Завжди був націоналістом, пишаюсь цим. Негативних підтекстів цьому означенню надають неграмотні люди, плутають його із шовінізмом. Націоналізм – це любов до Батьківщини, а шовінізм передбачає ненависть до інших націй.
Роман Іваничук, український письменник, патріарх української історичної романістики, громадський діяч

«Бджоломор-2020»

або Примара пасічницької вендети
12 травня, 2020 - 18:36
ФОТО З FACEBOOK-СТОРІНКИ АННИ ОМЕЛЬЧЕНКО

Українські бджоли завжди страждали від отрутохімікатів, однак «Бджоломор-2020» за масштабами перевершує всі попередні. Це пояснюють теплою зимою, яка спровокувала масове нашестя шкідників та хвороб, тож аби відбитися від нього, аграрії вимушені були збільшувати кількість обробок. Припускають також, що в цій ситуації спрацювали передчуття неврожаю, обвал цін на продукцію, який роздягнув аграріїв до нитки, відсутність дієвої державної підтримки, що в підсумку змусило застосовувати дешеві та низькоякісні пестициди. Одним словом, український сільгоспвиробник перебуває в шоку, внаслідок якого втратив обережність та повагу до довкілля й пасічників, які завжди були його партнерами. Здавалося б, COVID-19 мав би спонукати всіх до вироблення нової філософії співжиття і ставлення до природи, однак на перший план чомусь вийшов принцип: «Вижити за будь-яку ціну...».

ДЕ ЗАРИТИЙ СОБАКА

— Сотні професіональних пасічників сьогодні втратили єдине джерело доходу внаслідок безвідповідальних дій аграріїв, лише два регіони не потерпіли від масового отруєння бджіл пестицидами — Прикарпаття і Закарпаття, але, мабуть, через те, що там немає великих сільськогосподарських площ, — говорить президент Спілки пасічників України Володимир СТРЕТОВИЧ. — Торік ЄС ухвалив директиву, яка забороняє низку високотоксичних препаратів, однак, схоже, тамтешні виробники замість того, щоб утилізувати непотріб, вирішили його реалізувати в таких країнах, як наша, де охорона довкілля на десятому місці, а на першому — заробіток. Це робиться на законних підставах, адже депутати попереднього скликання ухвалили закон, згідно з яким дозволили в порядку експерименту завозити в Україну несертифіковані препарати. Звертаємось до митниці — вона відповідає, що все законно, до реалізаторів — вони показують сертифікати. Але ж бджолу ними не воскресиш: зараз пасічники, які потерпіли, кинулися позиватися й вимагати відшкодування вартості загиблих сімей, але на моїй пам’яті немає жодного випадку, щоб винуватого покарали, як слід. Аграрії та представники місцевої влади поводяться, наче глухонімі, котрі хочуть одержати вигоду сьогодні, а завтра — хоч трава не рости. Ми зараз намагаємось погасити конфлікт, бо пасічник рветься мститися, розв’язати партизанську війну з аграріями: палити урожай, обприскувачі тощо. Торік у квітні ми виходили на протест проти шкідливих пестицидів на захист бджіл. Розробили проект постанови Кабміну, відповідно до якої мало бути заборонено 60 найбільш токсичних препаратів. Це здійняло переполох в аграрних колах: нас запросили ВАР, інші аграрні асоціації й кажуть: невже ви не розумієте, що в разі ухвалення цієї постанови ми втратимо $3 млрд прибутку? Так-от, де собака заритий! Але цей підрахунок дуже поверховий і недолугий, адже відсутність бджіл та інших комах призведе до ще більших збитків. Нещодавно разом з головою гільдії медоварів України Василем Барабашем я зачитав звернення до Президента України, щоб він втрутився в ситуацію, але реакції поки що нема. Таке враження, що наша держава паралізована...

ВІДНОВИТИ ДОВІРУ

— Так, і справді, члени нашого об’єднання також зафіксували численні факти отруєння бджіл, — відповідає на цей випад генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло КОВАЛЬ, — звісно, потрібно, щоб держава контролювала використання та ввезення фальсифікованих і заборонених препаратів, але біля кожного поля поліцейського не поставиш. Не думаю, що потрава відбулася від якихось не таких препаратів — радше, йдеться про порушення часових регламентів: хто, коли і де проводить обприскування. Є світова практика: наприклад, у Європі не прийнято обробляти поля отрутохімікатами обідньої пори, а лише вночі, що знижує ризик потрави бджіл у рази. Ми вже маємо підписані меморандуми між аграріями й пасічниками, почали налагоджувати систему сповіщення, намагалися створити реєстри виробників меду — це давало непогані результати, але чомусь зараз цей інструмент не працює, а тому потрібно відновити його дієвість і взаєморозуміння. Але для цього пасічники мають об’єднатися в дієві спілки. Наприклад, УЗА представляє 70— 80% гравців зернового ринку. Чи можуть медові братства й спілки похвалитися таким рівнем організованості? До речі, Асоціація пасічників України входить до складу УАК — це допомагає нам налагоджувати взаємодію; було б непогано, якби й інші пасічницькі об’єднання стали членами аграрних асоціацій. Нам слід відновити точки комунікації, а не погрожувати і боротися один з одним, — у такій площині ми не знайдемо правильних шляхів розв’язання проблеми. Ми, як асоціація, що представляє виробників, могли би взяти частину цієї роботи на себе. Пора негайно розпочати створювати якийсь майданчик — можливо, на рівні Держпродспоживслужби, на якому можна було б виробити й озвучити всі системні підходи...

ВІДСУТНІСТЬ СТІЙКИХ СПІЛЬНОТ

Та чи можлива їх реалізація без реформування бджолярства? Хтось може зауважити: мовляв, що ще треба для галузі, яка за експортом меду посідає перше місце в Європі і п’яте у світі, адже інші сфери про такі успіхи й мріяти не можуть. Але річ у тім, що основа цих звершень доволі хистка й не надійна. За архітектурою галузь нагадує стару патріархальну хату під стріхою або допотопний вулик. Головні вади: відсутність галузевої статистики, архаїчна структура, в основі якої недорозробленість та відсутність стійких спільнот. Ніхто не знає, скільки в Україні бджолосімей, які обсяги виробництва, позаяк пасічники панічно бояться офіційної реєстрації, а також будь-якої кооперації. Навіть якщо потерпілий прийде до аграрія з претензіями, останній може запитати: «Хто ти? Де документальне підтвердження про те, що в тебе була пасіка?» Ось чому численні бджолярські скандали загасають тихо без усяких наслідків для аграріїв. Згідно зі статистикою, за 12 останніх років галузь наростила виробництво у шість разів, але не змогла підтвердити це збільшенням бджолосімей. Частка меду зі вмістом антибіотиків зросла із 10% до 25%. Факти підробки виявляються як на рівні пасічників, так і експортерів. Найбільше фальсифікується найпопулярніший мед — весняний. Тобто пасічники теж не святі. Держава абсолютно не займається контролем бджолярської продукції, відсутні методики і нормативи, які визначали би вміст сиропів та інших шкідливих речовин. На державному рівні регламентовані лише чотири види антибіотиків, тоді як у ЄС та США — їх контролюється орієнтовно вісім груп. Немає жодного державного органу, який опікувався б справами бджолярів. Свого часу при Мінагрополітики працювала група з питань бджільництва, проте після ліквідації цього відомства вона почила в Бозі. Таким чином, галузь абсолютно незахищена, а тому їй практично нічим відповісти на загибель бджіл внаслідок застосування пестицидів.

ПЛАТФОРМИ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

А тепер — про точки комунікації. За часів дротового радіо аграрій міг сповістити місцевих пасічників про час обробки — сьогодні ж такої можливості немає, зате є багато інших. Наприклад, в Україні нещодавно було започатковано проект «Гранд-Експерт», завдання якого — налагоджувати комунікації між бджолярами та аграріями, попереджати перших про хімічні обробки і створювати можливості для використання пасік на запиленні. «Ми розробили спеціалізовану систему, долучитися до якої можна через веб-сайт проекту «Гранд-Експерт»: відкривши його, можна побачити Google map, на якій бджолярі вказують дислокацію своїх пасік, а аграрії, у свою чергу, позначають розташування ділянок, які будуть оброблятися й на яких зацвітатимуть масиви ентомофільних культур», — розповідає керівник цього «Гранд-Експерт» Олег РЯЖСЬКИХ. — Ще два роки тому ми чули багато скептичних зауважень: мовляв, ця система не для України, але на сьогодні уже зареєструвалися понад дві тисячі користувачів, за минулий сезон бджолярі отримали понад 900 sms-повідомлень з інформацією про те, що, коли і де буде оброблятися, — це допомогло зберегти багато бджолосімей; також пасічники одержали інформацію про цвітіння ентомофільних культур, і, за їхніми відгуками, це збільшило їхні медозбори». Додатковий сервіс, який пропонує «Гранд-Експерт», — онлайн-режим укладення угод між бджолярами та аграріями, при цьому можна використовувати різноманітні способи верифікації — зокрема, в SIM-карті зафіксувати електронний підпис користувача і через свій пристрій підписати будь-яку юридичну угоду.

Ще одну платформу співпраці аграріїв та бджолярів розробив проект USAID «Підтримка аграрного та сільського розвитку». «Програму ефективного бджолозапилення плодоовочевих культур» і «Методичний посібник для пасічників та аграріїв, які працюють у садівництві й на вирощуванні плодоовочевої продукції» мали представити 20 березня цього року на великій спеціалізованій конференції ефективного бджолозапилення, яку через карантин, на жаль, було скасовано.

Річ у тім, що на відміну від інших країн, в Україні відсутній цивілізований ринок бджолозапилення культур — він хаотичний, немає ніякої системи, наші аграрії та бджолярі й досі живуть уявленнями, які сформувалися ще в 1950-х роках, думаючи, що все в природі залишилося, як було колись, тоді як багато чого змінилося, пояснює керівник напрямку розвитку аграрних ринків проекту USAID Микола ГРИЦЕНКО. Якщо 20 років тому частка бджіл у запиленні культур становила 50 — 55%, а решта належала іншим комахам, то сьогодні, після дії пестицидів, більшість видів комах зникли, а тому частка бджіл у цьому процесі становить уже 90%. Отже, треба навчитися правильно їх використовувати. Скільки бджіл має працювати на певній площі, щоб відбулося ефективне запилення? Ще за радянських часів діяла норма, коли на один га досить було дві бджолосім’ї. Але на сьогодні міжнародний досвід показує, що розрахунок бджолосімей на одиницю площі може бути різний: для садів — один, для полів — другий, для ягідників — третій, причому норма для яблуневих, вишневих, персикових теж різна. Вона залежить також від рельєфу, від рози вітрів, від самих культур. І щоб правильно спрогнозувати, скільки ж нам потрібно сімей на оцю площу, щоби одержати бажаний результат, необхідно провести серйозні дослідження. А тому проект почав розробляти інтерактивну мапу конкретних полів, на якій можна було б побачити, де, як і скільки потрібно розміщувати бджолосімей.

Ще одна проблема. Наприклад, фермер домовився з пасічниками, що вони вивезуть бджолосім’ї, але ніхто не знає, якої вони продуктивності, чи спроможна ця порода працювати на цій культурі. Бджолярі кажуть, що його бджола летить на 6 км, але в садах бджоли працюють у радіусі 500 м, на ягідниках — 800 м. Якщо колись квітучі сади ширили пахощі й таким чином приваблювали бджіл, то сьогодні інтенсивні сади не пахнуть, а тому бджоли туди не летять. А тому у світовій бджолярській практиці з’явилося таке поняття, як дресирування бджіл для роботи на відповідних територіях і культурах. Для цього розроблена відповідна методика.

«Наша ідея полягає в тому, щоб актуалізувати проблему бджолозапилення, звернути на неї увагу аграріїв, адже від ефективного використання бджіл продуктивність може зрости на 20 — 70%. Ми створили демонстраційні господарства у Вінницькій, Київській та Житомирській області, де хочемо відпрацювати ці технології і до осені створити інформаційну платформу попиту і пропозиції на послуги із запилення. Щоб там була база пасічників та фермерів. Наприклад, фермер заходить на сайт і бачить, що в цій зоні працюють 50 пасічників. Він їх одразу фрахтує на весну на запилення якихось культур — пасічник бачить графік запилення фермера і теж пропонує свої послуги. Ізраїль, Канада, США відточили такі системи до деталей. Сьогодні поляки впроваджують програму державної підтримки бджолозапилення — вони підрахували, що в результаті її реалізації виробництво продукції сільського господарства збільшиться на 25 млрд дол. Бджоли — величезний резерв аграрного виробництва, який маємо задіяти», — підсумовує Микола Гриценко.


Бджіл назвали найважливішими тваринами для планети

ФОТО РЕЙТЕР

Міжнародна некомерційна екологічна організація «Спостерігачі Землі» заявила, що бджоли є найбільш важливими тваринами для збереження екосистеми планети.

Про це йдеться в оприлюдненій в Королівському географічному товаристві Великобританії доповіді.

Згідно з даними екологів, той факт, що багато видів бджіл вже зникли з лиця планети або перебувають в списку зникаючих видів, є небезпеку для всієї Землі, в тому числі, для людства.

«Від 60 до 90% їжі, люди отримують завдяки комахам-запилювачам, і перш за все, бджолам. Серед продуктів, що ми не могли б отримувати без їх підтримки, фрукти, овочі, зернові та горіхи. Це означає, зокрема, що зниження чисельності бджіл вплине на інші види, включаючи людей. Виникне «ефект доміно», — наголошується у доповіді.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»

Олександр КАРПЕНКО
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ