Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

Come on, Ukraine!

або Чому доповідь Римського клубу до 50 річчя організації варто прочитати кожному українцю?
4 квітня, 2019 - 18:32

Змінити «професію» України, її економічну спеціалізацію за допомогою нової економічної політики — такий рецепт успіху Україні пропонує Українська асоціація Римського клубу, міжнародні економісти та українські підприємці.

Сьогодні в Києві відбувається уже друга конференція науковоі? молоді. Захід, організований Українською асоціацією Римського клубу спільно з Киі?вським міжнародним економічним форумом, проходить в Unit.City. «День» виступає інформаційним партнером заходу.

Напередодні заходу Українська асоціація Римського клубу видала український переклад ювілейного звіту Римського клубу «Come On!».

Нагадаємо, в ювілейному звіті для Римського клубу «Come On!» його спів-президенти Андерс Війкман та Ернст Ульріх фон Вайцзеккер у співпраці з більш ніж 30-ма членами Римського клубу пропонують нову парадигму для врегулювання глобальних економічної, соціальної та екологічної криз. Провідну роль грає ідея нового «Просвітництва» для «Повного світу»: ми не можемо далі жити за старими моделями, створеними для світу з менш ніж мільярдом жителів. Наявна модель розвитку фундаментально хибна. Максимізація прибутків і порятунок планети — суперечливі. Нове «Просвітництво» має характеризуватися суттєво поліпшеним балансом між людиною та природою, між ринками і законом, між приватним споживанням та суспільними благами, між соціальною справедливістю і стимулами для розвитку.

«У старому світі економіка була нескладною справою. Якщо ви хотіли ловити більше риби, вам потрібно було будувати нові човни і наймати рибалок. Тепер, щоб збільшити вилов, ви маєте створити зони, на яких риболовство буде заборонено», — зазначає директор центру ООН з науки і технологій для розвитку, колишній член Бундестагу Ернст Ульріх фон ВАЙЦЗЕККЕР.

І справді, 70 — 80 років тому ми жили у світі, в якому природа була безмежною, а людство маленьким. Зараз на планеті живе втричі більше людей, аніж 1941 року. А кількість ресурсів постійно зменшується.

«Щоб забезпечити для всіх жителів Землі умови, звичні для «золотого мільярда», знадобиться п’ять таких же планет. Можна зберегти найкращі умови для обраних, а іншим примиритися з гіршим. Або розробити технології, які знизять споживання ресурсів, — і збільшити дохід свого бізнесу», — розповідає Вайцзеккер.

Наприклад, для виробництва одного кілограма текстилю потрібно: одна тонна води, тонна оксиду вуглецю та один кілограм металу, причому для його отримання також потрібна приблизно тонна руди.

«Скорочення споживання ресурсів збільшить ефективність подібного виробництва у п’ять разів — і позитивно вплине як на екологію, так і на економіку», — вважає Вайцзеккер.

На його думку, напрямки, що пов’язані з оптимізацією використання ресурсів, — одні з найперспективніших для інвестування. Бізнес та фінансові ринки в майбутньому стануть каталізаторами інновацій, адже останні передбачають не лише сам винахід, а й його комерціалізацію.

Ексклюзивне інтерв’ю з професором Вайцзеккером читайте в наступних номерах «Дня».

«COME ON!» — МАНІФЕСТ РЕАЛІЗМУ

Віктор ГАЛАСЮК, президент Української асоціації Римського клубу, член-кореспондент Всесвітньої академії мистецтв та науки:

— Римському клубу виповнилося 50 років. Ідеї та дослідження цієї глобальної мережі інтелектуалів, з самого її заснування 1968 року, були «рухом проти течії». Вони формують нову парадигму. Нівелюють недалекоглядні та спекулятивні за своєю природою неоліберальні підходи. Тому кожен звіт Римського клубу викликає такий суспільний резонанс і запеклі дебати. Адже ляльководи старої світобудови не збираються здаватися.

Економічно та промислово розвинуті держави перетворюють слабші країни на власні економічні колонії. «Вичавлюють» із них сировину, таланти ба навіть гроші. І роблять це не зброєю, а через зовнішній держборг, угоди про вільну торгівлю, систему патентів, дерегуляцію... Ба більше: бідні країни часто-густо йдуть на це добровільно. І подається це якраз під соусом неоліберальних економічних теорій, які дедалі більше нагадують пропаганду, аніж науку. Але ж треба дивитися на реальні результати і робити висновки!

«Come On!» — маніфест реалізму. Демонстрація «лабіринту» і шляхів до виходу з нього. Книжка проголошує перехід від «порожнього світу», життя в якому нещодавно було нашою реальністю, до «повного світу», в якому ми перебуваємо сьогодні. У «порожньому світі» ресурси сприймалися майже як безмежні порівняно з потребами людства. Постійне економічне зростання і збільшення обсягів використання ресурсів вважалися абсолютною нормою. Панувала економіка агресивної експансії, яка поступово переродилася в економіку абсурдної спекуляції. Сьогодні ж, коли людство не лише осягнуло «межі зростання», а й фактично вперлося в них, — потрібна якісно нова парадигма.

Це те, що в «Come On!» називається «Новим просвітництвом». Ідеологія балансу між людиною та природою; між довгостроковими наслідками і тактичними завданнями; між швидкістю і стабільністю; між особистим та суспільним; між релігією та державою; між справедливою винагородою та соціальною рівністю; між ринковими силами і законом.

Співпрезиденти Римського клубу Ернст Ульріх фон Вайцзеккер та Андерс Війкман і ще понад 30 співавторів «Come On!» поєднують економіку, політику, екологію ба навіть філософію та психологію, протиставляючи новий антропоцентризм віджилому ринковому фундаменталізму.

Україна може на власному досвіді показати світові, як нав’язана нам неоліберальна ідеологія, що проросла в економічну політику, призвела до масштабних руйнівних наслідків: деіндустріалізації, нерівності, бідності та еміграції населення, а також надмірної боргової залежності держави і звикання до паліативної макрофінансової допомоги.

На щастя, ми можемо показати й зворотний бік медалі — якою корисною може бути відмова від утопії «невидимої руки вільного ринку», яка нібито автоматично створює гармонію та добробут. Цілеспрямована державна політика без віри у «невидиму руку» і з вірою в якісне економічне зростання зі збереженням довкілля і зменшенням соціальної нерівності спричинить справжнє «економічне диво». Вивільнить енергію підприємництва, інновацій та сумлінної праці заради сталого і збалансованого розвитку.

Саме так: майбутнє країни потрібно цілеспрямовано «програмувати»! І до того ж, на засадах ощадливості, інклюзивності та балансу. Такий холістичний підхід, від якого виграють і суспільство, і держава, і міжнародні партнери, і майбутні покоління — це абсолютно в дусі «Come On!».

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ