Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети
Євген Маланюк, український письменник, поет

Люди з гарною інтуїцією

Заступник Пивоварського — про його «самовідставку»: «Вперше ми відчули, що нам виставили «рамки», ще в лютому цього року — на другий місяць нашої
17 грудня, 2015 - 13:13
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

«Продавці шлюбок на «Титаніку» — все йде до того, що саме так колись називатиметься розділ про чинну владу в підручнику з історії України XXI століття...

Спочатку депутат Парасюк б’є прокурора зноги на засіданні парламентського комітету, потім депутат Олег Барна влаштовує перфоменс за участі прем’єр-міністра. Потім — емоції, які зашкалюють у міністра Авакова і губернатора Саакашвілі. Що буде далі? До чого все йде? Ні до чого хорошого — знає напевне ще поки що чинний міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, який написав (14 грудня) заяву на відставку...

Розуміючи, що Андрій Пивоварський як голова урядового відомства — фігура політична — відтак до певної міри не до кінця вільна у певних оцінках — ми сконтактували з його заступником Володимиром Омеляном, який разом з ним написав заяву на звільнення. І не помилились. Далі — пряма мова.

— Безумовно заробітна плата, про що говорив міністр, є причиною відставки. Але першочерговим чинником все ж таки стала відсутність карт-бланшу (і від Президента, і від прем’єра) на швидкі зміни, які зробити елементарно, але вони пов’язані з наступом на корупцію. Бо ж досі замість того, щоб очищати відомство від людей, які масово і системно порушують закон, виносити щодо них судові вироки і саджати в тюрми, ми з ними «бавимося» в політичні компроміси. 

В особистому спілкуванні і з прем’єром, і з Президентом — все «ок» — «працюйте», «ми вас підтримуємо» — але коли доходить справа до реалізації, то відбуваються, зокрема по кадровим питанням, затягування: безконечні уточнення, «річні» перегляди...

Вперше ми відчули, що нам виставили «рамки», ще в лютому цього року — на другий місяць нашої роботи. Поки ми обмежувались міністерством — входили в курс справ, реформували саме відомство — нам особливо нічого не казали. Але щойно вийшли на більш великі напрямки — «Укрзалізниця», морські порти — почалися проблеми. Кадрові рішення не проходили. Замість того щоб оперативно і швидко шукати людей, які відповідають висунутим критеріям, призначати їх і звільняти так само швидко — за місяць-два, якщо вони не справляються з поставленими завданнями, у нас почався якийсь безкінечний процес пошуку компромісних — незрозуміло для кого і в чому — фігур. Потім ці люди все одно не справляються, а їх тримають роками... Для  чого така «процедура» потрібна, окрім як для корупції?

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: