Дебют у Катарі

Україна сьогодні опинилася в украй загрозливій ситуації. Через низку взаємопов’язаних внутрішніх і зовнішніх чинників значно ускладнилися відносини з Євросоюзом. Третє пришестя Володимира Путіна на президентське крісло в Білокам’яній для України означає посилення неприхованого й жорсткого тиску на її владу й суспільство для того, щоб намертво прив’язати нашу державу до колісниці так званого Митного союзу як форми відтворення новітньої російської імперії. Особлива роль у реалізації цих планів відводиться такому найважливішому інструменту російської зовнішньої політики, як газ, і спекуляціям навколо умов зниження непомірних цін на нього.

За таких умов Україні та її керівництву життєво необхідно здійснити філігранну корекцію свого зовнішньополітичного курсу й максимально використати всі можливості сучасного історичного моменту, пов’язаного передусім із нинішніми змінами на південно-східному напрямку, зокрема на Близькому й Середньому Сході. Сьогодні цей регіон переживає небачений за обсягом, глибиною й наслідками процес відновлення своєї цивілізаційної ідентичності, свого цивілізаційного коду, що звільняє від оков величезний потенціал його розвитку. Нещодавно відома консалтингова компанія «Голдман енд Сакс» зазначила, що через деякий час близькосхідний регіон перетвориться на таке могутнє економічне й політичне об’єднання, як БРІКС.

І, здається, Україна протягом останніх місяців уже зробила декілька важливих кроків, які закладають контури її нової близькосхідної політики на середню й довгострокову перспективу. Офіційний дводенний візит Президента України до Йорданського Хашимітського Королівства 16 — 17 квітня мав серйозне значення не лише для всебічного розвитку українсько-йорданських відносин. Він перш за все символізував початок нової активної гри української дипломатії на полі близькосхідної шахівниці. По-друге, він чітко зафіксував, що Україна розуміється, і досить непогано, на нинішній розстановці сил в арабському світі. Йорданія — це нерв Близького Сходу й усієї арабської спільноти, країна, яку однаково поважають як на арабському Сході, та і в західному світі. Король Йорданії — Абдалла II — прямий нащадок пророка Мухаммеда в 43-му коліні, що дає йому особливу роль на Близькому Сході і в ісламському світі. Спільна українсько-йорданська заява узагальнила головні підсумки офіційного візиту глави Української держави й визначила провідні напрями дальшого всебічного розвитку співробітництва обох країн.

Розуміння потенційної значущості візиту Президента України на Близький Схід буде неповним без згадки про те, що, крім Йорданії, глава нашої держави мав також здійснити державний візит і до Королівства Саудівська Аравія, який було відкладено на деякий термін. Саудівська Аравія нині є безперечним лідером арабського світу, мотором дальшого розвитку такої найдинамічнішої інтеграційної структури в регіоні, як Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, члени G20. Добрі відносини України з королівством — ключ до зміцнення своїх позицій на Близькому Сході. Сьогодні в умовах глобальної фінансово-економічної кризи розвиток економічної співпраці України із Саудівською Аравією, як і з іншими країнами регіону, є своєрідним рятівним кругом для багатьох галузей економіки України. Так, минулого року Саудівська Аравія закупила чотири млн тонн ячменю, у той час як квота українського експорту цієї культури на ринок Євросоюзу становить усього 18 тис. тонн. Цього ж року Саудівська Аравія має намір закупити удвічі більше ячменю, ніж минулого. Великі перспективи відкриваються для українсько-саудівської співпраці у військово-технічній сфері.

Вдалим резонансним кроком України у близькосхідному просторі став офіційний візит прем’єр-міністра України Миколи Азарова до Держави Катар, який відбувся 9 — 10 травня. Сьогоднішній Катар по праву вважають однією з найкреативніших, динамічних і впливових країн регіону. Як зауважив Президент України, Катар виступає «каталізатором передових ідей і реформ в арабському світі». Нині ця країна стала економікою десятиліття, за підсумками 2000 — 2010 рр., яка найшвидше зростає, із середньорічним зростанням реального ВВП на 13%. Унікальне значення Катару полягає в тому, що він виробляє третину світового обсягу газу, і при цьому вартість катарського скрапленого газу з урахуванням доставки втричі дешевша від російського імпортованого.

Та головною інтригою сучасної енергетичної політики Катару на міжнародній арені стало руйнування гегемоністських планів Росії щодо встановлення своєї монополії на світовому ринку газу. Це й стало головною причиною нинішнього різкого охолодження відносин Росії із Катаром. «Маленький, проте дуже небезпечний» — так роздратовано характеризують Катар прокремлівські російські політологи.

І от саме в момент вирішальної битви за збереження своєї енергетичної, а тому й національної безпеки, напередодні надто важких перемовин із Росією й «Газпромом» Україна зробила блискучий хід, який має, крім іншого, ще й сильне психологічне значення. Прем’єр-міністр України Микола Азаров та емір Держави Катар Хамад бін Халіф Аль Тані домовилися про розробку програми стратегічного партнерства на 20 років. Ця програма має бути готовою до підписання під час візиту Президента України в Катарі восени цього ж року. Також під час переговорів із керівництвом Катару було досягнуто домовленості щодо перспективних напрямків співробітництва і конкретних проектів. Насамперед ішлося про постачання в Україну катарського скрапленого газу, розвідку й видобування газу в Україні, проекти зернового порту, терміналу-хабу в Катарі для потреб усього регіону, про участь українських компаній у чемпіонаті світу з футболу в Катарі 2022 року, співробітництво України з Катаром у третіх країнах. Україна запропонувала Катару взяти участь у будівництві LNG-терміналу для скрапленого газу в Одеській області.

На Україну чекають непрості переговори із Туреччиною щодо згоди на прохід через проливи Босфор і Дарданелли танкерів із скрапленим газом для України. Немає сумніву, що Росія мобілізує всі свої резерви, вплив, щоб спробувати зірвати таку домовленість. Ось тут українській дипломатії ще раз доведеться продемонструвати свою зрілість, майстерність і знання тонкощів як східної політичної кухні, так і хитросплетінь та особливостей гри на близькосхідній шахівниці.

Cпеціально для «Дня» — В’ячеслав ШВЕД, провідний науковий співробітник відділу Азії й Африки Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства».