Де двері до МВФ?

Наприкінці минулого тижня Україна почула кілька вельми позитивних, на перший погляд, топ-прогнозів. Відкрив сесію цих одкровень посол США Джеффрі Пайєтт, який покидає Україну. В інтерв’ю одному з українських видань він сказав: «Доброю новиною є те, що з практичної точки зору Україна не потребує виділення траншу МВФ сьогодні. ...Обмінний курс стабільний... резерви достатні, довіра як і раніше існує». Тему продовжив Президент України Петро Порошенко. Минулої п’ятниці на церемонії відкриття станції метро «Перемога» в Харкові він заявив: «Я переконаний у тому, що найближчим часом ми отримаємо потужну фінансову подушку для реформ у вигляді траншу Євросоюзу». Обидва ці висловлювання для обізнаних людей звучать майже однаково: Україна має труднощі у відновленні співпраці з МВФ і, відповідно, отриманні давно обіцяного траншу.

Про перспективи отримання траншу МВФ і про те, як позначиться цей чинник на таких життєво важливих для українців показниках, як курс національної валюти й інфляція, розмовляв з журналістами виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера в Україні Олег Устенко. «Золотовалютні резерви України зараз начебто на непоганому рівні — приблизно $14 мільярдів, — зазначає він. — Вони перекривають 3,5 місяця нашого імпорту, що означає, що фінансова стабільність перебуває в контрольованій зоні. Але восени цього року ми маємо виплатити щонайменше $600 мільйонів відсотків (так званий купон) за європейськими облігаціями, реструктуризованим попереднім нашим Мінфіном. Це перша складова, що може продавлювати курс. Друга — це платежі за відсотками  за кредити міжнародним фінансовим інституціям за всіма нашими зовнішніми державними й гарантованими державою боргами. А восени не завадило б почати активно закачувати газ до підземних сховищ. Це створює додаткову потребу у валюті».

«Разом мінімальна потреба у валюті на осінь у країни становить приблизно три мільярди доларів, — констатує експерт. — І якщо припустити, що співпраця з МВФ до осені не буде відновлена, це означає, що Україні просто ніде буде взяти грошей. Раніше можна було б «хлопнути дверима» й припинити співпрацю з МВФ, як нерідко робили попередні уряди, коли мова з МВФ йшла про якісь непопулярні заходи, і вийти на зовнішні ринки запозичення капіталу.  Тоді вже не звертали уваги, що в МВФ брали гроші під 3% річних, а на зовнішніх ринках — від 6% й вішали на країну додаткове боргове навантаження. Питання було в тому, щоб зберегти свій електорат».

Зараз подібна стратегія, за словами Устенка, не спрацює — нам ніхто не позичить. А якщо хтось і піде на це, то лише під дуже високий відсоток — набагато вищий за 10. Отже, зовнішні ринки не є сьогодні опцією для нашого уряду. Залишиться використовувати гроші із золотовалютних резервів. Якщо потреба на осінь мінімум $3 мільярди, то покриття імпорту буде вже менше трьох місяців. А щойно резерви опустяться нижче  $11 мільярдів, фінансові ринки можуть, що для них характерно, повестися ірраціонально, що проявлятиметься в тому, що кредитори наших недержавних  структур (у них $100 мільярдів зовнішніх кредитів) спробують отримати назад якомога більше своїх грошей: від одного до трьох мільярдів. І тоді резерви, що скоротилися або скорочуються до $11 мільярдів, отримують додатковий ризик стиснутися, за поганого розкладу, до восьми мільярдів. «А це вже вкрай критичне значення, — підкреслює Устенко. —  Це нижче двох місяцві покриття імпорту. У результаті ситуація може розвиватися по негативній спіралі».

Утім, експерт вважає, що ймовірність розвитку такого сценарію не дуже висока. У той же час він передбачає, що це ще не кінець історії. Коли гривня падає, можна чекати інвестиційного сплеску. На цей рік її рівень за прогнозом Мінфіну має становити 12,6% (за прогнозом Фонду Блейзера — від 15%), а кумулятивний рівень інфляції за 2014—2016 роки — 90% (ціни зростуть у 1,9 разу). Причому для деяких верств населення вона може досягати 50—80%. Найбільше постраждають від інфляції ті, хто має мінімальні, найменші доходи. Та й решті споживачів буде дуже непросто з такими сплесками курсу гривні.

Звісно, якщо не буда відновлена співпраця з МВФ, то не буде фінансових надходжень до країни й від решти можливих джерел — від Світового банку, європейських структур, Міністерства фінансів США. «Я думаю, що такий негативний розвиток сценарію з подальшою девальвацією гривні до позначки нижче 30 грн/$1 може вдарити по соціальній стабільності, викликати соціальне напруження, — зазначає експерт, — що, у свою чергу, позначиться на політичній стабільності в країні, яка й без того перебуває у стані війни й тому має колосальні проблеми».

«Але я передбачаю, що саме у зв’язку з цим політичні еліти в Україні постараються не допустити такого сценарію, — зазначає Устенко. — Тому його ймовірність я оцінюю не більше ніж у 10%. Реалізація такого сценарію означала б не просто кризу, а яму, глибшу навіть порівняно з тією, куди ми потрапили, здобувши незалежність, через непроведення реформ. Ми й досі, на відміну від усіх наших західних сусідів по Східному блоку, не добралися навіть до 70% того ВВП, з якого колись впали 1991 року, а вони вже перевищили його в 2—3 рази. Такий негативний сценарій є вкрай небезпечним з погляду національної безпеки й можливості виживання країни».

«Щоб зберегти курсову стабільність, необхідно негайно, — впевнений експерт, — відновити співпрацю з МВФ. Ми не в тій ситуації, коли можемо вибирати. Тим паче що його вимоги до України в будь-якій іншій країні сприймалися б на ура». У МВФ звичайно три групи вимог, пояснює Устенко, перехід до гнучкого курсоутворення, зниження дефіциту бюджету, а наша країна майже все 25 років живе невідповідно до своїх статків. За першого президента дефіцит бюджету України доходив до 30%, тоді як нормальним вважається дефіцит в 3-4%, а інфляція розкручувалася до 10 тисяч відсотків на рік.

І третя група вимог — проведення структурних реформ. «Тут Україна абсолютно атипова у світовому досвіді, в сучасній економічній історії, — підкреслює Устенко. — Ми не бажаємо рухатися на цьому напрямку. Саме тому тимчасово припинена співпраця з міжнародними фінансовими інституціями. Йдеться про те, боремося ми з корупцією чи допускаємо в цьому, зокрема в декларуванні доходів чиновників, пробуксовки, допускаємо конфлікти між НАБУ і Генпрокуратурою.  Для МФО це боротьба між старою й новою Україною, між чимось поганим і чимось хорошим, яке намагається й не може пробити собі шлях. Отже, призупинення співпраці з МВФ сталося через вкрай низькі темпи структурних реформ, у яких зацікавлений передусім український платник податків».

Експерт розповідає про дослідження, проведене серед членів Українсько-американської ділової ради, представників великого американського бізнесу, що мають значні лобістські можливості у Вашингтоні. І 94% опитаних членів цієї організації сказали, що причина, що заважає  їм інвестувати в нашу країну, — це саме корупція. «Отже, об’єктивний негативний фон, що створюється зволіканням у найважливіших структурних реформах, — переконаний Устенко, — вплинув і на рішення МВФ». Проте, директор Міжнародного фонду Блейзера вважає, що Україна з ймовірністю 85% зможе не допустити негативного сценарію розвитку ситуації в економіці й зуміє продовжити співпрацю з МВФ.

«Якщо ми покажемо, що з 1 вересня дійсно почнеться декларування доходів чиновників, якщо світ побачить, що конфлікт між Генпрокуратурою та НАБУ вичерпаний, що країна будує інституції європейського зразка, то, звісно, співпраця з МВФ буде розблокована, — прогнозує економіст, — і до нас зайде від $1 мільярда до 1,5 мільярда  від МВФ. І ці ресурси будуть також підтримані додатково грошима, мінімум $700 мільйонів з боку Євросоюзу, $1 мільярд від Світового банку і $1 мільярд кредитних гарантій США. Загалом це понад $3,5 мільярда. І тоді наша осіння потреба у виплатах уже не буде проблемою...».

«День» запитав в Устенка: чи можна вважати заяву Посла США про те, що Україні практично не потрібен транш МВФ, його прогнозом або завуальованим попередженням, що траншу не буде? Експерт ухилився від прямої відповіді й почав розповідати, що незабаром до нас прибуде новий Посол США пані Марі Йованович, яку добре підготували до роботи в нашій країні...

PS. Питання подальшого фінансування України в рамках програми EFF відсутня в серпневому порядку засідань ради директорів Міжнародного валютного фонду, повідомляється на веб-сайті Фонду.