КОМЕНТАРI
Геннадій КУЗНЕЦОВ , директор Національної ліги виробників харчової продукції:
— Я не можу однозначно відповісти: тут треба розділяти економіку та мораль. Із погляду економіки, такі дії погані тим, що страждають певні українські виробники, чий недоотриманий у цьому разі прибуток міг би піти у вигляді податків до бюджету. А що стосується моралі, то можна зрозуміти багатьох у тій самій діаспорі, які товариша Сталіна знають лише як тирана народів. А з іншого боку, є історичний факт, який нікуди не подінеш. Але, безумовно, не зовсім коректно використовувати такі історичні події, до яких ставляться настільки по-різному, для маркування продуктів.
Микола ЛИСИЦЬКИЙ , голова Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету:
— Будь-яка громадська організація має право на власну думку в рамках чинного законодавства. Якщо, наприклад, у Німеччині заборонене використання фашистської символіки, порушення цього — дія, спрямована проти закону. Хто завгодно має право відмовлятися або погоджуватися використовувати певну символіку, якщо обмежень не створює закон. Так само українська діаспора з Канади мала повне право діяти так, як вважала за потрібне. Проте переоцінювати історію завжди небезпечно, і це призводить до різних наслідків. Ми не можемо адекватно оцінити минуле, бо ми тоді не жили, а історія переписується постійно. Мало хто нині пам’ятає про те, що Вашингтон — символ американської демократії, загнав усіх американських індіанців у резервації. Зрозуміло, що таке нагадування не принесе зараз користі Америці. Точно так само і з учасниками Ялтинської конференції. Можу сказати одне — не кидайте в минуле камінь, інакше воно відповість снарядом.
Юлія КИРИЛЮК , управляючий партнер Міжнародного сервісного центру «D&Y»:
— Тут стоїть питання не про патріотичність, а про мораль. Немає різниці, чи думали канадські українці про патріотизм, проте їхні дії з погляду моральності людських вчинків цілком з’ясовні. Те, що це наша історія, не є виправданням для комерційного використання подібних історичних постатей. Інакше зображення частини історії Німеччини — Адольфа Гітлера — також можна було б використовувати для заробітку. Моя думка, що, з погляду етики, вчинки української діаспори цілком зрозумілі.
Богдан БАРАБАШ , голова правління ВАТ «Мономах»:
— Мені здається непринциповим те, що зображене на етикетці пляшки вина. Діаспора злегка перегнула палицю в демонстрації свого патріотизму. Для України було б набагато краще, якби в критичні для неї моменти їхній патріотизм обертався конкретними діями, а не протестом проти використання зображення Сталіна. Тим більше він, у цьому випадку, швидше виступає як бренд, аніж як конкретний символ. Крім того, загалом особистість Сталіна — це не символ якихсь конкретних явищ, як, наприклад, свастика. Це — історична постать, до якої різні люди ставляться по-різному. Хоча особисто я на місці виробників вина не використовував би на своїх етикетках фотографії Ялтинської конференції. Її можна швидше оцінити як щось негативне, тому такий піар-хід мені не зовсім зрозумілий. Набагато краще, коли на етикетках використовують щось таке, що сприймається однозначно позитивно.
Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ , президент Міжнародного ліцею «Гранд»:
— Cтавити пам’ятник ялтинській трійці в Лівадії не треба, а що стосується вина, то на етикетці може бути все що завгодно. Щоправда, я проти того, щоб цю тему зайвий раз порушували: не варто будь-кого цим дратувати. Як піарник, можу відзначити, що цей хід злегка виходить за межу дозволеного. Звісно, українські канадці можуть чинити, як їм заманеться, і не купувати цього вина. Проте для України було б набагато корисніше, якби їхній патріотизм виявився в допомозі звільненню нашого літака. Протримали його півроку, адже могли виставити пікети, підтримати наших льотчиків. А вони вхопилися за вино... Хай вибудовують пріоритети: на першому місці, на мою думку, повинна бути реальна допомога Україні.
