Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Чому Президенту не вдається «повернути» і «залишити» заробітчан?

Або що не так із державними пільговими кредитами під «5-7-9»%
27 квітня, 2021 - 19:27
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Державна кредитна програма «Доступні кредити 5-7-9%» із підтримки малого й середнього бізнесу з самого початку планувалася як одна з найважливіших економічних «фішок» Президента України Володимира Зеленського та владної команди. Нагадаємо, Президент анонсував старт програми як дієвий механізм, що зможе зупинити трудову міграцію з України. Від початку програма навіть називатись мала: «Повертайся та залишайся!».

Утім, чи стала «5-7-9%» — за її річними підсумками — дієвою допомогою МСБ та могутнім драйвером української економіки, як те планували її натхненники та ідеологи?

СУТЬ ПРОГРАМИ: НА ПАПЕРІ ВИГЛЯДАЄ ШЛЯХЕТНО

Днями Міністерство фінансів України помпезно відзвітувало: зі старту державної програми «Доступні кредити 5-7-9% (тобто з 1 лютого 2020 р.) уповноважені банки видали підприємцям 14,3 тисячі пільгових кредитів на загальну суму в 35,8 мільярда гривень (дані станом на 26 квітня ц.р.). Мета програми з самого початку виглядала справді шляхетною, хоча і мінялася «в процесі». Зі старту вона була спрямована на повернення українських трудових мігрантів (гучна ініціатива Президента — «Повертайся і залишайся»), а з початком пандемії коронавірусу — на допомогу підприємствам, які постраждали від карантинних обмежень у зв’язку з протидією COVID-19. У процесі функціонування програми влада артикулювала ще одну, чи не найважливішу мету — фінансово сприяти МСБ впровадженню нових інвестиційних проєктів.

Спочатку вона передбачала можливість отримання кредиту до 1,5 млн грн терміном до 5 років для розвитку власної справи. Підприємці могли розраховувати на компенсацію державою частини кредитних ставок і на отримання позики від уповноважених банків — під 5 % річних (для підприємств із річним доходом не більш ніж 25 млн грн і з двома новоствореними робочими місцями); під 7 % (з доходом не більш ніж 25 млн грн і без створення робочих місць) та 9 % річних для суб’єктів господарювання з розміром річного доходу від 25 до 50 млн грн.

Узагальнивши недоліки програми, уряд наприкінці 2020 р. розширив коло підприємців, які могли б нею скористатися. Було включено опцію отримання кредиту на фінансування оборотного капіталу (до двох років під 3 % річних), а також — рефінансування раніше отриманих позик (під 0 %). Також було збільшено максимальний рівень доходу компаній-аплікантів — до 50 млн грн і до 100 млн грн, а максимальну суму кредиту було збільшено вдвічі — до 3 млн грн.

Як бачимо, на папері і в урядовій звітності все виглядає прекрасно: держава нарешті нібито потурбувалася за малий та середній бізнес, який роками в нас потерпав від високих ставок за кредитами, а отже, був, по суті, ізольований від банківської системи. Крім того, нарешті начебто винайдено дієвий державний інструмент для допомоги малому й середньому бізнесу, який найбільше постраждав від коронакризи. Та чи все так райдужно на практиці?

НАВІТЬ ДЛЯ ПРОЗОРОГО БІЗНЕСУ — «5-7-9», ЯК У КАЗЦІ ПРО ЛИСИЦЮ І ЖУРАВЛЯ

Наша Асоціація днями поспілкувалася з більш, ніж двома десятками підприємців, які подавали кредитні заявки за програмою «5-7-9», — переважна більшість із них пільгові позики не отримала. Наведу лише два показові «кейси» — підприємців із солідним стажем і оборотами, які за багатьма заявленими критеріями могли б реально претендувати на отримання позики, та чомусь залишилися «за бортом» програми. Причому ці представники МСБ зверталися до уповноважених банків протягом квітня-березня ц.р. — після багаточисленних «вдосконалень» програми урядом і «максимального» розширення кола ймовірних «рецепієнтів».

Підприємець Артем П. із Києва протягом більш ніж 7 років займається фермерським бізнесом у Полтавській області. На початку квітня він звернувся з заявкою на кредит за пільговою ставкою до двох банків — «ПУМБ» і «Укрексімбанку». Артем планував отримати позику на суму 1 мільйон гривень — або для поповнення оборотних коштів, або на придбання деякої сільгосптехніки. В одному зі столичних відділень банку «ПУМБ» підприємцю повідомили: мовляв, якщо річний оборот компанії менш ніж 20 млн грн, то видавати кредит банківській установі «нецікаво», навіть якщо підприємець надасть ліквідну заставу. Що цікаво: Артем є власником двох компаній, які разом могли б відповідати озвученій банківською установою вимозі. Одна бізнесструктура провадить активну діяльність, маючи річний оборот у 6 млн грн, і «білий» прибуток у 2,5 млн. Інша компанія не має активного «руху» на банківському рахунку, проте володіє активами розміром у 20 млн грн, частина з яких могла б бути заставою. Та із-за формально-бюрократичних вимог, банк не захотів розглядати заявку від власника бізнесу, врахувавши при цьому «баланс» двох компаній. Пізніше й «Укрексімбанк» відхилив заявку Артема навіть до надання повного пакета документів — без жодних пояснень. До речі, підприємець розповів, що кілька банків також відмовили в пільговому кредиті його двом друзям, які займаються сільськогосподарським і транспортним бізнесом, при цьому обидва мають позитивну кредитну історію.

ФОП Сергій Я. з Дніпра, лікар за фахом, вже більше як 10 років має приватний стоматологічний кабінет. Нагадаємо, що надання стоматологічних послуг, крім ургентних, були заборонені практично під час усіх державних локдаунів і карантинів. А отже — підприємці цього виду медичного бізнесу чи не найбільше постраждали від антиковідних обмежень. На початку квітня ц.р. Сергій вирішив звернутися до «Приватбанку» за пільговим кредитом на суму в 500 тис. грн для відкриття другої стоматологічної клініки (причому інвестиційний план у нього був готовий ще кілька років тому). Підприємець подає до податкової повністю прозору звітність, виплачує двом медсестрам винятково «білу» зарплату. Причому його стоматологічний кабінет оснащений найновішим медичним обладнанням вартістю в кілька десятків тисяч доларів — це в контексті можливої застави. Спочатку банк без пояснення причин відмовив Сергієві в кредиті. А за тиждень до нього зателефонував менеджер установи з пропозицією отримати позику під майнове забезпечення в 100 тис. грн — проте була виставлена умова обслуговування кредиту через термінал і бізнес-карту «Привату», що обходилося б підприємцю в додаткових 6 тис. грн на рік. Головне, що ця сума не «рятувала» підприємця — для відкриття клініки йому потрібно було пів мільйона гривень, тож він відмовився від кредиту. Що цікаво: за деякий час Сергій звернувся за отриманням аналогічної позики поза державною програмою — під 15 % річних. Вимогою банку була не лише застава медичного обладнання, а й приватної квартири бізнесмена, на що він змушений був погодитися. Проте за кілька днів банк без пояснень відхилив заявку на початковому етапі!

Усе це, на жаль, нагадує відому народну казку про лисицю і журавля: першому подавали страву в дуже вузькому вінці, другій — на пласкому блюдці, тож обидва залишалися голодними. Так само сталося у випадку з двома згаданими підприємцями і програмою «5-7-9» — дешеві кредити були голосно розпіарені чиновниками на всю країну, на рівні «бери — не хочу». На практиці ж їх отримати — навіть прозорому бізнесу — не те що складно, а практично неможливо!

ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ — ПОЗА КРЕДИТНИМ «БАНКЕТОМ»

У жодному разі не заперечуючи важливість програми «5-7-9» — на рівні задуму — для доступу бізнесу до дешевих кредитних ресурсів, слід-таки з’ясувати наступне. Чи є ця владна ініціатива масштабною підтримкою підприємців, а чи все традиційно зводиться до гучного піарпроєкту влади (причому за гроші платників податків), який не має реального впливу на економіку і на порятунок бізнесу від наслідків коронакризи, оскільки кредити отримують одиниці? На жаль, цифри і реалії програми «5-7-9» свідчать радше про друге:

— на перший погляд, може скластися враження, що банківські відмови в кредитах підприємцям є радше винятком, аніж правилом. Вочевидь, щоб з’ясувати правду, потрібно знати не стільки про кількість виданих кредитів і про загальну їх суму, патетично оголошені чиновниками, як про реальну кількість бізнес-заявок, — щоб з’ясувати число відмов. До слова, цю статистику влада оприлюднює вельми рідко й вельми неохоче (і це відзначає чимало бізнес-експертів). Так, у публічному доступі не вдалося знайти статистичні дані за перший квартал ц.р. «Найсвіжіша» інформація оприлюднена на сайті Кабміну в кінці грудня 2020 р.: згідно з нею, кількість заявок становила 58 374 шт. на загальну суму 69 млрд грн, підписано ж лише 7158 кредитних договорів на суму 16,5 млрд грн. Тобто назагал профінансовано «аж» 12,26 % компаній від тих, які подавалися на програму. Майже 90 % підприємців залишилися «за бортом».

По суті, відмови отримують дев’ять підприємців із 10! Якщо ж взяти до уваги, що в Україні, за даними Держстату зареєстровано 362,3 тисячі малих підприємств, то «ефект» від урядової «допомоги» відчуває максимум 2 % невеликих бізнес-структур! Це — «крапля в морі». Але ж з яким апломбом чиновники звітують про «безпрецедентні» результати «5-7-9»! Реальна ж «ефективність» — на кшталт антикризових мізерних виплат ФОПам у 8 тис. грн, які отримає лише десята частина підприємців;

— згідно з даними Мінекономіки, з 35,8 млрд грн загальної суми кредитів, 17,8 млрд грн (або 50 %) отримали підприємства сільського господарства. За всієї поваги до трудівників «землі», цей сектор є одним із найрентабельніших і найприбутковіших в українській економіці. Виробники сільгосппродукції мінімально постраждали від антиковідних обмежень. При цьому, аграрний сектор, на відміну від інших бізнес-сегментів, геть не обділений урядовою підтримкою — в поточному році діє аж п’ять великих програм. Це, зокрема, — часткова бюджетна компенсація придбаної сільгосптехніки (виділено на 2021 р. 190 млн грн); компенсація аграріям відсотків за кредитами (86 млн грн); кошти за програмою «Фінансова підтримка сільгоспвиробників» (1,2 млрд грн); бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь новоствореним фермерським господарствам (розмір дотації збільшився в поточному році до 5 тис. грн на 1 га); фінансова підтримка тваринництва, садівництва, ягідництва тощо, а також — низка інших субсидій для різних сегментів с/г. До того ж у лютому ц.р. аграріям знизили ставку ПДВ з 20% до 14%.

Фактично, за останній рік кожен другий кредит за програмою «5-7-9» видавався сільгосппідприємствам, що не могло не означати: це — ще один напрям підтримки назагал успішного аграрного сектору. Водночас до неї чомусь не були допущені — з самого старту і протягом цілого року — заявки від бізнес-сегментів, які найбільше постраждали від коронакризи і карантинних обмежень, втративши 40 — 80 % річних оборотів і прибутків. Ідеться, про ресторанну, туристичну галузь, креативну індустрію, торгівлю непродовольчими товарами, галузь транспортних перевезень і т.д. Тобто з самого початку в плануванні й трансформації програми чиновниками були допущені системні «баги», із-за яких антикризовий ефект від «5-7-9» коливається в нульовому «регістрі», на рівні статистичної похибки;

— однією з заявлених цілей програми було фінансування інвестиційних проєктів бізнесу, а відтак — збільшення обсягів високотехнологічного виробництва, впровадження інновацій, імпортозаміщення тощо. Втім, ця інвестиційна складова програми так і не була реалізована. Левова частка кредитів була видана на рефінансування існуючих позик і на «антикризові» заходи — відповідно, 15,6 млрд грн і 15 млрд грн. Тобто банки здебільшого використовували програму для порятунку своїх клієнтів від ймовірного дефолту, а також — на додаткове кредитування більш-менш стійкого (зокрема — аграрного) бізнесу. На інвестиційні проєкти було виділено назагал лише 5,1 млрд грн, що становить усього 14,3 % від загального обсягу. Тобто більшість підприємців, які розвивають свій бізнес і створюють робочі місця, по суті спіймали облизня. Наскільки подібні реалії кореспондуються з заявленими цілями програми, схоже, в уряді нікого не цікавить.

Водночас малі підприємці, які планували розширити або диверсифікувати свій бізнес, розвивати стартапи (а отже — не мали достатнього досвіду в нових напрямах), були переважно витіснені з програми як вельми ризикові для банків клієнти. В багатьох підприємців або ж узагалі відсутня кредитна історія (оскільки раніше не було потреби звертатися до банків), або вона зіпсована минулими кредитами під драконівські відсотки. Об’єктивно також, що в значної частини малого бізнесу немає власності, яку можна було передати в банківську заставу. Інші причини — відсутність досвіду в складанні бізнес-планів, жорстка бюрократична процедура та вимоги численних довідок і документів з боку банків; нестача коштів на перший внесок у розмірі 30 %. Також — невисокі бізнес-обороти, нав’язування банками додаткових страховок і комісій, дорогих пакетів банківського обслуговування — як умови отримання пільгових кредитів тощо. Та й навіть ті, що підходили за більшістю складних критеріїв, без пояснень отримали відмови, як у наведених вище нами «кейсах». Виявилося, що програма «5-7-9» апріорі спрямована на якісних позичальників, які, за великим рахунком, можуть обійтися без пільгових кредитів. Але що робити тим, хто критично потребують підтримки в стагнуючій і кризовій українській економіці? І хіба не першочергово на них мала б орієнтуватися гучно розпіарена урядова програма?!

І так — банки теж можна зрозуміти, оскільки, передовсім, у країні відсутній ефективний захист прав кредиторів, а отже, повернути фінансові втрати від потенційних дефолтів — для банків украй проблематично. Крім цього, банківські установи перебувають під вкрай жорсткими нормативами НБУ, наприклад, щодо розміру кредитного ризику за активними операціями, зокрема, стосовно формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями тощо. Водночас закладена маржа в кредити «5-7-9» є доволі низькою, а якщо компенсація пільгових ставок з Фонду розвитку підприємництва затримується, то в банків виникають серйозні проблеми з фондуванням.

На жаль, розпочавши програму, уряд разом із Нацбанком не спромоглися розробити дієві механізми щодо істотного зниження кредитних ризиків для банківських установ — тож і не дивно, що пул підприємців, залучених до програми «5-7-9», скорочено просто-таки до непристойних розмірів, тож ефект від назагал притомної ініціативи традиційно зведено нанівець.

ЧИ МОЖЛИВО ПОВЕРНУТИ ПРОГРАМУ «ОБЛИЧЧЯМ» ДО ПІДПРИЄМЦІВ?

Наразі все ж таки існує можливість трансформувати програму в доступну для широких сегментів МСБ — за умови політичної волі і фахових дій із боку влади. Для цього насамперед необхідно:

— уряд має встановити чіткі критерії для кола можливих учасників програми «5-7-9» — воно має бути звужене до тих сегментів бізнесу, які найбільше постраждали від коронакризи (інноваційні й високотехнологічні галузі, дрібна торгівля непродовольчими товарами, готельно-ресторанна галузь — HoReCa, авіаційні та автобусні перевезення, креативні, спортивні й оздоровчі індустрії тощо;

— ще одним пріоритетом програми має стати кредитна підтримка нових інвестиційних проєктів бізнесу і стартапів — уряд і парламент повинні розробити і прийняти закон про портфельні гарантії — на старті — за кредитами в цих сегментах, які «на виході» мають займати половину з кредитного пулу за програмою «5-7-9». Назагал для успіху й реальної ефективності програми «5-7-9» необхідні широкі державні гарантії та інші компенсаційні механізми, особливо ж — в умовах економічної кризи;

— Нацбанку варто напрацювати і впровадити алгоритми для пом’якшення нормативних вимог до банків, залучених до програми. Це своєю чергою сприятиме спрощенню бюрократичних процедур у поданні заявок і пакетів документів від бізнесу, відмові від жорсткого кредитного скорингу аплікантів, пом’якшить вимоги до забезпечення позик підприємцями за рахунок застави майна і високих «перших внесків» тощо;

— уряд і місцева влада повинні створити мережу державних і муніципальних консалтингових центрів (або бізнес-інкубаторів) — для безоплатного навчання малих підприємців розробці кваліфікованих бізнес-планів, інвестиційних проєктів, середньостроковому й довгостроковому бізнес-плануванню, маркетинговим і рекламним інструментам, основам цифрової економіки і т.д. Для становлення цієї мережі варто залучити грантові, благодійні та кадрові ресурси від міжнародних фінансових організацій, донорів, провідних вітчизняних та іноземних бізнес-шкіл та think-tanks (експертних центрів та груп) і т.д.

Олег ТІТАМИР, президент ГО «Українська організація захисту споживачів послуг»
Газета: 
Рубрика: