Драматична історія про три букви

Однією з найгостріших тем українського медіапростору залишаються протести мікро-бізнесу. Попри те, що Президент особисто втрутився у ситуацію і вніс від свого імені цілий «пакет» антикризових законопроектів, а партія «Слуга народу» в парламенті навіть змобілізувала сили, щоб оперативно їх розглянути і підтримати, підприємці не поспішають згортати протестний рух.

Кажуть, те що влада «дала задню» в питанні введення РРО, проблему це може не вирішити, і мітинги під стінами Кабміну і парламенту можуть спалахнути з новою силою. Частина «фопівців» не збирається йти з вулиць, і незабаром до них можуть приєднатися власники так званих євроблях

В мережі вже навіть активно почали обговорювати перспективи народження нової політичної сили на протестних прапорах ФОП-ів.  Більше того, ситуація навколо малих підприємців призвела до нового загострення у фракції «Слуга народу» й оголила нові конфлікти в команді Зеленського. Але ще гірше — поглибила роскол в суспільстві за ще одним питанням.

Як відомо, Фіскалізація розділяє українців на два табори вже понад рік.

Одні, серед яких значна частина ФОПів, середнього і навіть великого бізнесу, категорично проти цієї ідеї, називаючи її «вбивством» бізнесу.

Інші, серед яких експерти, депутати та представники бізнес-асоціацій, вказують, що це необхідний крок для появи в Україні цивілізованого ринку.

Відповідно до ухвалених парламентом законів, деякі підприємці (продаж ювелірних виробів, уживаних товарів, складних побутових приладів, що підлягають гарантійному ремонту, ліків, деталей для авто; готельний, ресторанний, медичний, туристичний бізнеси) повинні були перейти на касові апарати з 1 жовтня 2020 року, решта — з 1 січня 2021 року.

Однак через карантин ці дати посунули на 1 січня та 1 квітня 2021 року відповідно.

Зобов’язавши ФОПи використовувати касові апарати, законодавці надали їм вибір: користуватися звичайними РРО чи програмними. Безкоштовну версію додатка в смартфоні презентувала податкова.

Прибічники фіскалізації зазначають, що вона боротиметься з нечесною конкуренцією в Україні. Багато підприємців, які не використовують РРО, занижують свої реальні обороти, щоб відповідати вимогам, необхідним для перебування на спрощеній системі оподаткування. Це означає, що вони платять набагато менше податків, ніж бізнес, який працює легально.

Крім того, ФОПів без касових апаратів звинувачують у реалізації контрабанди, адже закон не вимагає, щоб вони вели облік походження своїх товарів.

Хоча закон про перехід на обов’язкове використання РРО ухвалили у вересні 2019 року, значна частина ФОПів заявляє, що й досі не готова до змін.

Підприємці вимагали, аби застосування касових апаратів відтермінували до 2022 року. Мовляв, бізнес і так постраждав від локдауну та карантину вихідного дня, а влада замість допомоги лише «закручує гайки».

Дехто взагалі виступає за скасування обов’язкової фіскалізації.

«Податки — це примусове відбирання чесно зароблених грошей. Така дія зазвичай називається грабежем. Натомість РРО — це різновид садомазохізму. Тобто тебе не тільки грабують, а й змушують, щоб ти сам це робив витонченим способом», — заявив співзасновних «Нової пошти» Володимир Поперешнюк.

Ця заява викликала неабиякий резонанс, а «слуга народу» Дмитро Гурін навіть звинуватив «Нову пошту» в ухиленні від сплати податків. Мовляв, НП та інші великі великі підприємства використовують модель торгівлі через мережу ФОПів, сплачуючи лише 5% з доходу замість 18% з прибутку.

Нагадаємо, що спрощена система оподаткування в Україні діє в Україні вже більше двох десятків років. Введена Леонідом Кучмою вона була відповіддю на скорочення робочих місць через закриття заводів, фабрик, галопуючу інфляцію й відсутність легальних способів заробити на прожиття. Тоді держава немов усунулась від економічних проблем українців, дозволивши за символічний податок подбати про себе самим. І це спрацювало. Для багатьох українських сімей тоді, та й зараз також спрощена система оподаткування як форма організації бізнесу стала рятівним колом в хвилях нестабільної української економіки. Та схоже у чинної влади сьогодні є свій погляд на цей інструмент і його застосування. 

Але хотілось би нагадати, перше, не варто плутати просто ФОП і ФОП, як схему оптимізації зарплат, у компаніях на тисячі осіб. Друга схема у нас недостатньо врегульована. Вона дивовижним чином одночасно і біла, і сіра. Неможливо, але факт. Відрегулювати її без зміни податкової системи щодо традиційно оформлених співробітників складно. 

Друге, ця проблема не лише українська. У сусідній Польщі величезна проблема umow њmieciowych — тобто оплати праці не через трудовий договір, а через цивільний, без сплати внеску в пенсійну систему ZUS.

У держави є два виходи. Або силоміць заганяти економіку в стару систему, як це робить Польща і пропонує уряд Україні. І це насправді контрпродуктивно, бо люди мобільніші від держави і все одно втечуть. Якщо не в тіньову економіку, то за кордон.

Або ж шукати нового соціального балансу в економічній сфері, реформуючи пенсійну систему й утверджуючи нові суспільні інститути. Що також є окремою складною темою.

Зрештою зростання податкових надходжень до бюджету відбувається не від підняття податкових ставок (Крива Лаффера), а від зростання виробництва, відкриття нових підприємств. На цьому варто було б зосередитись українській владі, і припинити створювати підставі для провокацій. Адже за цим всім спостерігає ворог.

ГОЛОС З ФЕЙСБУКУ

Александр НОВОХАТСКИЙ, исполнительный директор аналитических программ у Украинский барометр, социослужба:

— В сегодняшней Украине невозможна к существованию «партия лавочников». Доказано многочисленными примерами бесславных «предпринимательских бунтов», начиная с начала 90-х, заканчивая рядом исследований, проведённых по заказу РНБО и «жандармских» подразделений СБ Украины.

Украинский лавочник-предприниматель, в большинстве своём считает свою предпринимательскую деятельность временной. От безнадёги с безысходностью. Практически все они, не готовились и не мечтали стать профессиональными предпринимателями. Учились, получали дипломы иных профессий.

Они мечтали быть космонавтами и президентами ))) И, даже пенсии от государственных фондов для предпринимателей, специально должны подтверждать мысли о несерьёзности, случайности такого занятия, как предпринимательство.

За годы промывания мозгов людожерской идеологемой о преступности занятия бизнесом, в народе советском и постсоветском, образовалась стойкая неприязнь к предпринимателям. Бизнес, свой бизнес, даже свой бизнес по всем законам, считается в народе неким преступлением против «честных тружеников». И это, практически не лечится.

До самой смерти, миллионы по-рабски честных тружеников, горбатившихся за еду на (рабовладельца) государство, будут испытывать неприязнь к людям, которые свободны в своем способе добывания денег. В советском-постсоветском людском пространстве, никогда предприниматели не найдут поддержки мифического «большинства граждан».

Предпринимателю, который сам себе режиссёр, бухгалтер, грузчик, менеджер и дворник, некогда митинговать или бузить. Ему, никто пирожка не даст. Ему, необходимо вкалывать, не взирая на погоду, не взирая ни на что, потому что так устроен мир свободы.

Предприниматель, самая ответственная и опасная профессия на Земле. Профессия, где работая на себя, рискуешь не только своей жизнью, но жизнями своей семьи.

Предприниматель (особенно у нас), озабочен выживанием 24 часа в сутки, 7 дней в неделю. У него, просто физически нет времени на политическую деятельность.

Нанять политика или политическую силу, которая бы защищала интересы предпринимателей, тоже проблематично в нашей стране-пространстве. Мы настолько оголодали за годы развитого людожерства и негодяйства, что деньги нам закрывают горизонты ума и совести. У олигархов, которые государственные монополисты и получатели выгод от существующего порядка в стране, денег больше. И предпринимателей они воспринимают, как некое природное явления, по типу мошкары или дождика-мжички.

Не боятся гетьманствующие меланомовы с кучмасто-порохато-пафосными барыгами, предпринимателей. Нечего там бояться. Ну выйдут, ну покричат, ну с понто-ментами подерутся разок, ну в дудки подуют — пар выпустят ...

Социальная система украинского общественного пространства так устроена, что предприниматель, «как нелюбимое дитя в семье родной» (с).

С огромным от безнадёги энтузиазмом, под звуки горнов и сирен, в носках под сандалии, с серожками на телеэфирах и без них, предприниматели могут махать флагами до самисенькой ... (нет, не перемоги).

«Сохраним ФОП» — смешной лозунг, бездумный и пустой. Прямо как — «Пионэр! Береги Родину, мать твою!» ...

Что там «сберегать»? почему не — «стабилизируем нищету!» или «людожеры навсегда!», «спасибо людожерам, что дышать ещё даёте!» Даёшь, Красную книгу для ФОПов!

Систему отношений, государственное устройство и экономическую модель обустройства всего украинского пространства, менять надо. Необходимо пересмотреть в корне отношение к людям. Необходимо проявить внутреннее пространство свободы, как никогда актуальное сегодня. Необходимо создавать условия, в которых люди могут реализовать себя ...

А у нас ... пространство «негодяев и людожеров», где только свои, привилегированные и качественные представители сего пространства имеют право устанавливать свои порядки. А, всем несогласным, предлагают молча удавиться ...

Систему менять надо, а не бороться за со-хранения ФОПов (в нафталине). И разве ФОПы на это способны? Им, как всегда ... просто не мешайте выживать ...

Буржуазные националисты ))) (как бы страшно это ни звучало для «совков») Только такая партия может создать условия для существования предпринимателей. Или, если хотите Украиноцентристская, социально-либеральная идеология, может породить пространство свободы предпринимательства, и как не странно, социальной ответственности.