Клара Пилипівна Ґудзик, безперечно, належить до тих людей, знайомство з якими залишає глибокий слід у пам’яті – на багато років. Я мав честь знати цю дивовижну жінку і , таким чином, мав можливість – як і дуже багато журналістів «Дня» - повчитись у неї не лише суто професійній майстерності, але й погляду на світ, ставленню до життя.
Клара Пилипівна не лише знала дивовижно багато, була справжнім енциклопедистом в царині історії, філософії, а особливо минулого й сучасності українських релігійних віровчень і конфесій (тут їй взагалі не було рівних в українській журналістиці). Вона, попри свій енциклопедизм, прагнула щоденно, щохвилинно дізнаватися щось нове про світ і людей, писати так, щоб це неможливо було не впустити в розум і душу – чи то героїчна загибель Яна Гуса, передісторія розколу християнства 1054 року на «східну» й «західну» церкви або трагедія самотнього чоловіка, який замерзав на київській вулиці в лютий мороз… До того ж, вона володіла пророцьким даром, наголошуючи: створення єдиної Помісної Української Церкви - це питання виживання держави.
Читайте статті Клари Ґудзик, зібрані в книгу її «Апокрифів».
І здобудете високу інтелектуальну насолоду!
