Готуємо аргументи

Менше двох місяців залишилось на роздуми міжнародним компаніям — потенційним учасникам конкурсу з визначення партнерів в угодах про розділ продукції (УРП) під час геологорозвідки і подальшої промислової експлуатації Юзівської й Олеської площ. Заявки прийматимуться до кінця дня 23 квітня. Щоправда, брати участь у цьому змаганні зможе далеко не кожен. Вартість одного лише пакету геологічної інформації, що входить до конкурсної документації, необхідної учасникам, становить щодо Олеської площі — 10,5 мільйона гривень, щодо Юзівської — 15 мільйонів. «Ми будемо раді вітати всі провідні світові компанії, які візьмуть участь у наших конкурсах», — сказав голова Державної служби геології і надр Едуард Ставицький і зазначив, що багато хто з них уже виявив бажання взяти участь у конкурсі. Про це, за його словами, йшлося і в листах, направлених керівниками компаній прем’єр-міністру України Миколі Азарову, і під час їхньої особистої зустрічі з Президентом Віктором Януковичем.

Характеризуючи можливості, що відкриваються перед інвесторами, голова Держслужби перерахував мало не всі види вуглеводнів, що залягають у наших надрах, але не став приховувати, що Україна здебільшого сподівається отримати на цих площах так званий сланцевий газ, який залягає в нетрадиційних колекторах. За попередніми оцінками українських геологів, на Юзівській площі передбачається видобувати 10 мільярдів кубометрів газу на рік, на Олеській — 2,5—3 мільярди кубометрів.

Радник міністра екології і природних ресурсів і секретар міжвідомчої комісії з організації укладення і виконання УРП Володимир Ігнащенко порівняв ефективність проектів з видобутку вуглеців на глибоководному шельфі Чорного й Азовського морів і на двох названих площах. За його словами, на шельфі газ тільки через 10—12 років — раніше неможливо навіть теоретично. А на названих сухопутних площах, у разі успішної реалізації проектів зі сланцевого газу, вже наприкінці четвертого — на початку п’ятого року робіт. На шостий-сьомий рік намічається промислова розробка. Такі жорсткі завдання буде поставлено перед переможцем тендера.

Як зазначив Ігнащенко, «проекти дуже ризиковані». На його думку, ці ризики не можна применшувати хоча б тому, що досі в Європі не видобуто жодного кубометра сланцевого газу. Крім того, щоб видобуток був комерційно привабливим, необхідно відпрацювати відповідні технології. Він наводить як приклад Китай, де вже пробурили два десятки свердловин, але поки що комерційно привабливого дебету газу добитися не вдалося. Ігнащенко впевнений, що на конкурс в Україну прийдуть три-чотири компанії зі світової топ-десятки. Він пояснює, що такі великі за площею ділянки (по 7 тисяч квадратних кілометрів) передбачені саме для того, щоб таким чином якось компенсувати ризики, пов’язані з відсутністю детальної геологічної інформації. Сприятливий для інвесторів і термін проекту — 50 років, що дозволяє побудувати на цих площах тисячі й тисячі свердловин. Їм дозволено створювати консорціуми, розділяючи ризики і фінансове навантаження і залучаючи таким чином новітні технології. Мінімальні інвестиційні зобов’язання пошукового періоду, скажімо, щодо Юзівської площі становлять 200 мільйонів дол., періоду видобутку — 4 мільярди дол.

Геолог зазначає, що в США вартість однієї свердловини спочатку становила 12—15 мільйонів дол., а потім її було понижено до 5 мільйонів дол. Він, мабуть, уже знає найбільш вірогідних конкурсантів, але поки що уникає конкретних назв, щоб не робити непотрібної реклами. (Щоправда, раніше Ставицький повідомляв, що Shell уже підготувала проекти робіт, окупності й видобутку по Юзівській газовій площі і, у разі перемоги в конкурсі, готова в найближчі три роки вкласти в освоєння кілька мільярдів доларів). З українського боку в УРП братиме участь компанія «СПК-Геосервіс». Частка іноземних інвесторів у проекті не може перевищувати 50%. За угодою про розділ продукції держава отримуватиме 15—16% видобутого сланцевого газу або інших вуглеводнів.

«День» поцікавився екологічним аспектом проектів, оскільки деякі країни Європи заборонили видобувати сланцевий газ на своїй території. Відповідаючи на це запитання, Ставицький зазначив, що екологічну складову закладуть у постанову Кабміну, якою буде затверджено основні критерії цього проекту й вимоги до інвесторів. Голова Держслужби геології і надр посилається на досвід США і Канади, де не було жодних катастроф у процесі видобутку сланцевого газу. Він запевняє, що сьогоднішні технології перебувають на такому етапі, коли не використовуються небезпечні для ѓрунтових і поверхневих вод реактиви. Для гідророзривів, за словами Ставицького, використовуються здебільшого вода й пісок. А що стосується заборони на видобуток сланців у Франції, то, на його думку, вона була підготовлена в основному зусиллями «атомного лобі», ніяк не зацікавленого у появі конкурента на ринку енергоносіїв.

Проте Ставицький погодився з тим, що «в цьому напрямі буде необхідно працювати і залучати громадські організації, які є носієм громадської думки». Він обіцяє також «врахувати ці питання в конкурсній документації».

«День» також запитав, чи не лякає інвесторів «сланцевих» проектів гіркий досвід компанії «Vanco», УРП з якою свого часу було розірвано з ініціативи українського уряду, а суди тривають і донині? Така ситуація тепер виключена, сказав Ставицький і підкреслив, що новий український закон про УРП розглянули чи не всі торгівельні палати світу і не побачили в ньому таких ризиків. Чиновник жалкує про те, що сталося з «Vanco» і зазначає: якби угода діяла, то сьогодні з морського дна могли б уже надходити в Україну і нафта, і газ.