Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

Кінець «глобального колгоспу»

Ігор ГУЖВА — про причини та наслідки для України світових торговельних війн
25 липня, 2018 - 18:47
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Європейський Союз готує розширення списку американських товарів, до яких застосовуватиме вищі мита, — від мотоциклів Harley-Davidson до харчових продуктів    — на суму $20 млрд, якщо Вашингтон таки накладе мита на автомобілі з ЄС.

Про це єврокомісар з питань торгівлі Сесілія Мальмстрьом заявила у інтерв’ю виданню Dagens Nyheter у середу, повідомляє Reuters.

«Ми сподіваємося, що до цього не дійде, та що ми знайдемо рішення. Якщо ж ні, Європейська комісія готує довгий список великої кількості американських товарів приблизною вартістю $20 млрд», — сказала вона.

За її словами, нові європейські тарифи стосуватимуться сільськогосподарської та високотехнологічної продукції, обладнання й інших речей.

Мальмстрьом супроводжує президента Європейської комісії Жана-Клода Юнкера в рамках його візиту до Вашингтона. 25               липня Юнкер та Трамп зустрінуться у Білому домі, щоб обговорити суперечності між США та ЄС у сфері торгівлі.

Напередодні зустрічі Трамп запропонував США і ЄС  «відмовитися від усіх тарифів, бар’єрів і субсидій».

«У мене є для них ідея. І США, і ЄС скасовують усі мита, бар’єри і субсидії. Це нарешті називатиметься вільний ринок та вільна торгівля! Сподіваюся, вони це зроблять, ми готові — але вони не стануть!», — написав Трамп.

ЩО ГОТУЄ РАДА МІНІСТРІВ ФІНАНСІВ «ВЕЛИКОЇ ДВАДЦЯТКИ»? (21 ЛИПНЯ 2018 РОКУ. БУЕНОС-АЙРЕС, АРГЕНТИНА) / ФОТО РЕЙТЕР

Підвищення імпортних мит може спровокувати хвилю торгових війн, які завдадуть шкоди в тому числі й Україні, вже прогнозують експерти.

2017 року Канада, Мексика та ЄС разом продали до США сталі та алюмінію на 23 млрд доларів. Але лише цією цифрою втрати не обмежаться.

Учасники ринку кажуть, що закриття ринку США може кардинально змінити світовий ринок сталі. Зокрема, європейські виробники побоюються, що саме до ЄС піде левова частина металу, який не потрапить до США.

Україна не постачає багато металу до США. Проте головна небезпека для України полягає в тому, що через збільшення конкуренції на європейському та інших ринках, вона може втратити позиції на ринках ЄС та Туреччини, куди постачає майже половину металургійної продукції.

Крім того, металургія посідає друге місце в українському експорті після АПК.

І через нові мита у США Україна може втратити не тільки американський ринок сталі, а й зіткнутися з проблемами на інших ринках. Детальніше про це      — в інтерв’ю експерту CMD-Ukraine Ігоря ГУЖВИ.

— Що відбувається?

—  Ми спостерігаємо розростання нової шаленої хвилі торговельних воєн. Офіційний сайт Світової організації торгівлі (СОТ) практично щодня повідомляє, що якась країна запроваджує, чи намагається запровадити нові торговельні обмеження — тарифні чи нетарифні. Відповідно, ініціюються торговельні спори. Буквально на минулому тижні Канада, ЄС, Інді, Китай та ще низка інших країн подали скаргу до СОТ на США щодо запровадження мита на імпортовані товари.

Який план дій в таких умовах для України?

— Найперше нам варто було б сфокусуватися на внутрішній торговельній політиці. А торгівля, на моє переконання, — це похідна промислової політики. Відповідно, ми маємо насамперед сконцентруватися на формуванні виваженої і послідовної державної політики, сталої вертикалі виконавчої гілки влади. Адже сьогодні ми є свідками яскравих протистоянь у верхівках державної влади — тих, хто ще вірить — чи робить вигляд, що вірить — у ідею: «вільний ринок нас порятує», і тих, хто вже побачив, що така позиція — вірний шлях до бідності та неоколоніальної залежності. Держава по суті в петлі між ультралібертаріанством і ультрапротекціонізмом. Хоча насправді  світова історія економічних проривів доводить: правда лежить десь посередині. І виграє той, хто чітко усвідомлює свої інтереси, і обстоює їх у доступний йому спосіб.

Чому сьогодні низка сильних економік світу змушені вдаватися до протекціонізму? Тому що є розуміння, що світова економіка трансформується під тиском каскаду технологічних революцій, відповідно, виникає потреба перегрупувати сили. А це можливо виключно обпершись на внутрішній ресурс.

— Але США багато років здійснювали економічну експансію на зовнішніх ринках. І раптом — вдаються до грубої протекціоністської політики. Що трапилося?

— І в роки Великої депресії, і сьогодні США діють однаково. Коли на світовій арені з’являється потужний гравець — зараз це Китай, наприкінці 90-х — Японія, до цього Радянський Союз, Європа — вони перебудовують свою політику з позиції орієнтації на внутрішні резерви. США є самодостатньою державою. Вони можуть вести протекціоністську політику щодо іноземних постачальників, як у державних закупівлях, де коефіцієнт проникнення імпорту вже сьогодні 5—6%, чи торгівля. І в них це виходить. Бо коли ми говоримо про експансію США, то ми кажемо про економічну експансію, а не торговельну. Доходи від експорту становлять лише 10% ВВП США. Вони практично не залежать від експорту. В інших державах інша ситуація. Але всі сьогодні прагнуть такого становища, як США. Коли прийшло розуміння, що вільної торгівлі не існує, що це інструмент, який робить лише багаті країни багатшими, а бідні навпаки стають ще біднішими, то держави пристали на позиції політики національного економічного прагматизму. І саме наслідком цього і є розгортання світових торговельних війн.

Директор МВФ Крістін Лаґард переконує, що це дуже погана тенденція для світової економіки, бо вона уповільнить світову торгівлю і призведе до падіння. Чи згодні ви з цим твердженням? Чи прогнозуєте уповільнення світової економіки та як це відобразиться на Україні?

— У будь-якої політики є прихильники, а є опозиція. Це добре. Але глобальний світ сьогодні на перший план висуває такі проблеми як бідність, загрозу життю людства та екологію. І країни, розв’язуючи ці проблеми, цілком логічно, що  хочуть орієнтуватися і бути залежним не від глобального «колгоспу», а від власного розуму і власних ресурсів.

Серйозними акціонерами лібертаріанської політики — політики торгівлі без кордонів — були транснаціональні корпорації. Вони лобіювали і фінансували усунення торговельних бар’єрів з єдиною метою, щоб їх ресурси могли вільно пересуватися між країнами. Це лягло в основу багатьох книжок, на яких — очевидно — виросло вже друге покоління наших реформаторів в уряді. Тому вони й працюють на інтереси глобальних корпорацій, а не на національні інтереси. Бо якщо б ми подивилися на досвід США, Канади, Ізраїлю, Туреччини, то побачили б, що їхні уряди завжди відвойовували автономію на здійснення економічної, промислової, торговельної політик.

На вашу думку, чому Президент ветував закон, який передбачає посилення відповідальності за порушення мораторію на експорт лісу-кругляка з України? 

— В Канаді з 1906 року експорт будь-яких необроблених лісоматеріалів з Канади заборонений. І вже понад 100 років як діє це рішення. Ми — Україна — піднімали це питання під час двосторонніх переговорів щодо підписання Угоди про Зону вільної торгівлі з Канадою, на що нам відповіли чітко: з 1906 року експорт необроблених лісоматеріалів заборонено, і це питання не переглядається ні в рамках СОТ, ні в рамках двосторонніх угод про ЗВТ, це питання внутрішнього законодавства, і воно навіть не обговорюється. І така ж історія в більш ніж 30   країнах світу. І це нормально сприймається партнерами, коли це нормально доводиться.

Щодо України — наше рішення було прийнято правильно і аргументовано. Ми всі бачили, якими темпами йшли вирубки. І як  безграмотно — при тому рівні безробіття та ВВП — ми використовували цей ресурс. Тому ми ввели мораторій.

Ми маємо Угоду про ЗВТ з ЄС. І ЄС дуже вміло нею користується. А ми — ні. Вони нас пальчиком пожурили, і ми розуміючи, що експорт дров — це лазівка для корупційних схем обходу мораторію — сіли на «задні лапки».

У нас відбувається гонка за експортом. Ми постійно орієнтуємось на нарощення валютної виручки. Міністерство економічного розвитку та торгівлі звітує про нарощення експорту, але мовчить про те, що ми стрімко нарощуємо імпорт.  Ми з колегами з Інституту проводили поглиблений аналіз структури експорту та імпорту, і побачили,  що структура позиції нашого експорту проглядаються у структурі нашого імпорту. Тобто це означає, що ми купуємо товари, з нашої сировини, яку ми продали за безцінь. Наприклад, продаємо необроблені лісоматеріали, купили папір. Або продали за «копійки» зерно, європейці викормили на ньому худобу і продали нам ковбасу та молоко. І таких позицій багато.

Ми ж не унікальні — історія знає масу прикладів переходу від сировино орієнтованої економіки на товарну. Ваша пропозиція — в кого і чого маємо повчитися в цьому напрямі?

— Експортна політика має бути обґрунтована промисловою політикою. А якщо ми бачимо падіння промисловості, то про який експорт ми можемо говорити?

Позаминулого року в Київ приїздив заступник міністра економіки Туреччини, і коли я його запитав про його здобутки при владі, він скромно відповів: «за моєї участі у  2008 році — під час світової фінансової кризи — Туреччина віддала останній фінансовий борг».

А Туреччина, до слова, на початку поводила себе в нарощенні зовнішнього боргу як і України         — нарощували шаленими темпами. Але вони ці кошти не витрачали на погашення макро-економічної ситуації, грубо кажучи — не проїдали їх, що робить зараз України. Південна Корея пройшла подібний шлях. Світовий банк їм казав ваша «стеля»              — легка промисловість, а так ви — аграрна країна. Вони брали позики, але — як вони нам казали — хитрували, вкладали їх в промисловість: будували дороги, заводи. В результаті цієї політики ми сьогодні бачимо такі бренди як LG, Samsung.

Які висновки має зробити Україна щодо політики ЄС після історії з квотами на 11 груп українських металів? Виходить, що Угода про ЗВТ нас не захищає?

— Вони діють дуже прагматично. Частина щодо торговельного захисту в Угоді про ЗВТ взята з практики СОТ. Є вільна торгівлі, але якщо якась із сторін надає переконливі докази, що та, чи інша норма Угоди завдає суттєвої шкоди національній економіці, то вона може запровадити торговельні обмеження. І цим, власне, ЄС користується. І ми б мали цим користатися. Бо СОТ чітко регламентує, якщо в країні існує загроза екологічної катастрофи або надмірного вичерпання природних ресурсів, то ця країна може застосовувати будь-який захист з метою упередження цих проблем. Що ми власне зробили, ввівши мораторій на експорт лісу-кругляка.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments