Найбільша і найважливіша частина виховання кожного — це те, що ми даємо собі самі.
Едвард Ґіббон, британський історик, член Парламенту Великої Британії

Кремль планує зруйнувати ЄС... газом

Алан РАЙЛІ: «Колишній канцлер Німеччини керує будівництвом російської труби, яка йде до виборчого округу нинішнього канцлера»
26 жовтня, 2016 - 18:56
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА
АЛАН РАЙЛІ
АЛАН РАЙЛІ

«Проектом «Північний потік-2» Росія хоче розділити Європу та створити ситуацію, коли вона буде контролювати постачання газу. Це не додатковий газопровід, це — намагання зруйнувати чинні шляхи постачання і встановити своє домінування. А це повністю суперечить європейському енергетичному та антимонопольному законодавству», — заявляє британський юрист-міжнародник, експерт з енергетичних питань та ринкової конкуренції, автор звіту «Україна проти Росії та клептократів» Алан РАЙЛІ. 

Нещодавно Райлі також висвітлював юридичні аспекти, пов’язані із проектом Північний потік-2, під час дебатів у Європарламенті. А минулого тижня представив результати свого дослідження в Києві.

Що варто знати Україні про газові справи Росії в ЄС і чому — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню».

***

Ви провели ґрунтовну дослідницьку роботу газової домінації Росії в ЄС на прикладі проекту «Північний потік-2». Коротко — для наших читачів — ваші висновки: як Росія хоче контролювати Європу за допомогою газопроводу «Північний потік-2»?

— Ви ставите правильне запитання. Однак що ви зробите, коли знатимете відповідь на нього? Чи розумієте ви до кінця, що відбувається з вашими сусідами насправді?

Одна з цілей Кремля — розділити Європу. Відділити за допомогою Північного потоку Німеччину від країн Центральної та Східної Європи. І вони цілком успішно до неї йдуть. 

А ще є плани Путіна запустити Турецький потік, розширити Південний... Не секрет, що кінцевою метою цих проектів є доконати Європу від’єднанням балканських країн. Створити іншу опору в Болгарії.

У Європі, мабуть, не розуміють, що Путін маніпулює газом для того, щоб зруйнувати Європейський Союз. Або ж якщо й розуміють, то думають що обхитрують його — отримають вигоду. І Німеччина бере участь у цій грі... 

Які, на вашу думку, канали лобіювання Путін використовує на даний час в ЄС?

— Звичні речі: корупція, газ (трубопроводи) і дезінформація у ЗМІ. Ці три компоненти допомагають їм домогтися того, чого вони хочуть.

Колишній канцлер Німеччини — Герхард Шредер виступає як голова у проектах «Північний потік-1» і «Північний потік-2»... На додачу трубопровід «Північного потоку-2» йде до виборчої дільниці, яка знаходиться у виборчому окрузі Ангели Меркель. Ви розумієте ситуацію? Колишній канцлер Німеччини сидить на російській трубі, яка йде до виборчого округу нинішнього канцлера?

Складні речі ... — Так! і люди повинні знати це.

Ключове повідомлення європейських ЗМІ, що «Північний потік-2» — це бізнесовий, а не політичний проект. Але ж очевидно, що це не так... А хто в ЄС політично зацікавлений у збільшенні впливу Росії на Європу?

— Крім Німеччини — думаю, ніхто. Зараз німці активно тиснуть на норвежців. Норвегія панікує, бо в них вичерпуються запаси власного природного газу. Звідси можливість представити «Північний потік-2» як комерційний: «Ах, у Європі закінчується газ. Росія може нам допомогти!».

Те, що Європа потребуватиме газу — це правда. Але те, що ми не зможемо обійтися без російського — маніпуляція і брехня.

Енергетична революція останніх років змінила динаміку споживання і транспортування енергії. Європейці можуть отримувати величезну кількість «голубого палива» з усього світу через термінали прийому зрідженого газу. Великобританія та Іспанія вже мають потужності на 110 мільярдів кубометрів. Якщо поширювати LNG через сполучний трубопровід з Іспанії до Франції — можна качати від 7 мільярдів кубометрів до 35 мільярдів кубометрів. Тобто навіть лише Британія та Іспанія можуть постачати ЄС 60 мільярдів кубометрів газу. 

Отже, проблем із газом у Європі немає?

— Жодної. Ми можемо легко обійтися зрідженим газом. Його багато, і може бути ще більше.

Все ж, політична, з ваших слів, ситуація виглядає безнадійно... Чи справді це так? На вашу, думку хто і що здатен протиставити Кремлю, щоб зламати сценарій, про який ви говорите?

— Я розповім вам погані новини. Але є й хороші. Є щонайменше дві речі, які можуть змінити ситуацію для нас на краще. І обидві вони є результатом прорахунків Кремля.

Перша — атаки в Сирії. Участь Росії у сирійському конфлікті робить її брудним партнером. Відтак їм сутужніше знаходити союзників і реалізовувати проекти на зразок «Північного потоку-2».

Друга — президентські вибори в США. Росіяни втрутились у них    — хакнули пошту кандидата. Це серйозно зачепило американців. Коли ви третя найбільша держава світу із серйозно критичною економічною ситуацією — вам реально загрожує крах — то дуже нерозумно втручатися у внутрішні справи, а особливо такі сокровенні, як вибори президента найпотужнішої нації на Землі. Я гадаю, що тут Кремль прорахувався. Вони переоцінили і свої сили, і недооцінили потенціал американців. До цього моменту США мало реагувало, хоч як би це було боляче чути вам в Україні, на вибрики Кремля. У Вашингтоні округу Колумбія були справи важливіші, ніж заспокоювати дурних росіян: росіяни дратують, а от китайці... Китайці були важливішою проблемою для США. 

От побачите, у найближчі декілька років позиція США щодо України буде набагато жорсткішою.

І це вплине на політику ЄС щодо Росії...

— Так. Але думаю, що все набагато складніше. Росіяни глобально прорахувалися. Президент Клінтон їм не друг.

Та хто ж у Європі і що може протиставити російсько-німецькому політичному тиску? Польща сказала своє «ні». Україна неодноразово заявляла, що сприймає цей проект не тільки як загрозу своїм інтересам, бо фактично він позбавить країну доходів від надання послуг із транзиту газу, а й як загрозу для енергетичної безпеки Європи, адже він не сприятиме диверсифікації постачальників газу до ЄС. Але цього мало. Проект поступово просувається. Хто ще?

— Гадаю, що сама ж Німеччина через ситуацію з біженцями із Сирії змушена буде переглянути свою позицію. Німці не можуть підтримати російський проект просто через те, що не можна одночасно накладати санкції через те, що Кремль робить у Сирії, і просувати «Північний потік-2».

Як ви думаєте, за що Росія воює в Україні? Чому вони вторглися?

— Гадаю, причин декілька.

Ви надто подались на Захід. Україна в ЄС, або Україна в НАТО — для Кремля — це загроза Росії. І вони переконали свій народ у цьому. Коли я говорю зі звичайними росіянами, то бачу, що там немає розуміння, що країни Балтії вступили в ЄС саме через страх перед Росією. 

Крім того, нинішні хлопці в Кремлі — це прямі спадкоємці тих СРСР-івських, яких описав у своїй книзі Тімоті Снайдер «Криваві землі». Щоб зрозуміти, на що здатен Путін і його прибічники, варто подивитись на те, що робилось в Україні хоча б у 30-ті роки минулого століття. Такі речі не минають безслідно. Без каяття — без визнання провини — вони реанімовуються в інших поколіннях. Ви можете уявити, щоб президент Росії приїхав до Києва і став на коліна перед пам’ятником жертвам голодомору, як це у 1970-му у Варшаві зробив канцлер Німеччини Віллі Брандт?

На скільки добре в Європі, на вашу думку, розуміють особливості російського ставлення до України? На прикладі газової атаки Москви проти Києва 2009 року, яка під тиском ЄС закінчилась підписанням невигідного контракту Юлією Тимошенко... Як гадаєте, наскільки правильно себе повела тоді Європа, тиснучи на Україну?

— Завжди є щось, чим європейці «глибоко стурбовані». Ви справді цим переймаєтесь?

Ви повинні розуміти, що європейці мало знають про вас і ваші стосунки з Росією, надто — історичні. Правда в тому, що в 2009 році Європа не хотіла розбиратись, що відбувається насправді. Вона замерзала. Їм потрібен був газ. Найшвидше його можна було отримати, натиснувши на Україну. А розбиратися у хитросплетіннях українського енергетичного ринку та політичних залежностей від Росії не було часу. Тому, на мою думку, не можна сильно критикувати за той контракт Європу. Організація енергетичного ринку України настільки епічна... А ще й  олігархи, які постійно сперечаються один з одним.

— І останнє запитання, більш філософське... Як ви думаєте, Україна повинна намагатися за всього цього вступити в ЄС чи їй краще залишатися самій по собі й спробувати сформувати свій власний голос. Чи краще вступити в ЄС і бути втягнутою?

— Ну... Я британець. Британці намагаються вийти з Європейського Союзу... Можливо, вам було би простіше без ЄС.

ДОВІДКА «Дня»

Алан РАЙЛІ — старший науковий співробітник Інституту державного управління (Лондон) і позаштатний старший науковий співробітник Атлантичної ради (Вашингтон, округ Колумбія). Він присвятив багато матеріалів темі енергетичних ринків ЄС і Росії, лібералізації енергетики, безпеці поставок, регулюванню енергії та впливу сланцевого газу. Його остання робота була зосереджена на розвитку енергетичних ринків у країнах ЄС та Енергетичного співтовариства, а також стосувалась законності Nord Stream 2 та антимонопольної справи «Газпрому».


ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

•  Реалізація проекту «Північний потік» (ПП) відбувалась попри опір ЄС, але за безпрецедентного рівня підтримки Німеччини. У 2006 р. керівником проекту ПП став Г. Шредер, екс-Федеральний канцлер Німеччини (1998—2005 рр.). У липні 2008 р. більшість в Європарламенті проголосувала проти ПП, але 8 листопада 2011 р. перша нитка газопроводу була введена в експлуатацію.

•  Будівництво трубопроводу ПП було розпочато в квітні 2010 року. У вересні 2011 року розпочато заповнення технологічним газом першої з двох ниток, а 8 листопада 2011 року почалась експлуатація магістралі й перші постачання. Проект-близнюк — магістральний газопровід «Північний потік-2» через Балтійське море з’єднає Росію і ЄС, пройшовши територією Росії, Швеції, Данії і Німеччини. Довжина становитиме близько 1,2 тис. км.

•  ПП-2 також, як і ПП, складатиметься із 2-х ниток сумарною потужністю 55 млрд кубометрів газу. Газопроводом буде транспортуватися російський газ до Німеччини і далі до інших країн ЄС із перспективою виведення значних його обсягів на хаб «Баумгартен». Введення в експлуатацію газопроводу заплановано на 2019 р. та відповідає планам РФ одночасно відмовитися від транзиту російського газу через територію України.

ЗАГРОЗИ ДЛЯ УКРАЇНИ

•  зменшення транзиту через Україну до 10—15 мільярдів кубів газу на рік, тобто в 4—6 разів;

•  найближчим часом (не пізніше 2019 року) очікується поширення механізму запровадження загальноєвропейських правил встановлення ціни на газ в контрактах на базі цінових котирувань провідних торгових майданчиків (Німеччина та Нідерланди — так званих хабів). Будівництво ПП-2 створить ситуацію, коли «Газпром» отримає можливість зупинити транзит через Україну та країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) і пропонувати принцип формування ціни газу «хаб плюс транспорт». У випадку, якщо ПП-2 не буде реалізовано, «Газпрому» доведеться застосувати для цих країн принцип «хаб мінус транспорт», що означатиме, наприклад, для України, істотне зниження ціни. У разі запровадження такого принципу зараз, ціна газу в Україні могла б скласти близько 80—90 доларів США за тисячу кубометрів;

•  відсутність справедливого ціноутворення на природний газ в Україні та Європі (справедливою вважається ціна, розрахована виходячи із ціни на ліквідному торгівельному майданчику за мінусом вартості транспортування газу);

•  відсутність справедливих тарифів на транспортування природного газу територією України;

•  неможливість використовувати стандартні європейські механізми торгівлі природним газом на кордоні України з країнами ЄС, зокрема операції з віртуального реверсу природного газу;

•  неможливість економічно ефективно використовувати українські підземні сховища.

ЗАГРОЗИ ДЛЯ ЄВРОПИ

•  ПП-2 не сприяє диверсифікації поставок газу в ЄС, оскільки газопровід не забезпечить Євросоюзу доступ до нових джерел газу і не є новим маршрутом його постачання. Це спровокує суттєве падіння обсягів газу, який транспортується іншими наявними маршрутами до Центральної та Східної Європи і призведе до швидкого занепаду цих маршрутів та інфраструктури, включно із газопроводом, що проходить територією України, і зробить вже безальтернативним маршрут через Балтійське море на 100% контрольований РФ;

•  штучне створення дефіциту газу у ЦСЄ, нагнітання попиту і в подальшому отримання надприбутків і політичного впливу дозволять Росії надалі використовувати енергетичну зброю (вуглеводні та інфраструктури їх постачання) для досягнення політичних поступок з боку керівництва цих країн, зміцнення геополітичного впливу та інших маніпуляцій;

•  ПП-2 суперечить положенням енергетичного законодавства ЄС (зокрема, 3-го Енергетичного пакету) та Антимонопольного законодавства, а саме — в питаннях неузгодженості з вимогами розділення транспортування та збуту газу, створення домінуючої позиції на ринку, фрагментації ринку та ін.;

•  створення прецеденту ігнорування інтересів більшості в ЄС на користь РФ та суто корпоративної зацікавленості лобістів проекту;

•  створення загрози єдності ЄС, у т.ч. через кардинальну розбіжність позицій окремих країн щодо ПП-2, передачу ключових європейських нафтогазових активів на користь РФ, нівелювання визначних пріоритетів ЄС та стратегій розвитку, зниження енергетичної незалежності.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»; Світлана КІСЕЛЬОВА
Газета: 
Рубрика: