Про шоколад і собаку, який знав секрет щастя
Першим собакою в моєму житті, якого я пам’ятаю дуже добре, був бультер’єр Бен.
Він був чудовий рудий хлопчина з білою китицею на кінчику хвоста. Може, дитячі спогади й додають чарівного флеру його образу, але й досі мені не траплявся подібний інтелігент. Бен був чемним та спокійним, і водночас у ньому відчувалася сила джентльмена, будь-якої хвилини готового захистити слабшого. Він дружив з усіма, навіть з кішкою Машкою, яка найнахабнішим чином залишала на нього своїх кошенят, а сама бігла «на гульки»...
Бен мав однин-єдиний недолік — він був злодюжкою. Та навіть крадіжки у нього були вкрай інтелігентні — він цупив лише упевнившись, що всі це бачать. Головним об’єктом його полювання були цукерки. Особливо шоколадні. Шоколад для нього був чимось чарівним, чимось таким, що приводило його у стан безтурботного щастя.
Тепер, подорослішавши й дізнавшись про корисні властивості шоколаду, я розумію природу його доброї та легкої вдачі. Шоколад робив його дійсно щасливим. Тож 11 липня у Всесвітній день шоколаду я з’їм шматочок на згадку про Бена. Собаки, який навчив мене секрету щастя.
