Чиновницький підхід

Європейська комісія надіслала Міністерству енергетики і вугільної промисловості України листа, в якому ґрунтовно критикує проект «Енергетичної стратегії України до 2035 року». «На нашу думку, проект містить концептуальні недоліки, які знижують його цінність», — йдеться в листі ЄК, цитованому Інтерфаксом України. Зокрема, на думку ЄК, проект енергостратегії не враховує ризиків і невизначеностей, пов’язаних із транзитом російського газу після 2019 року, реінтеграцією тимчасово непідконтрольних владі України територій, а також не бере до уваги важливих питань, наприклад, кібербезпеку. Документ не відображує проблем, пов’язаних із переходом на ринкове ціноутворення, відходом від перехресного субсидування.

Єврокомісари підкреслюють, що проект енергостратегії не містить інформації і планів щодо досягнення до 2020 року частки поновлюваних джерел енергії в енергобалансі країни в 11%, як це передбачено взятими Україною міжнародними зобов’язаннями. Крім того, в документі немає даних щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

«У проекті опрацьовано лише один дуже оптимістичний сценарій економічного розвитку з річним зростанням ВВП на рівні 4,3% у наступні 19 років. Інші сценарії детально не проаналізовані... На жаль, це не відповідає кращим світовим практикам. Надто оптимістичні припущення можуть призвести до завищених прогнозів у частині попиту на енергію», — йдеться в листі.

У Єврокомісії також звертають увагу на те, що під час підготовки стратегії використано цифри і дані, щодо яких не надано належного обґрунтування. «Проект енергетичної стратегії, на жаль, значною мірою ігнорує найважливіший елемент енергетичного ринку — споживача, хоча саме споживач перебуває у центрі уваги Третього енергетичного пакету», — роблять висновок європейські експерти. Таке резюме виглядає дещо дивним, якщо врахувати, що над проектом енергетичної стратегії працювали не лише в Міненерговугілля, але й у такій солідній компанії, як «Маккензі Україна»...

Президент Київського інституту енергетичних досліджень Олександр Нарбут також не дуже високої думки про проект, що спричинив критику у Єврокомісії. Водночас, на його думку, сам факт уваги Єврокомісії до нашої енергетичної стратегії заслуговує на детальний аналіз. «У нас наразі не дуже багато підстав вважати, що енергетична стратегія України вибудовувалась і вибудовується так, що гармонізує наші цілі і завдання з певною єдиною енергетичною стратегією Євросоюзу, — сказав Нарбут у коментарі «Дню». — Річ у тім, що її там у принципі не існує. Енергетична політика є складною сферою діалогу всередині ЄС. Різні погляди на неї мають віце-президент ЄК і єврокомісар з енергетики, що відображає протиборство деяких сил, які мають не лише інтеграційну позицію, але й підтримують прагнення країн самостійно реалізувати свої інтереси в енергетичній сфері».

«Отже, створюючи свою енергостратегію, нам потрібно думати не лише про те, як реагувати на критику Єврокомісії, — впевнений Нарбут. — Треба створювати таку стратегію, в якій були б повною мірою відображені національні інтереси у цій сфері. Зробити це сьогодні непросто через нашу інституційну слабкість, про яку «День» уже писав. Це недостатній рівень компетентності відповідних осіб в уряді, яким сьогодні важко взяти на себе відповідальність навіть за постановку відповідних завдань».

«Той проект, який нещодавно презентували на засіданні профільного комітету, дуже важко назвати повноцінною і сучасною енергетичною стратегією, — зазначає президент КІЕД. — Але справа не в тому, що, як зазначали представники Національного інституту стратегічних досліджень на обговоренні, сьогодні немає чіткого визначення терміну «стратегія» і немає нормативної бази. Чиновницький підхід до вирішення цього креативного завдання — створення енергетичної стратегії — в принципі не працює. Було б дивно нарікати на те, що немає визначення для сонця, вітру або землі. Якщо працювати в чиновницьких традиціях, то стратегії, як і раніше, не буде».

«Енергостратегія повинна відповідати не лише на питання прогнозування споживання енергетичних продуктів, тобто скільки і що потрібно виробляти, скільки проектувати майбутню реструктуризацію галузі, тобто, базуючись на наявних власних первинних енергетичних ресурсах, на власній ресурсній базі, планувати використання сучасних енергетичних технологій, що розвиваються. Ось у чому має бути квінтесенція стратегії. Але такого підходу у творців цього документа не спостерігалося і не спостерігається ні в ході роботи над минулою енергостратегією, ні над нинішньою», — констатує Нарбут.

Він наполягає, що в енергостратегії повинно, зокрема, йтися про створення сучасного конкурентного ринку, а також на можливості імпорту і експорту енергопродуктів. «Тим часом у тому проекті стратегії, який я бачив, навіть не було спроб окреслити більш широкі кордони ринку, в яких повинна функціонувати вітчизняна енергетика. На мій погляд, цей ринок не має бути еквівалентним території України. Але конструктивної дискусії про це творці стратегії навіть не провели»», — жалкує експерт.

Водночас він оцінює зауваження Єврокомісії про відсутність у проекті енергостратегії України розділів, присвячених виконанню зобов’язань щодо охорони довкілля і розвитку поновлюваних джерел енергії як добрі, але важкоздійсненні сьогодні побажання. «Спочатку країна повинна відновити свою інвестиційну привабливість і стабілізувати темпи економічного розвитку, а потім уже можна буде міркувати про виконання тих чи інших екологічних нормативів, — підкреслює Нарбут, — перш за все для цього має бути створені фінансові або інвестиційні умови».

Відповідаючи на репліку Єврокомісії про те, що стратегія не враховує ризику припинення транзиту газу після 2019 року (завершення терміну дії газового договору з РФ), експерт назвав відповідні побоювання «великою фікцією», поширюваною нашими східними сусідами. Він упевнений, що припинення транзиту після 2019 року не буде.

На його думку, поки що для цього абсолютно немає передумов. За його словами, така логіка може призвести до того, що стратегія мала б передбачати дезінтегрування і згортання вітчизняної газотранспортної і, можливо, нафтотранспортної систем. «Невже у Європі сприймають зміни, наполегливо здійснювані керівництвом «Нафтогазу», як певний сигнал і, зі свого боку, також хочуть зробити пас на це поле? — запитує експерт і повторює: — Для цього немає передумов».

За словами Нарбута, дискусія навколо створення «Північного потоку-2» ведеться, але немає повноцінної участі в цьому проекті європейських партнерів, які б гарантували його життєздатність. Крім того, відсутній консорціум міжнародних банків, які готові фінансувати цей проект. А у «Газпрому» з його низьким рівнем капіталізації просто немає фінансових ресурсів для реалізації такого проекту.

«Отож 2019 року нам не варто боятися, — переконаний експерт. — І якщо хтось із керівників «Нафтогазу» все-таки говорить про це і, спираючись на такий сценарій подій, наполягає на прискореній амортизації української ГТС, то я можу посперечатися, що, зазнавши поразки у відповідній дискусії, йому, можливо, доведеться з’їсти свого капелюха...»