«Не може Голлівуд чи Facebook народитися у країні, де є ПДВ»

Переписувати ж чи вилучати норми та механізми, які не сподобалися главі держави, в законах про податкові пільги вони не збираються.

«Ми продовжимо нашу роботу», — так відреагував Віктор Янукович-молодший на ветування батьком його законодавчої ініціативи. «Коли залишаються окремі протиріччя, їх необхідно подолати «на березі». Якщо є можливість поліпшити запропоновані ініціативи — будемо ще працювати і доб’ємося результату», — написав він на своїй сторінці в Фейсбук у день, коли на офіційному сайті парламенту з’явилася інформація про те, що Президент повернув на доопрацювання ухвалені Верховною Радою 24 травня 2012 року закони про податкові пільги для IT-індустрії. Утім, «Дню» вдалося отримати ексклюзивне роз’яснення сина Президента. Про перспективи компромісу і долю «ІТ»-законів — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» народного депутата України Віктора Януковича.

Об’єктивно національна індустрія програмного забезпечення є надзвичайно потужним інноваційним та інтелектуальним кластером економіки України, який демонструє високі темпи розвитку. Навіть у період світової економічної кризи ріст становив понад 30—40% на рік. Тож, як відзначають експерти, IT-індустрія як одна з найпрогресивніших галузей економіки для свого розвитку вимагає такого ж прогресивного законодавства. Інакше, без таких «стимулів», у національної IT-індустрії може просто не вистачити ресурсів витримати конкуренцію на міжнародному ринку. І схоже, що розуміння цього на рівні владних кабінетів помалу з’являється. Хоча, як показали події наприкінці минулого тижня, ще не в усіх.

Як зазначив «Дню» один із «закулісних» авторів «податкових» спецумов для ІТ-сфери голова ради з конкурентоспроможності індустрії інформаційно-комунікаційних технологій України Ігор Лисицький, вето Президента не було для них абсолютно неочікуваним. «Коли ми почали працювати з апаратом Президента, то відчули, що таке може статися», — зауважив він «Дню». Але від цього ІТ-лобістів впертість чиновників з Адміністрації Президента обурює не менше. Адже, як зауважив «Дню» Лисицький, ІТ-спеціалісти абсолютно «відкрито» йшли на співпрацю. Мовляв, передали всі розрахунки, які, до слова, отримали погодження навіть у найбільш «вередливому» з міністерств — Міністерстві фінансів. Крім того, свою підтримку ІТ-шникам гарантував і прем’єр-міністр Микола Азаров. Наприкінці травня глава парламентського комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Віталій Хомутиннік на засіданні комітету сказав: «Кабінет Міністрів в особі прем’єр-міністра остаточно погодився на можливі пільги, які будуть надані розробникам програмної продукції». Крім того, не було заперечень та зауважень до законів про ІТ-пільги і з боку Міністерства юстицій. А тут, бачите, «якісь чиновники» з Адміністрації Президента узріли зловживання, обурюються ІТ-фахівці.

За словами Лисицького, аргументи апарату Президента навіть коментувати складно. «Цифри не відповідають дійсності взагалі, а посилання на Конституцію України взагалі абсурдне, — каже Лисицький. — У статті 24 КУ, на яку посилаються в Адміністрації, йдеться про дискримінацію за расовими, майновими та іншими ознаками, але аж ніяк не за професійною. Юридично вони не праві».

Так само розкритикували фахівці й посилання апарату Президента на Податковий кодекс. Мовляв, єдиний підхід, на якому наголошують чиновники, зовсім не означає єдиних ставок. Як пояснив «Дню» Лисицький, єдиний підхід означає аналіз економічної моделі тієї чи іншої галузі та створення таких умов, за яких вона буде максимально ефективною з точи зору розвитку галузі та інтересів держави. «Ми це й зробили, — переконує експерт. — Ми розробляли свою ініціативу цілком відповідно до нового Податкового кодексу. Тому нас і Кабмін підтримав».

Як наголосив «Дню» Лисицький, переписувати й виключати якісь норми та механізми, які не сподобалися Президентові, вони не збираються. Можливо, лише за винятком визначення поняття програмної продукції. Обстоюватимуть свою позицію до кінця. «Якщо прибрати все, що вимагають в АП, — обурюється експерт, — закони втратять свою доцільність. Для нас принциповими моментами є прибутковий з громадян та єдиний соціальний внесок».

Іншого механізму вирішити свої проблеми, крім як особиста зустріч із главою держави, ІТ-експерти не бачать. «Ми звернулися з пропозицією зустрітися з Президентом. Іншого способу вирішити це питання в нас нема, — зауважив на запитання «Дня» про перспективи досягнення компромісу Лисицький. — Я впевнений, що якби ми особисто зустрілися, то нам вдалося б переконати Президента в тому, що ми пропонуємо зробити дійсно важливі для галузі речі». Але поки жодної інформації про можливості аудієнції у них немає.

Натомість президент компанії Imena.UA і власник інтернет-бізнесу (Mirohost.net, Banner.kiev.ua, Mail.ua, Pingwin.ua, Avanport-Design.com) Олександр ОЛЬШАНСЬКИЙ у розмові з «Днем» зауважив, що вся сіль ініціатив лише одному податку — в застарілому для сучасного світу ПДВ.

Віктор ЯНУКОВИЧ — про перспективи подолання вето Президента на спецумови для ІТ-індустрії

— Як ви сприйняли новину про те, що Президент не підписав вашу законодавчу ініціативу? Адже ринок вже після голосування у Верховній Раді практично відсвяткував перемогу. Тепер вам доводитися заспокоювати представників IТ-бізнесу? Що ви їм говорите?

— У кожного закону — свої особливості щодо процедури ухвалення. І що прогресивніша ініціатива, то складніший шлях до її реалізації. Якщо є можливість поліпшити ці документи, ми це зробимо.

На сьогодні немає причин говорити про те, що закони не набудуть чинності. Ми дістали підтримку як із боку суспільства, так і Кабінету Міністрів, Верховної Ради. Пройдено дуже довгий шлях, щоб відступати від головної мети — створення максимально вигідних умов для розвитку національної IT-індустрії.

Без таких стимулів у нашого IT-сектору забракне «запасу міцності» витримати конкуренцію на міжнародному ринку.

— Президентові, як вказано в інформації на офіційному сайті Верховної Ради, не сподобалося запровадження спеціального режиму нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за галузевою ознакою. Це є порушенням Конституції, рівності суб’єктів підприємництва, їхньої рівності перед законом, уважають в Адміністрації глави держави. Ви готові відмовитися від цього механізму?

— Це одна з принципових позицій. Жодної суперечності ні Конституції, ні новому Податковому кодексу, ні будь-яким іншим Законам України тут немає. Податкові умови необхідно створювати, орієнтуючись на специфіку конкретної індустрії, щоб максимально розкрити її потенціал. Цим шляхом уже пішли держави, які борються за лідерство на світовому IT-ринку, — США, Індія, Сінгапур, Білорусь. Якщо ми залишимося на узбіччі цих процесів через зрівнялівку, то назавжди втратимо конкурентоспроможність.

У будь-якому разі шукатимемо компроміси, які задовольняють усі сторони.

— Президент вважає за необхідне визначити в законі суб’єкти господарювання індустрії програмної продукції, на які поширюється державна підтримка. Із яких міркувань їх не було визначено? І чи є вже у вас чітке розуміння, хто увійде до цього кола?

— У законі №9744 чітко визначено, до яких видів діяльності можуть застосовувати спеціальні умови оподаткування. У пропозиціях Президента йдеться про необхідність дати окреме визначення «програмної продукції». Це потрібно зробити поза всякими сумнівами.

— Цікаво, що Президент вважає неприйнятним зниження ставки податку на доходи фізичних осіб для працівників-суб’єктів індустрії програмної продукції до 5% (на цьому, власне, як на ключовій позиції спецумов підкреслювали гравці IТ-ринку), Віктор Федорович пропонує викреслити із закону ці норми. Якою буде компромісна ухвала?

— Ми знайдемо розуміння й підтримку наших пропозицій, оскільки це дозволить IT-компаніям вийти з тіні, офіційно оформити працівників до штату, забезпечити їм стабільність і впевненість у завтрашньому дні.

Такий підхід дасть можливість створити тисячі нових високооплачуваних робочих місць. Виграють усі: і представники ринку, і держава в цілому.

У пропозиціях чиновників Адміністрації не надали значення розрахункам ринку, і, як мені відомо, представники індустрії вже звернулися до Президента з проханням про особисту зустріч для захисту своєї позиції.

— Як гадаєте, скільки часу вам знадобитися на доопрацювання?

— Ми докладемо всіх зусиль, щоб розставити всі крапки над «i» в цій каденції.

Олександр ОЛЬШАНСЬКИЙ — про виклики застарілої фіскальної системи

— Те, що Президент не підпише закон про спецумови для ІТ-індустрії, було для мене абсолютно очевидним. Питання лише в тому, станеться це тепер (шляхом вето Президента) чи потім, коли цей «режим» почнуть скасовувати заднім числом.

— Чому ви так вважаєте?

— За останні десять років це вже четверта спроба створити пільговий режим для підприємств ІТ-індустрії. Проблема насправді в тому, що ці підприємства з України втікають. І процес сьогодні вже набрав катастрофічних масштабів. Є багато причин цього, однак особливою є ПДВ. Адже для того, хто виробляє інтелектуальний продукт, уся його вартість — додана. І виходить, що ПДВ для нього перетворюється в податок з обороту. А платіж у 20% з обороту не може витримати жоден бізнес.

Це не є специфічною проблемою України. Питання скасування ПДВ піднімають у багатьох країнах. Адже цей податок з’явився фактично до часів інформаційної ери. І він просто застарів. У США та Японії — світових лідерів із виробництва високотехнологічного продукту — цього податку немає.

— Усе ж таки яка доля, на вашу думку, спіткає останню спробу законодавчо закріпити спецумови для української ІТ-індустрії?

— Гадаю, що є три варіанти розвитку ситуації. Перший — нічого не відбудеться взагалі. Це погано. Тому що ІТ-індустрія просто втече з України.

Другий — закон доопрацюють, і Президент його підпише. У результаті ПДВ для ІТ-сфери скасують, максимально спростивши цю процедуру й зробивши її абсолютно прозорою. До речі, нічого нового вигадувати не потрібно. Є певні коди діяльності, за якими просто треба скасувати ПДВ, як це зробили для медицини й ліків. Для цього не треба вигадувати якийсь новий механізм, писати додатковий закон тощо.

Як на мене, ПДВ — це найцінніше в цьому законі. Решта новацій щодо податку на прибуток, єдиного соціального внеску — зі сфери мрій.

— Тобто від них, на вашу думку, ІТ-бізнес безболісно для себе може відмовитися?

— Це так само, як мене запитують: корисний цей закон для ІТ-бізнесу чи ні. А я кажу: це все одно що запитувати — корисний вічний двигун чи ні. Корисний, але недоступний.

— За вашими словами, варіантів насправді три. Назвали два. Який третій?

— Найкращий, але, на жаль, нешвидкий. Рано чи пізно державі доведеться скасувати ПДВ взагалі. І це потрібно буде зробити не лише Україні, а й іншим країнам. І хто швидше зметикує, той і буде на коні.

— Ви сказали, що в Україні, зокрема, ІТ-бізнес робить цю спробу вже вчетверте. Попередні три рази безрезультатно. Чому?

— Ідея галузевого регулювання економіки, коли одна сфера перебуває в одних податкових умовах, а інша — в інакших, — своєрідна напівміра. Такими методами можна загасити пожежу, але довго жити з ними не можна.

Сьогодні в ІТ-сфері — пожежа. Україна ризикує повністю втратити найперспективнішу галузь. Тому спецумова зі скасуванням ПДВ саме для цих підприємств підходить. Але глобально наша податкова система не пристосована до сучасного світу.

— Як результат, ви наголошуєте на шаленій міграції українського ІТ-бізнесу за кордон. Можете привести статистику останніх років?

— Я маю значно красномовнішу «статистику». Сьогодні Україна не має жодної інтернет-компанії світового рівня. Це більш ніж дивно, зважаючи на наше місце в світовому розподілі праці в розробленні програмного забезпечення. У Росії є Яндекс, Мейл.ру, у маленької Естонії — Скайп, в Україні — жодної. Це дуже тривожний дзвіночок. Існує цілий пакет світових компаній, у яких, як кажуть, є український слід. Але всі вони до нас формально не мають і ніколи не матимуть ніякого стосунку. Як тільки в Україні з’являється хоч якесь зерно, котре може рости, воно миттєво «мігрує» до США. Причому сьогодні фахівцеві не обов’язково навіть фізично переїжджати туди. От і виходить, що ми чомусь працюємо на них. Мабуть, ми дуже багаті.

— Розуміння цієї проблеми на рівні держави вже є?

— Певною мірою так. Я б сказав, на мінімальному рівні. Не можна ж десять років битися головою об стінку й зовсім нічого не розуміти. Але бракує розуміння того, що ця проблем глобальна, вона не стосується окремої галузі ІТ, просто тут вона найбільше помітна.

Комп’ютер, ІР-телефонія, холодильник, пральна машинка, кондиціонер — усі ці винаходи зі США. Цей перелік має спецефічний зміст — він змінює нашу реальність. Спробуйте згадати якийсь європейський винахід після другої світової війни, який сильно вплинув на наше життя? У вас нічого не вийде. ПДВ — це насправді дуже серйозна проблема. І ми тільки тепер почали її усвідомлювати. А американці усвідомили це 50 років тому. Вони продають всьому світу «повітряний» продукт — ноу-хау. Голлівуд, Інтернет, фармацевтика... Левову частку продукції цих сфер становить інтелектуальна праця, там нема матеріальних затрат. У ціні ліків 90% — це нематеріальний актив. І ми за це повітря платимо. У країні, де діє податок на додану вартість, не може існувати таких товарів. Тому що для них уся вартість додаткова. Не може Голлівуд з’явитися в країні, де є ПДВ. Як і Інтернет, комп’ютер, Google чи Facebook. ПДВ — це податок, який непоєднуваний із сучасним світом.