Не газом єдиним...

Про це повідомив міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій ЗУБКО.

«Паризька кліматична угода, до якої доєдналась Україна, відкрила для держави вікно можливостей для енергомодернізації, економічного розвитку та покращення екологічної ситуації. Україна  озвучила ціль із скорочення викидів парникових газів на 40% до 2030 року відносно рівня викидів 1990 року. І ми впевнено рухаємось до цієї цілі», — заявив Зубко.

За його словами, в країні схвалені та активно впроваджуються Національний план дій з енергоефективності на період до 2020 року.

«Ми взяли на себе зобов’язання до 2020 року скоротити на 9% енергоспоживання від середнього рівня 2005—2009 років. Щодо розвитку альтернативної енергетики, Україна наразі використовує тільки 2,6% усіх відновлювальних джерел енергії. Наша мета — до 2020 року досягти 11% використання ВДЕ у кінцевому енергоспоживанні. І ці амбітні цілі ми маємо досягти», — зазначив міністр.

Він зауважив, що Україна активно рухається в напрямку використання відновлювальних джерел енергії. Тільки за останні три роки на 42% відбувся приріст використання ВДЕ.

Про успіхи, перспективи та нові механізми сталого фінансування енергоефективності місцевих громад завтра в Києві говоритимуть міністри, експерти та представники муніципалітетів на IV Форумі енергоефективного партнерства, організованого Держенергоефективності.

У пошуках «правильного балансу»

Як Німеччина переходить на альтернативні джерела енергії й чому Україні також потрібні «енергосховища»

Олексій САВИЦЬКИЙ, Київ — Мюнхен — Берлін — Київ

В Україні стає все більше так званої зеленої енергії. Лише за 3 місяці цього року запрацювали аж 150 МВт потужностей нових сонячних і вітрових електростанцій. Це більше, аніж за весь 2016-й рік! І нині частка відновлювальної енергетики в балансі сягає 2%. А вже за 2 роки ця цифра може сягнути 11%.

Утім, станеться це лише, якщо енергетики вирішать проблему балансування системи. Сонячні та вітрові станції дуже залежні від погоди. Тож для стабільної роботи енергетикам потрібні нові потужності для маневрування. У світі цю проблему вирішують шляхом побудови енергосховищ — потужних батарей. У нас же над цим лише розмірковують.

«Прийняття такої кількості генерації з альтернативних джерел, які не залежать ні від чого, крім погоди — вітру та сонця, передбачає збільшення потреби в балансуючих потужностях... Неможливо допустити, щоб зростання чистої енергії супроводжувалося зростанням виробництва брудної енергії з вугілля», — пояснює в.о. директора «Укренерго» Всеволод  КОВАЛЬЧУК.

Найкращий варіант — побудова так званих енергосховищ — великих потужних батарей, які акумулюють електрику з альтернативних джерел, коли та непотрібна, і віддають її у час-пік.

«Всі, мабуть, чули про проект Ілона Маска в Австралії, який саме для балансування вітрової станції побудували з потужністю 50 МВт. — додає Ковальчук. — Дещо подібне і в енергосистемі України — десь до 500 МВт з урахуванням нашої енергосистеми».

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Та поки що такими сховищами Україна похвалитися не може. Тим часом у ЄС потужні акумулятори давно будують у парі з вітровими чи сонячними станціями.

«Треба прислуховуватися до досвіду європейських країн. І впроваджувати ці системи в Україні. Тоді в нас не буде проблем і ми досягнемо й 10, і 15 і 25% з альтернативних джерел енергії», — вважає голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій КОНЕЧЕНКОВ.

ЕНЕРГЕТИЧНІ ФЕРМИ

Європейський досвід справді надихає. Чого вартий приклад одного Фельдхайма. Ще 10 років тому це маленьке селище на південь від Берліна було депресивним і вимираючим.

Але потім вихідці з цього маленького селища заснували власну енергокомпанію і встановили на місцевих полях перші вітряки. Відтоді Фельдхайм переродився, і його стали називати поселенням майбутнього!

Місцева громада перейнялася зеленими ідеями й згодилася на експеримент: від’єдналася від старої мережі, дозволила встановити на своїх полях цілий вітровий парк і стати повністю енергонезалежними. Із завданням упорались: нині Фельдхайму не потрібні електрика, тепло чи газ ззовні, а на тутешніх полях — аж 60 генераторів! Енергії з вітру виявилося настільки багато, що 99 її відсотків вітропарк продає до загальної енергомережі.

Так маленьке аграрне село стало потужним експортером електрики. Адже один такий вітряк може забезпечити електрикою 2 тисячі сімей. Тоді як у Фельдхаймі всього живе трохи більше 120 людей! І всі вони також заробляють на зеленій енергії. За кожен з вітряків на орендованих полях німецька компанія сплачує від 10 до 30 тисяч євро на рік!

Життя в селищі одразу пожвавішало. Місцеві фермери також долучилися до альтернативної енергетики й у Фельдхаймі збудували біогазову станцію.

«Тутешня свиноферма виробляє чимало гною. Але ми його не викидаємо, а поміщаємо в резервуари й добуваємо з нього біогаз. Далі з газу отримуємо електрику та гарячу воду для селища», — розповідає енергетик, представник компанії-власника вітропарку в Фельдхаймі Вернер ФРОХВІТТЕР.

Приклад Фельдхайма вже надихнув не одне селище по всьому світу. Щороку сюди з’їжджаються тисячі туристів. Усім цікаво, як з депресивного поселення звичайним вітрякам вдалося зробити прототип села майбутнього.

«Головне — це стимул і робочі місця. Вітропарк дав десятки робочих місць. Для сільської місцевості це життєво важливо», — додає Фрохвіттер.

До того ж вітряки не заважають обробляти поля, дають енергію, а також солідний дохід. Тож тутешні селяни збирають два врожаї: один — аграрний, інший — енергетичний.

БУМ НА ЕНЕРГОСХОВИЩА

Подібне енергетичне чудо Фельдхайма вдалося зокрема й завдяки власному енергосховищу, яке балансує подачу електроенергії з вітряків до енергосистеми.

«Якщо в мережі в непікові години стало забагато електрики, енергосховище може забирати її, аби потім віддати в пікові години — коли електроенергія необхідна. Для розуміння — потужності нашого енергосховища вистачить, аби зарядити, наприклад, 5 мільйонів мобільних телефонів», — каже Вернер Фрохвіттер.

І так — по всій Німеччині. В країні нині справжній бум на енергосховища. Мініатюрні їх версії ставлять просто в домівках, а промислові варіанти будують поблизу потужних електростанцій.Енергосховища витісняють традиційні для нас лінії електропередач.

«Альтернативна енергетика має велику перевагу — ви можете виробляти електрику локально. Тож не треба будувати великої кількості ліній електропередач і втрачати в них енергію та гроші. Значно розумніше інвестувати в енергосховища», — переконаний директор німецької компанії зі встановлення сонячних панелей Роланд БУРКХАРДТ.

ЕЛЕКТРОКАРИ — ЯК ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ЗАПАС

Колишній член парламенту Німеччини від партії Зелених, президент EnergyWatchGroup Ханс-Джозеф ФЕЛЛ підказує ще один варіант для вирішення проблеми — електрокари.

«Україна могла б балансувати навіть завдяки електрокарам! У вас нині їх стає все більше. Тож уночі енергією від, наприклад, вітрових станцій, можна заряджати електрокари, — вважає німецький політик. — Альтернативна енергетика — це найкращий шлях для України стати економічно й політично незалежною».

В Україні з електрокарами поки лише експериментують. Наприклад, у держкомпанії «Укренерго» для власних потреб придбали кілька електромобілів. Проте якщо машин на електротязі в країні будуть мільйони, то їх всерйоз можна буде розглядати як засіб для маневрування енергосистемою. Вночі країна виробляє, проте так і не споживає шалену кількість електрики. Фактично ця енергія втрачається. Натомість нею можна було б заряджати електрокари. А потім — у перспективі — продавати назад у мережу в години-пік.

«Ти можеш заряджати його в ночі, коли електрика найдешевша. А потім приїжджати на роботу, вмикатися в мережу й продавати електрику, коли вона найдорожча, назад в систему», — пояснює заступник директора «Укренерго» Михайло БНО-АЙРІЯН.

І ВОДЕНЬ — ПРО ЗАПАС

Ще одна альтернатива, як задіяти зайву нічну електрику, це — виробництво водню. Великі промислові установки струмом розчіплюють воду на водень і кисень. У Німеччині цей напрямок — один із найперспективніших напрямів в енергетиці. «Вода перетворюється на водень, який піднімається нагору, і кисень. Коли вітрова енергетика виробляє забагато енергії, її перетворюють у водень, котрий ми можемо зберігати стільки, скільки захочемо», — пояснює принцип роботи установки представник німецької енергетичної компанії Сабіна МЮЛЛЕР.

З такими технологіями не дивно, що Німеччина вирішила поступово відмовлятися від природного газу та інших традиційних видів палива. Уже за 10—20 років ця країна планує майже повністю забезпечувати себе відновлювальною енергією. «Нині ми маємо 25% вітрової енергії в енергобалансі. І дуже легко її подвоїти, досягти 50%. Гадаю, в 2030—2040-х роках ми матимемо понад 90% відновлювальної енергетики», — вважає представник німецької компанії зі встановлення вітрогенераторів Уве КРЬОГЕР.

До такого ж шляху німці спонукають і Україну. Щоправда, зауважують: альтернативний бум в Україні неможливий без нових маневрових потужностей. Тож німецькі енергетики радять своїм українським колегам інвестувати гроші не в застарілі мережі, а в сучасні енергосховища. Тоді енергія вітру та сонця стане звичною не лише в Німеччині, а й в Україні.