української держави вичерпався або ж просто не виправдав себе. А сформувати державу може якраз нова українська еліта. Саме це й є її головною місією. Це та частина суспільства, яка сьогодні вже себе проявляє і яка може стати альтернативою до сьогоднішнього пострадянського і постколоніального політикуму.