Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Насильство обертається апатією

23 лютого, 1999 - 00:00

Минулого тижня щоденний індекс Позабіржової фондової
торговельної системи (ПФТС) опустився до свого мінімуму за лютий — 19,78
пункту, поменшавши на 5,98%. Хоча почався тиждень із підвищення (21,04
п.).

Потім торговці більше демонстрували пасивність, ніж активність.
У перші два дні операцій з акціями не було взагалі. Третього — відбулася
тільки одна операція з векселями «Укртелекому».

А загалом ринок цінних паперів минулого тижня був млявим,
із невеликими щоденними торговельними оборотами (середньоденний оборот
становив усього 774,1 тисячі грн.). Практично весь торговельний оборот
за тиждень був «наповнений» одиничною операцією з векселями Маріупольського
металургійного комбінату ім. Ілліча (2 млн. 905 560 грн., або 75% від усіх
операцій). Це в черговий раз підтверджує думку про те, що ринок цінних
паперів стає малоліквідним, оскільки, по-перше, тримається на одиничних
операціях і, по-друге, тому, що в більшості своїй операції проходять із
фінансовими «сурогатами» (векселями), вартість яких нестримно прагне до
нуля (у грошовому вираженні). До того ж найчастіше операції відбуваються
саме з векселями, наприклад, векселі «Укртелекому» торгуються щодня, в
той час як акції найкращих підприємств-лідерів ринку («блакитних фішок»)
— один-два рази на тиждень.

Перспектива теж не радує. Операції з облігаціями й далі
відбуватимуться вкрай рідко (з погашенням квітень—травень 1999 р.), акції
торгуватимуться від випадку до випадку (причини не тільки в тому, що немає
грошей та віри у стабільність, а й у тому, що все менше торговців залишається
в системі через зростання накладних витрат). Векселі залишаться практично
єдиним інструментом, на якому можна заробити гроші (після кількох трансакцій
із мішками цукру), оскільки брокер може працювати з векселями як комісіонер,
тобто без залучення власних ресурсів.

До речі, робота з векселями або боргами затягує операторів
до торговельних схем, які прямо чи непрямо ведуть до виробничих процесів.
Шляхом обміну акцій можна консолідувати великі пакети й зайнятися логічним
продовженням цієї роботи — управлінням підприємством.

Банкам теж не залишається нічого іншого, крім кредитування
реального сектора. Здається, що нормативні обмеження і легкий дефолт держави
не дають інших варіантів для заробітку.

Так що на біржах сьогодні існує думка: криза в результаті
не така вже й погана. Адже вона насильно приводить багатьох фінансових
посередників у реальний сектор, де, власне, закладається основа відродження
національної економіки.

Ех, не втратити б момент, хоча навіть до достатку нікого
насильно не можна привести. Утім, оскільки останнє нам не загрожує, девіз:
«насильство не пройде» й надалі залишатиметься на порядку денному фондового
ринку.

Газета: 
Рубрика: