Хто кине виклик злодіям в державних кабінетах?

Сьогодні мають стати відомими два-три прізвища головних претендентів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Якщо ж ми їх не почуємо, стверджують представники громадськості, слід бити на сполох.

Нагадаємо, на 6 березня Конкурсна комісія (КК) з відбору директора Антикорупційного бюро відібрала чотирьох кандидатів (Яків Варічев, Микола Сірий, Артем Ситник та Віктор Чумак), які повинні пройти спеціальну перевірку перед направленням кандидатур на розгляд Президенту. Після проходження спецперевірки (два тижні), згідно з законом «Про очищення влади», буде відібрано три кандидатури, які й направлять на розгляд Президенту України.

Утім, як повідомив «Дню» секретар Конкурсної комісії, правозахисник Євген Захаров, попри те, що комісія прийняла рішення 6 березня, про що є відповідний протокол, папери на спецперевірку відправили лише 10. А отже, відлік двох, визначених чинним законодавством, яке регламентує спецперевірку, почався не 6, а 10 березня. Тому результати мають бути 24 березня, тобто сьогодні. Але у розмові з «Днем» Євген Захаров наголосив саме на слові «не раніше». «Результати спецперевірки в Комісії будуть не раніше 24 березня. А можуть бути й пізніше», — сказав він.

«День» зустрівся з кандидатом, який набрав найбільшу кількість голосів Комісії (7 з 9), народним депутатом, членом парламентського комітету з питань протидії корупції та, власне, автором закону про НАБУ Віктором ЧУМАКОМ, аби обговорити і перебіг конкурсу, і його можливі «наслідки» для країни.

— Нещодавно у «Дні» вийшло інтерв’ю з членом конкурсної комісії з добору кандидата на посаду директора Національного антикорупційного бюро України (КК) Джованні Кесслером («Кого посадити, щоб перестали красти?», №22 від 11 лютого 2015 року), який запевняв, що після того як комісія відбере «фіналістів», директора буде оголошено дуже швидко. І тут уже на етапі фіналу раптом почалися якісь «гальмування». Окремі експерти в пресі пов’язують їх із вашою кандидатурою. Вам щось відомо про це?

— До кінця добору конкурсу робити заяви, що це пов’язано з моєю кандидатурою, мені не дуже коректно. Тому я зараз можу коментувати лише перебіг конкурсу.

По-перше, ви ж пам’ятаєте, скільки було заяв, спочатку, що прізвище директора Бюро Україна почує до 15 січня, потім — до кінця січня, а потім — до середини лютого. Як людина, котра писала Закон, який регламентує цей процес, я казав усім (у Світовому банку, МВФ): не думайте, що це буде так швидко — конкурс закінчиться не раніше, ніж наприкінці березня. І це не тому, що хтось захоче когось «свого» провести на посаду директора. Ні. Просто так виписані процедури. Їх не можна обминути.

— Щодо «свого» кандидата, то із самого першого засідання КК виглядало так, що директор вже визначено... Коли всупереч нормам Закону про НАБУ, комісія дозволила кандидувати іноземцям, виникло стійке переконання, що конкурсом маніпулюють.

— І тим не менше, так не було.

— Тому ви подали заявку на конкурс?

— Відверто кажучи, я подавав свою кандидатуру для того, щоб переконатися, що конкурсом ніхто не керує.

Біда в тому, що коли в пресі пішли розмови про те, що конкурс «регульований», дуже багато хороших людей не подалися. Сильні професіонали просто не захотіли брати участь у тому, що може бути зманіпульовано.

Зі свого досвіду я скажу, що саме до цього моменту конкурсні процедури йшли абсолютно нормально.

— А як ви оцінюєте намагання внести під час розгляду комісією кандидатур зміни до закону, який регулює положення конкурсу?

— Це абсолютно невірно. Гадаю, це були просто реактивні дії на те, що до складу остаточної «четвірки» не потрапили люди, які влаштували б певну категорію людей в Адміністрації Президента.

— У Законі про НАБУ вказано, що в Антикорупційному бюро будуть регіональні представництва. Одне з них — на вашій малій батьківщині — у місті Хмельницькому. Це ваша ініціатива?

— Ні. Це був експертний вибір. Представництво покриватиме Подільський регіон. Експерти визначили, що найдоцільніше, щоб воно було у Хмельницькому. Був ще варіант Вінниці, але репутаційно це виглядало ще більш компрометуюче, адже звідти — і Президент, і голова ВРУ...

— Тобто представництво у Хмельницькому — це не ваше лобі?

— Ні. Над цією статтею працювали експерти. Я абсолютно не причетний до цього.

— А норма щодо обмеження по віку для директора НАБУ?

— 65 років — це загальноприйнята практика для держслужбовця в будь-якій нормальній країні. А директор НАБУ — це людина, яка має працювати з величезними навантаженнями. Позавчора я розмовляв із директором першого такого ж самого бюро в Латвії. І він сказав, що для того, щоб почати працювати, директорові дуже важливо мати всередині країни хоча б одного союзника: із силовиків (Генпрокурор, скажімо) чи з політиків (голова найбільшої фракції, наприклад), топ-політиків (Президент, прем’єр). Тому що більшість працюватиме проти Бюро. Намагатимуться показати його неспроможність, дискредитувати менеджерські функції директора тощо. Так, зокрема, було в Латвії. Але й в інших країнах, як мені відомо, теж. В Індонезії це були постійні війни між поліцією і національним антикорупційним бюро, адже «самі силовики» теж є клієнтами цього органу, оскільки він розслідує справи незаконно отриманої вигоди міліцією, прокуратурою, судами.

З огляду на такий масив навантаження, вимога віку до 65 років — це нормально. Звичайно, є старші люди, які в чудовій формі й можуть працювати, але це радше виняток, аніж правило.

— Однак у ВРУ зареєстровано проект закону, який скасовує вікові обмеження. Наскільки реально, що парламент його проголосує?

— Я не думаю, що ВРУ взагалі розглядатиме його. Ніхто вже не переформатовуватиме конкурсу під час його проведення. Адже, окрім віку, в законопроекті, про який ви згадали, є норма, яка «призупиняє конкурс», коли в людини з’являється право подати на нього заявку і конкурс починається спочатку. Хто ж змінює правила під час гри? Уявімо футбольний матч, на якому «Динамо» (Київ) виграє в «Шахтаря», і тут раптом ми зупиняємо гру, міняємо правила і кажемо: тепер гратимете в регбі...

ПЕРШІ СПРАВИ БЮРО ЗМОЖЕ ПОКАЗАТИ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ ДЕВ’ЯТЬ МІСЯЦІВ

— Якщо вас все-таки оберуть, із чого почнете свою роботу? Що збираєтеся зробити за перший місяць?

— Складно говорити про місяць. Ситуація така, що зараз є лише чистий аркуш паперу, і все.

— Не зовсім. Ми спілкувалися з колишнім заступником міністра юстиції Грузії Георгієм Вашадзе, і він розповів, що група експертів на прохання Адміністрації Президента уже напрацювала план роботи НАБУ аж на шість місяців. Ви не будете використовувати їхні напрацювання?

— Більше того, хоч би кого обрали, я передам йому свої напрацювання і запропоную свою допомогу. І грузинська група експертів, на мою думку, має зробити те ж саме, незалежно від того, кого оберуть. Ще є група, яка працює на кошти міжнародних донорів та опрацьовує кваліфікаційні характеристики в конкурсній моделі добору кандидатів на різні посади в бюро, — гадаю, що й вони повинні прийти і передати директорові свої доробки... Тому, з одного боку, я погоджуюсь із вами, що аркуш не зовсім «чистий», а з іншого — ні. Попри те, що є плани роботи, орган же створюється з нуля. Тому найперше потрібно буде зареєструвати юридичну особу, призначити головного бухгалтера і заступника головного бухгалтера. Єдиний, кого може призначити директор без конкурсу, — це його заступник. Усіх інших призначають, відповідно до закону, за конкурсом. Тому посада головного бухгалтера дуже важлива, адже він зможе розпочати реєстрацію рахунків. Призначити іншого заступника, який займеться організаційною діяльністю щодо підготовки конкурсу, для того щоб добирати людей. І ще одного заступника для того, щоб шукати приміщення, оснащення...

— Це все «кухня». Ви кажете про «команду», прізвище членів якої кандидат мав уже знати, подаючись на конкурс. Для суспільства, зокрема для наших читачів, цікаві конкретні справи — коли голова покаже їх?

— А конкретні справи не можуть з’явитися раніше, ніж з’явиться саме бюро.

— Тобто вони будуть через місяць?

— Ні, вони не з’являться за місяць. Два місяці — і це дуже оптимістичний прогноз. Директор повинен щомісяця збирати журналістів і людей для того, щоб розказувати, що він зробив. Я особисто думаю, що реально перші справи НАБУ з’являться за дев’ять-десять місяців.

— З яким планом роботи ви подавались на конкурс?

— Конкретних кейсів щодо фактів ТОП-корупції у мене дуже багато, але я про них не можу говорити. Можу назвати лише сфери мого першочергового інтересу. У нас чітко видно декілька сфер, які належать до корупціогенних: державні закупівлі, зараз особливо — у сфері оборонної галузі, банківський сектор і, нарешті, торгівля впливами... Це — найбільш закрита сфера, але там все дуже серйозно з корупцією: продаються рішення, посади. І це, на мою думку, надзвичайно чутлива для суспільства сфера — її дуже складно розслідувати, але можливо. Є зараз механізми, внесені до процесуального кодексу, щодо розслідування цих справ.

Але для мене найголовніше, щоб перша справа, яку порушить Бюро, було доведено, тобто не просто порушено, а доведено до суду і до логічного вироку. Щоб Бюро отримало довіру від суспільства, перша справа має бути чіткою, правосудною, доведеною до кінця і резонансною.

— Ви вже маєте «кандидатів» на таку справу?

— Суспільство має.

— А ви особисто?

— Ну, безсумнівно. Але це говорити не професійно зараз.

— Чи варто очікувати від НАБУ справ за режимом Януковича? Людей цікавить, чи буде повернено активи, вкрадені у держави?

— Підрозділи НАБУ якраз і будуть займатися розшуком і поверненням активів. Буде також підрозділ міжнародної співпраці.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Ви будете акцентувати діяльність НАБУ на розслідуванні справ нинішніх чиновників чи попередників?

— Акцентувати потрібно на виявлених злочинах, які мають бути невідворотно покараними.

— Щодо співпраці з міжнародними структурами — чи були вже якісь переговори?

— Коли ми почали писати цей закон — ще в минулому скликанні парламенту, то мали зустрічі з послами з десятка країн, представниками різних міжнародних організацій, які займаються такою ж діяльністю, і постійно обговорювали питання про взаємну співпрацю та обмін досвідом. З боку західних партнерів є величезна підтримка. Для них поява дієвого НАБУ — це показник політичної волі. Вони готові давати шалені гроші на підтримку, технічну підготовку, брати людей на навчання... Але якщо ж цей орган не запрацює належним чином, для них це буде великим розчаруванням.

ПУБЛІЧНІ КОНКУРСИ — ЦЕ ТЕ, ЩО ВРЯТУЄ НАС ВІД НЕЕФЕКТИВНОГО УРЯДУВАННЯ

— А як щодо корупції на місцях? Депутати місцевих рад, які «голосують» в особистих інтересах або за «винагороду» спонсора, хто і як притягуватиме їх до відповідальності?

— У ВР уже зареєстровано законопроект «Про Державне бюро розслідувань». Такому бюро буде передано пункти про розслідування злочинів різних категорій, у тому числі службові, які не підпадають під розслідування НАБУ. Наш величезний виклик — сформувати державне бюро розслідувань, воно формується так, як ФБР, величезний виклик — сформувати Національне агентство з протидії корупції як превентивний орган, воно формується точно так, як і НАБУ... Перед нами стоїть зараз величезний виклик — не дати спаплюжити конкурсний набір людей у ці органи. Переконаний, єдина можливість врятувати нас від поганого врядування — це конкурс. У тому числі й правоохоронних структур. Якщо тільки ми все переведемо на конкурсні рейки, то отримаємо абсолютно нову генерацію людей, які туди прийдуть, із новими баченнями, переконаннями, мотиваціями, уявленнями, професіональними та особистими характеристиками. Такі конкурси, як на посаду директора НАБУ, — це щось нове. І його треба берегти, як мале дитя.

— Коли «День» опитував членів КК щодо їхніх особистих критеріїв до кандидата на посаду директора НАБУ, більшість із них говорила, що це не повинен бути політик. І проте, ви — людина, яка отримала найбільше голосів КК, ведете активну політичну діяльність. Чим ви гарантували комісії, що у вас немає конфлікту інтересів, і ви не будете використовувати НАБУ з метою досягнення своїх політичних цілей?

— Директор НАБУ і є моя найбільша політична амбіція.

— Якщо ви станете директором бюро, чи не буде у вас зобов’язань перед «УДАРом»?

— Я не партійний функціонер.

— Лояльності та преференцій до політиків не буде?

— Якщо ти політик — ти граєш у командно-політичну гру, і тобі доводиться шукати компроміси, лояльність, надавати преференції тощо. Коли ти приходиш у правоохоронну систему, якщо ти справді хочеш щось там зробити, то ти просто забуваєш усіх своїх «друзів» і кажеш: «шановні, є закон». Мені може віддавати накази лише Закон: Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України.

— Тобто ви готові на сім років піти з політики?

— Для будь-якої амбітної людини НАБУ — це дуже серйозний виклик. Його реалізувати — і можна сказати, що життя недарма прожив. Водночас відзначу, це не тільки мій особистий вибір, а й команди хороших людей, з якими я працюю у сфері протидії ТОП-корупції вже багато років.

— Це — представники партії чи громадських організацій, можете назвати прізвища?

— Ні, я поки що нікого називати не маю права. Скажу лише, що це не політики, а люди з громадського сектору, державних органів. Навіть за режиму Януковича ми знаходили певний механізм для лобіювання напрацьованих нами законопроектів у галузі протидії корупції.

ТРИ ЗАКОНИ, ЯКІ МАЄ ПРОГОЛОСУВАТИ ПАРЛАМЕНТ ЦЬОГО СКЛИКАННЯ

— Люди, які стежили за перебігом конкурсу, просили запитати вас про «нонсенс» у вашій декларації. Поясніть нашим читачам, як вам вдалося з річним доходом у 350 тисяч гривень придбати авто за 750 тисяч?

— Біда наших декларацій у тому, що вони показують наші доходи, але не показують заощаджень. У мене є такий недолік, що гроші в банках я не тримаю... Я заощаджував, тримав гроші в доларах. І наприкінці 2014-го я зміг купити авто. Але моя машина — не «Рендж Ровер» чи «Лексус», а звичайний «Хюндай».

— Розкажіть про зареєстрований вчора ваш законопроект щодо відкриття реєстрів. Наскільки реально, що за нього проголосують?

— Я думаю, що на цій хвилі антикорупційної боротьби ми його протиснемо. От спочатку домоглися відкриття реєстрів за об’єктами нерухомості. Зараз протиснемо ще цей законопроект, а також відкриття земельного кадастру. У нас є сильні союзники серед громадськості. Коли реєструємо проект, ми одразу підключаємо РПР, громадськість, ЗМІ. Ми робимо не так, щоб цей закон був нашим, а так, щоб цей закон був для людей і від людей, щоб люди вимагали його ухвалити.

І тому проект закону, про який ви запитали, — досконалий. Він відкриє доступ людям до того, чим володіють конкретні державні службовці: нерухомість, авто...

— Щодо союзників у суспільстві  — зрозуміло, а чи є у вас союзники в органах влади?

— Є, безумовно. У минулому парламенті було дуже цікаво. У нас була невелика антикорупційна група. Ці люди цілком нормально і здорово працювали над законопроектами. Зараз таких людей набагато більше. Учора я подивився на засідання РПР. От коли ми його запроваджували — а я ж брав у ньому участь, — тоді прийшло п’ятеро осіб із депутатів, які погодилися працювати. А зараз прийшло 23, а ще багато було тих, хто хотів, але не встиг. Вони зрозуміли, що це абсолютно легальний та прозорий механізм лобіювання законопроектів. Тому зараз у парламенті стає набагато більше людей, які, в принципі, можуть допомагати.

Але в чому дуже серйозна проблема? Є багато людей, з якими от начебто поруч ми стояли на Майдані, начебто ж і правильні речі говорили й робили. А вони зараз хочуть не змінювати системи...

— Ви вжили словосполучення «легальне лобіювання». У світі, скажімо, в США, депутати отримують гроші за лобіювання тих чи інших законодавчих змін і платять із цього податки. Як ви дивитесь на ухвалення закону про лобізм в Україні, і коли цього можна було б очікувати?

— Абсолютно підтримую! Буквально тиждень тому ми говорили про необхідність ухвалення такого закону про лобістську діяльність.

Для мене є декілька ключових законопроектів, які потрібно змусити цей парламент ухвалити. По-перше, це законопроект про зміну виборчої системи. Наша величезна вада — це наша виборча система, яка продукує неефективних політиків, які, у свою чергу, продукують неефективну політику. І цю політику хочуть прикрити політичним кріпацтвом, коли нібито унеможливлюють появу «тушок»... Хочуть створити квазіімперативний мандат, позбавити депутатів недоторканності. Це неправильно. Змініть систему рекрутування та підготовки депутатів, і ви не будете мати таких проблем, з наслідками яких зараз воюєте.

Друге питання — фінансування політичних партій. Якщо партія фінансуватиметься з кишені олігархів — ми потрапляємо знову ж у ті самі лещата.

І третє — це лобістський закон. Якщо ми відкриваємо лобістську діяльність і робимо цей процес абсолютно прозорим. Адже це гроші, які витрачатимуться з податків, але які визначатимуть цілі лобізму, наслідки лобізму, хто лобіював і за що лобіював.

Ось ці три «кити», які необхідно змусити парламент ухвалити.

— Країну за останній місяць «трусонули» дві гучні публічні заяви щодо ТОП-корупції: перша — свідчення Коломойського про хабарі екс-президентові України Леонідові Кучмі, друга — свідчення тимчасово відстороненого голови Держфінінспекції, що прем’єр Яценюк покриває корупційні схеми. Як народний депутат і як кандидат на посаду директора ключового органу з боротьби з ТОП-корупцією, скажіть, свідками яких процесів ми повинні стати після цих заяв?

— Бюро поки ще немає, тому зараз цими справами повинна зайнятися Генпрокуратура. Але вже півуряду може написати заяви про призупинення своєї діяльності на час проведення розслідування. Хоча я думаю, що цього не станеться. І це вже питання до нашої політичної культури.