ТРАНСПОРТ
Чи обріжуть Харкову крила?
Міжнародний аеропорт другої столиці України близький до банкрутства
Олег ПЕРЕСАДА, "День"
Понад 14 млн. гривень - така сьогодні кредиторська заборгованість Харківського аеропорту.
Але літаки поки що літають. Щоправда, прибутки від цього не такі великі, щоб плекати надію на вихід із кризи у близькому майбутньому. А якщо врахувати витрати на ремонт техніки, утримання аеровокзалу та надмірної соціальної бази, то навантаження на кожне сріблясте крило найближчим часом не дозволить йому відірватися від землі. На думку генерального директора аеропорту Василя Буряка, вихід в авіаторів єдиний: розділити аеропорт на два підприємства - авіакомпанію й аеровокзали, а соціальну базу передати у відання місцевої ради.
- У такому разі найближчим часом кожне з підприємств, за розрахунками фахівців, одержуватиме за рік до 400 тисяч гривень прибутку, - запевнив В. Буряк, - і вже до 2004 року ми зможемо розрахуватися з боргами.
Однак завбачливі журналісти (хто у стовпчик, хто на калькуляторах) підрахували перспективу і дуже засумнівалися в упевненості гендиректора. Якось не виходило за такий короткий термін і з такими прибутками розрахуватися з боргами. Навіть з урахуванням повернення аеропортові півтора мільйона дебеторських боргів усе одно менше як 15 років не виходило.
Але суть навіть не в боргах. Найбільший в Україні промисловий і науковий центр давно стоїть перед необхідністю мати по-справжньому міжнародний аеропорт. Ще в роки радянської влади ця проблема піднімалася на рівні Ради міністрів. На тому ж рівні й канула. Потім, уже за демократії й незалежності, нею, як прапором, розмахував тогочасний мер Євген Кушнарьов. Зрештою, правильно розмахував, але, видно, не перед тими. Прапор потріпався. Мер поїхав до Києва. А нормального аеропорту в Харкові як не було, так і немає. Зусиллями колишнього, нині покійного, губернатора Олександра Масельського якось нашкребли грошей на ремонт аеровокзалу, та на тому й зупинилися. І лише митниця та наявність у розкладі кількох рейсів за кордон скромно вказують на міжнародний статус Харківського аеропорту. Зате 14-мільйонні борги красномовно свідчать про банкрутство, що наближається. Одна надія: реструктуризація, а потім, судячи з усього, приватизація. Питання лише в тому, який божевільний візьме на себе такий борговий вантаж?
І навіть якщо такий і знайдеться, існування Харківського аеропорту залишається під питанням. Зовсім недавно громадська організація "Російський дім" звернулася з листами до директора авіазаводу Анатолія Малиці та секретаря міськради Михайла Пилипчука із проханням пояснити, наскільки безпечні польоти над містом лайнерів, які злітають із заводського аеродрому. Після трагедії в Іркутську, де прямо на житлові будинки впав "Руслан", громадськість не на жарт стурбувалася. Зрозуміло, що ніякі завірення у стовідсотковій безпеці не додадуть упевненості жителям міста, над головами яких повсякчас злітають могутні "АНи".
Місто оточило й коротку злітну смугу Харківського аеропорту. Над нею також нависають і от-от вибухнуть грона протесту. І це також породжує скептицизм щодо запевнень пана Буряка у світлому майбутньому харківських повітряних воріт. Були вони хвірткою - хвірткою й залишаться. Бо навряд чи знайдеться інвестор, готовий вкласти гроші в те, що завтра може стати об'єктом загальноміського обурення.
