Французький погляд на український LNG-термінал

У липні 2014 року Україна зможе отримувати перші молекули зрідженого газу. Глава Держагентства з інвестицій Владислав Каськів пообіцяв до кінця першого півріччя наступного року встановити LNG-термінал. До речі, за три роки життя (ДП «Нацпроект» LNG-термінал» з будівництва терміналу зрідженого природного газу на Чорноморському узбережжі країни було створено 17 грудня 2010 року) цей проект неодноразово піддавався нещадній критиці. Два місяці тому (26 лютого) фахівці Оксфордського інституту енергетичних досліджень навіть назвали цей проект невигідним для України. Старший науковий співробітник інституту Саймон Пірані, виступаючи на четвертому Енергетичному форумі в Києві, заявив, що це проект безперспективний унаслідок тривалої невизначеності в питанні можливості проходу танкерів зі зрідженим газом через підконтрольні Туреччині протоки Босфор і Дарданелла. А чого лише вартий скандал з підписанням договору з будівництва LNG-терміналу з іспанською Gas Natural Fenosa, що став справжнім epic fail минулого року (Владислав КАСЬКІВ: «...Це далеко не остання провокація й спроби дискредитувати проект «LNG-термінал», «День» від 6 грудня 2012 року). Але все-таки проект продовжує фінансуватися з державної скарбниці й позиціонуватися як невід’ємний елемент стратегії розвитку незалежності країни. Примітно, що в той час як представники консалтингу називають проект «безперспективним», реальний європейський бізнес шкодує, що не зміг виграти тендер. Але про все по черзі.

Однією з найцікавіших для українських журналістів зустрічей у Франції була розмова в міжнародній публічній акціонерній компанії «Техніп». Її діяльність починалася у Франції та Італії. Сьогодні операційні офіси компанії в Східній Європі містяться у Варшаві (Польща), Сараєво (колишня Югославія) та Афінах (Греція). У неї понад 35 тисяч співробітників у всьому світі. «Техніп» управляє проектами в нафтовій і газовій промисловості, займається установкою відповідного устаткування, будівництвом нафто- й газопереробних заводів і газопроводів на суші й морі. «Ми доправляємо вуглеводні до місця їх споживання й переробки. Споруджуємо проекти під ключ, починаючи з оцінки рентабельності, проектування й інженірингової розробки, — сказав, знайомлячи з компанією українських журналістів, віце-президент Філ Огіяр. — Ми здаємо підприємство замовникові, що називається, під ключ. Для цього купуємо послуги й устаткування по всьому світу. Технічний флот «Техніпу» складається з 33 суден, за допомогою яких монтуються морські, зокрема й підводні споруди й газопроводи. У компанії високий рівень капіталізації. Причому в цьому показнику враховується не лише насиченість дорогим і високопродуктивним устаткуванням, а й рівень підготовки інженерних кадрів. Головна й перша цінність «Техніпу» — це кадри».

— А чому у вас досі немає офісу в Україні, що є найбільшим споживачем газу в Європі, й чи брала компанія участь у тендері на створення такого українського проекту, як LNG-термінал?

— Історія нашого інтересу до України почалася ще 40 років тому, 1965 року. Ми активно працювали з такими українськими компаніями, як «Укртранснафта», Херсонський і Кременчуцький нафтопереробні заводи. 2009 року ми готували проектну пропозицію щодо підвищення якості продукції, що випускається в Кременчуці. Але, на жаль, поки що всі наші контакти з українськими партнерами закінчувалися на рівні пропозицій. Цьому багато причин. Але сьогодні я особисто продовжую працювати в цьому напрямку. Нас дуже цікавить енергетичний сектор України. Відповідаючи на друге запитання про LNG-термінал, можу сказати, що ми взяли участь в українському тендері на цей термінал. Це був дуже хороший контакт у плані наших бізнес-перспектив в Україні, але, на жаль, ми цей тендер не виграли. Проте ми й далі підтримуємо контакти з Національною групою, що займається цим проектом.

— Це був тендер на створення ТЕО чи безпосередньо на будівництво?

— На першому етапі ми брали участь у тендері на створення ТЕО, а тепер нас запросили на другу частину — ми надаватимемо деякі послуги на другій стадії. Наш останній контакт з робочою групою щодо Національного проекту відбувся минулого тижня, тобто контакти регулярні. (Журналістам продемонстрували знімки LNG-терміналу, побудованого «Техніпом» у Техасі (США). І пояснили, що «Техніп» хотів би брати участь на першому етапі будівництва LNG-терміналу під час днопоглиблювальних робіт, а надалі займатися лише регазифікацією).

— Чи збираєтеся ви постачити до України на першому етапі плавучий завод з регазифікації, як це передбачено ТЕО? Чи цим займатиметься інша компанія?

— Цей проект передбачає поетапне будівництво. Але кінцева мета — побудувати завод або майданчик оншор-газифікації, тобто наземне прибережне підприємство. Але в тендер заклали три етапи. Перший — закупівля плавучого майданчика регазифікації. Другий — укладення контрактів з постачальниками зрідженого газу. І третій — створення умов для регазифікації в стаціонарних умовах, на суші. Проте ми вважаємо, що закупівля плавучого заводу не виправдана. Слід одразу будувати оншор-об’єкт...

— А як ви ставитеся до змін у планах українського уряду, про які казав наш прем’єр-міністр Микола Азаров? Не виключено, що український LNG-термінал будуватиметься в Туреччині або, є й такі чутки, десь у колишній Югославії.

— Мені здається, що в цьому питанні Україна ще не має чіткої й однозначної політики. І це те, що не сприяє нашим переговорам у Києві.

— Що ви можете сказати про останній раунд таких переговорів? Чим він закінчився і чи вважаєте подальші переговори перспективними для обох сторін?

— Як я вже казав, «Текніп» брав участь у другій фазі тендеру на підготовку техніко-економічного обгрунтування LNG-терміналу, проте компанія не перемогла в цій частині конкурсу. Ми продовжуємо підтримувати контакти з Групою з національних проектів і підтверджуємо нашу зацікавленість у розвитку проекту українського LNG-терміналу. «Текніп» також має намір брати участь у подальших фазах тендерного процесу, щойно про них буде оголошено.