Справжня велич полягає в тому, щоб панувати над собою.
Жан де Лафонтен, французький поет і письменник

Кінець монополії

Із травня українці зможуть самостійно обирати постачальника газу
7 квітня, 2020 - 18:56
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Уже за місяць — з 1 травня — на Україну чекає одна з найважливіших енергетичних реформ часів незалежності — відкриття ринку газу для побутових споживачів, тобто населення. Тариф на «блакитне паливо» нарешті визначатимуть ринкові механізми, а не чиновники. Втім, боятися неконтрольованого зростання цін на газ не варто. Адже кінець монополії газзбутів завдяки появі конкуренції за споживача обіцяє людям не лише справедливу ціну, а й кращий сервіс.

Що змінить ринок газу?

Ринок газу означає відмову від державного регулювання цін і появу конкуренції серед продавців палива. На відміну від нинішніх умов, коли доступ до газової труби побутових споживачів має лише монопольний регіональний газзбут, ринок передбачає наявність альтернативних постачальників.

В умовах ринку кожен побутовий споживач може самостійно обирати, в кого йому купувати паливо.

При цьому вести окрему газову трубу не треба. Адже за сам газ і за його доставку українці платять різним компаніям. За розподіл палива відповідають оператори газорозподільчих мереж — облгази. Це природні монополії, які не замінити. А от обрати, хто постачатиме товар — газ — по цих трубах, можливо. Ринок передбачає право вибору компанії-продавця для всіх категорій споживачів.

Як ринок формуватиме ціну?

Дотепер тарифи на газ для населення та ТКЕ встановлювалися в чиновницьких кабінетах — у межах механізму спеціальних обов’язків із різними формулами ціноутворення.

Та з 1 травня функцію ціноутворення мають довірити ринку. Тобто вартість газу для населення визначатиме баланс попиту та пропозиції, а також тенденції на європейському ринку. А там газ нині стрімко дешевшає.

При цьому держава продовжить регулювати ціни на транспортні послуги — розподіл газу. А для соціально вразливих категорій споживачів забезпечить соціальну допомогу — субсидії.

Свою ефективність ринкові принципи вже довели не лише за кордоном, а й в Україні — на ринку для промислових споживачів. Достатня кількість ресурсу та його продавців стимулюють конкуренцію й зрештою знижують ціни. Адже комерційний покупець газу має змогу обирати найбільш вигідну пропозицію. І ніхто з продавців не може монопольно встановлювати зависоку ціну.

Таким чином, для бізнесу — промислових споживачів — конкуренція на ринку газу вже принесла більше користі, аніж ручне державне регулювання.

Що конкуренція дасть споживачам?

Жорстка конкуренція вже довела свою ефективність на ринку промислових споживачів. Тепер її переваги має відчути й населення.

У побутового споживача має з’явитися вибір, у якої саме компанії йому купувати газ. Поки ж цей вибір зазвичай обмежений лише регіональним газзбутом.

Природний газ — такий самий товар, як і мобільний зв’язок, доступ до інтернету чи банківське обслуговування. Відповідно, обирати та змінювати постачальника газу люди мають право так само, як, наприклад, оператора мобільного зв’язку, провайдера телебачення чи інтернету.

За таких умов у постачальників газу будуть стимули пропонувати людям конкурентну ціну, різноманітні акції та бонуси, удосконалювати сервіс тощо. Все — щоб втримати клієнта. 

А якщо на ринку з’являться нові гравці з кращими умовами, приватним газзбутам уже буде неможливо зберегти монополію. Доведеться заново боротися за кожного клієнта.

Хто зможе продавати газ населенню?

Ринок покликаний стимулювати конкуренцію. Тож із травня в українців має з’явитися вибір із кількох постачальників, а не одного газзбуту.

Потенційно конкурентів може бути чимало. В Україні понад 600 компаній отримали ліцензії постачальників газу. Пакети послуг «електроенергія+газ» можуть пропонувати місцеві обленерго. Розширити бізнес не проти і трейдери, які вже обслуговують бізнес.

Про своє бажання боротися за кінцевого споживача також заявив державний НАК «Нафтогаз України». Його дочірня структура «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже продає газ для населення в Кропивницькому та Кіровоградській області, а також постачає газ та електроенергію середньому та малому бізнесу по всій Україні.

«Ми серйозно готуємося до конкурентної боротьби за клієнта. Нехай на цьому ринку ми будемо новачками і маємо багато чому навчитися, але прагнемо стати найкращими», — заявив голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

Чи все готово для повноцінної роботи ринку?

На жаль, готово не все. Для повноцінної роботи ринку не вистачає відпрацьованого механізму переходу від одного постачальника до іншого. Замінити газзбут на іншу компанію-продавця газу на практиці людям нині дуже проблематично.

«Процедура занадто зарегульована і складна, що дає неринкові переваги облгазам і їхнім дочірнім компаніям — газзбутам. Але ми очікуємо, що з 1 травня всі перепони для вільного ринку газу для населення будуть зняті», — каже Андрій Коболєв.

Для цього НКРЕКП планує спростити процедуру переходу від одного постачальника до іншого. Це має відбуватися без паперової тяганини, в ідеалі — взагалі онлайн, переконані фахівці.

«Щоб на ринку з’явилися нові гравці, крім скасування регулювання цін потрібно забезпечити зручну та швидку процедуру зміни постачальника, — наголошує голова Федерації роботодавців нафтогазової галузі Віталій Щербенко. — Наприклад, щоб споживач міг подати лише звернення. А далі всю комунікацію з облгазом і старим постачальником здійснював би новий постачальник, а не споживач».

Крім того, перешкодою для зміни компанії не повинні бути й наявні борги за газ. Тому що через сумнівні нарахування температурних коєфіцієнтів газзбути, попри рекомендації НКРЕКП, виставляють людям чималі борги, які споживачі не визнають і відмовляються платити. Таким чином люди стають «прив’язаними» до старого монопольного постачальника.

Також для споживачів потрібно створити інформаційну систему, де можна було б власне вибрати нового постачальника — порівняти всі наявні пропозиції компаній.

Іноземний досвід: як постачальника газу змінюють у ЄС?

В Європі постачальники газу — не монополісти, а такі ж сервісні компанії, як телевізійні чи інтернет-провайдери. І щоб змінити їх, споживач не мусить проходити низку бюрократичних перешкод.

У середньому змінити постачальника в ЄС можна за три тижні. Але в таких країнах, як Нідерланди та Данія, це роблять за 10 робочих днів. А  у Франції — взагалі за п’ять днів.

Для порівняння: в Україні змінити постачальника газу за законом можна за 21 день. Проте на практиці процес тягнеться по 100 днів.

Олексій САВИЦЬКИЙ

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ