Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Три уроки редакторства

Доки українці готуються відзначати старий Новий рік та Маланку, в нашій редакції ще одна подія — 18 років тому, 13 січня, «День» очолила Лариса ІВШИНА
13 січня, 2015 - 11:27
Лариса ІВШИНА
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

За ці 18 років вийшло друком понад 4300 випусків газети, висловлено мільйони смислів, дано сотні точних політичних прогнозів. Як неодноразово зазначали експерти, якби «День» вдумливо читали та робили правильні висновки політики, Україна давно була б іншою, а десятки невтішних «сценаріїв» можна було оминути.

Звичайно, сьогодні редакція неформально вітатиме свого керівника. Але з нагоди річниці ми вирішили також на шпальтах газети ще раз нагадати про напрацювання, проекти та «ноу-хау» від Лариси Івшиної. Надати слово постійним читачам, авторам та експертам. Не для того, щоб зробити їй публічний комплімент. Просто газета та численні проекти, які реалізовує «День» і які з’явилися на світ з легкої руки головного редактора, — сьогодні вкрай потрібні українському суспільству. І власне читачі самі про це говорять.

Майже відразу після приходу до керівництва видання Лариси Олексіївни, «День» почав розширюватися, швидко ставши не лише професійною аналітичною газетою, а якісно новою, не відомою на той час для країни медійною платформою. У січня 1997 року вийшли друком перші номери російської версії «Дня». Тоді на закиди деяких патріотів стосовно того, навіщо видавати газету російською, головний редактор відповіла: «Друзі, для мене є принциповим донести українську суть. Трансформоване розуміння української історії. Я хочу донести це тією мовою, яку та людина сприйме. Якщо ти хочеш знайти спільну мову, — шукай її». 10 лютого цього ж 1997 року почав працювати сайт «Дня». До речі, це був перший сайт серед друкованих видань нашої країни, що дало можливість читати новини про Україну в різних куточках світу.

Утім, на цьому «День» не зупинився, і вже через рік — 10 лютого 1998 року — з’явився друком перший номер англомовного дайджесту видання The Day. Цього ж 1998 року з ініціативи Лариси Івшиної було започатковано Міжнародний фотоконкурс, який швидко став головним та найпрестижнішим творчим змаганням року для професіоналів та аматорів фотозйомки. До речі, із безпрецедентним призовим фондом. Далі були десятки інших суспільно-важливих проектів, як от окремий історичний сайт «Україна Incognita», проект «Самоосвіта online», традиційно цікава і стильна інфографіка, «Музеї-онлайн», блоги цікавих людей, щорічне поповнення «Бібліотеки «Дня», «День-ТV», глянцевий додаток «Маршрут №1», стильні листівки тощо. Як говорять співробітники редакції та читачі, якщо перерахувати творчі «площини», в яких «День» контактує з аудиторією, то можна з упевненістю сказати, що це вже давно газета формату «7D».

«Газета «День» — це газета для людей, які вміють думати, для людей, які приймають рішення, для людей, яких прийнято називати елітами, — говорить Сергій СОЛОДКИЙ, перший заступник директора Інституту світової політики. — А з іншого боку — це газета для молоді, для покоління, що зростає і за яким власне майбутнє. Газета на виріст. Про це свідчать і Літня школа журналістики, і прискіплива увага газети до громадських активістів, молодих політиків та нових облич у політиці. Мова йде про людей, які є мозком та душею України. І ці люди поширюють ідеї, які продукує та відстоює «День», починаючи з першого номера. Ми бачимо постійне підтримання високої планки газетою «День». І сьогодні тішить те, що до цієї планки намагається «підтягнутися» дедалі більше українців. З чим я і вітаю Ларису Івшину. Мені дуже подобається правило Лариси Олексіївни, яким, до речі, ми послуговуємося в Інституті світової політики: «Бути розумним — не означає бути нудним». «Дню» це вдається.

Газета шукає формати та механізми для того, щоб її смисли поширювалися якомога більшою аудиторією. В цьому плані визначальним є фотовиставка та Бібліотека «Дня». Книжки газети запитані українським суспільством. Ніхто до «Дня» так про історію не писав раніше. І в цьому унікальність газети. Рідко які ЗМІ відважуються на розширення своєї безпосередньої функції — на роботу не лише у вузькій медійній сфері».

«За всі ці роки (а я читач газети з 1997 року) спостерігаю, що у складі «Дня» змінювалися журналісти, теми та рубрики, але дух та якість завжди залишалися незмінними. Тому ядро читачів газети постійно зростає, — зауважив Олександр СОЛОНТАЙ, експерт Інституту політичної освіти, член об’єднання «Сила людей». — Помічаю, що «День» не лише для мене, а для багатьох читачів, які колись давно взяли його до рук (хтось випадково помітив на розкладці преси, хтось за порадою друзів), став газетою на роки. Це незмінна аудиторія думаючих людей, які готові до дій. «День» — газета для громадянського суспільства. І в цьому, звісно ж, головна заслуга Лариси Івшиної. Помічав, що газета змінювалася, оновлювався формат, вона ставала більш модерною. І кожного разу ці зміни йшли в ногу з часом. Це виклик та реакція газети на те, що відбувається в інформаційному просторі. Але найбільше, за що особисто я та тисячі інших читачів «Дня» цінують газету, це за те, що в ній немає кон’юнктури, що, на жаль, відчувається в багатьох інших виданнях. За нехороші, непрофесійні дії «по шапці» на шпальтах «Дня» часто отримують навіть друзі газети та головного редактора. І це правильно. І це аудиторія цінує. Вітаю Ларису Івшину з річницею «біля керма» такого солідного видання. Знаю, що нині кожній газеті фінансово важко. Але я переконаний, що завтра не просто знову буде день і «День», а що ваша газета й надалі чинитиме тиск на політиків, інтелектуально підживлюватиме читачів».

Крім десятків знакових проектів «Дня», одним із найважливіших для розвитку країни в перспективі є Літня школа журналістики, випускники якої за 12 років могли б сформувати цілу медіа-збірну країни. Лише минулого року «День» безкоштовно навчав 25 учасників школи із 19 міст України — від Прилук та Львова до Донецька та Сімферополя. Загалом — понад 500 слухачів.

«Улітку 2015 року святкуватиму свій власний ювілей дружби з «Днем» як один із авторів газети. Відповідно близько п’яти років триває наша дружба-співпраця з Ларисою Олексіївною, оскільки я була двічі учасницею Літньої школи журналістики «Дня» — у 2010 та 2012 роках. Для мене Лариса Олексіївна — це справді великий Учитель в журналістиці. Позаду — чимало спільних розмов у рамках Літньої школи, під час щорічних зустрічей зі студентами факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, чимало дружніх порад, чимало обопільних прагнень знайти відповідь на ключові питання, — розповідає Юліана ЛАВРИШ, випускниця Літньої школи «Дня», автор видання. — Тому дозволю собі виділити три важливі для себе уроки з редакторства Лариси Івшиної. 1) Боротися за ідею. Протягом п’яти років дружби з «Днем» я бачила, як на моїх очах змінювалася й удосконалювалася газета. Сьогодні — це не просто часопис, це ціле «дерево» проектів. І у цьому, безумовно, одна з ключових заслуг Лариси Олексіївни. Я знаю, що цей невпинний пошук головного редактора «Дня» — не тільки заради менеджерства, додаткових коштів, хоча і це для функціонування ЗМІ не менш важливо. Ця невпинна праця заради ідеї, заради планки найвищих цінностей. Тому така позиція мене особисто захоплює й надихає! Окрім того, Лариса Олексіївна ніколи не боїться ризикнути, запропонувати щось нове, тому постійно відчуваєш приплив «нової крові». 2) Дивитися ширше. Головний редактор — це не лише хороший адміністратор, ідейний натхненник, а й «мислинневий центр». Мене захоплювало під час наших розмов із Ларисою Олексіївною те, як глибоко вона розглядає проблему, дивиться на неї з різних точок зору. Тому це тепер спонукає мене як журналіста і автора завжди шукати нові й нестандартні підходи у тексті. 3) Бути хорошим психологом і стратегом. Важливо, коли редактор бачить у своєму колективі не просто «робочі одиниці», а творчих особистостей, які поза стінами редакції мають своє приватне життя. У Лариси Олексіївни є дуже гарна властивість — вміння прочитувати людей. Тому вона, на мій погляд, уміє оцінити потенціал кожного журналіста і правильно знайти для нього позицію на «шахівниці». А ще Лариса Олексіївна постійно у пошуку нових авторів».

Вадим ЛУБЧАК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ