Цей рік почався для енергетиків із заміни міністра, а слідом за цим на галузь обрушилися масові перевірки Генпрокуратури — з березня по червень. Зрозуміло, це вибивало підприємства з нормального робочого ритму. Проте далі — більше: пішла хвиля масових звільнень, що зачепила високопрофесіональних фахівців. Природно, тут же розгорнулася боротьба за крісла, що звільнилися, а оскільки на чільне місце не ставився професіоналізм, то в них потрапили переважно «потрібні» люди (до речі, після перевірки Генпрокуратури минув уже не один місяць, а інформації про покарання за 500 порушеними справами немає). Ніхто сьогодні з упевненістю не може сказати, що енергетична галузь виграла від такого поголовного оновлення: адже ті, які пішли, пропрацювали багато років — на відміну від тих, хто зайняв їхні місця завдяки беззаперечній відданості новому керівництву.
Останніми роками енергетика працювала на межі неможливого. Щоб хоч якось забезпечити електростанції енергоресурсами, доводилося відшукувати різні способи: вексельна емісія, залікові схеми, закріплення промислових підприємств за постачальниками електроенергії (так звані «шахматки») тощо. Певна річ, це був далеко не кращий вихід, оскільки реалізація енергії проводилася практично за мінімальними цінами, але в країні з непрацюючою економікою це хоч якось гарантувало забезпечення паливом. Нині так звані «взаєморозрахунки» відмінили, а надходження банківських коштів залишилося, по суті, на торішньому рівні. То звідки ж енергетикам узяти кошти на закупівлю палива? Запитання, отже, риторичне.
Виступаючи на семінарі, що проходив на початку вересня в м. Українка (Київська область), керівництво Міненерго запевняло, що Україні немає чого побоюватися приходу зими, і наводило на користь цього аргументи. Наприклад, за поставлені твели Росії вже проплачено $51 млн., отже, 7 атомних енергоблоків забезпечені паливом (якщо пригадати, що на АЕС електроенергію виробляють 14 енергоблоків, то виходить, що атомна енергетика забезпечена паливом лише на 50%). Було зазначено, що всі теплові електростанції нині зайняті накопиченням палива, — запаси вугілля сьогодні становлять 2,8 млн. тонн, коли мінімальна потреба становить 4,5 млн. тонн (у цьому вугіллі від 40% до 60% простої породи, і це так зване енергетичне вугілля буде горіти в котлі лише за умови добавляння близько 30% мазуту), запаси мазуту — 274 тис. тонн (половина його призначена для обігріву столиці, тоді як в одному з найбільш енергоємних регіонів — Донбасі мазуту взагалі немає, резервні ємності, що містяться на електростанціях, розраховані на 1,5 млн. тонн. мазуту, і вони пусті), коли мінімально необхідний запас мазуту для входження в зиму — 600 тис. тонн. У газосховища закачано 12 млрд. куб. м газу, коли потреба — 19 млрд. куб. м, але це газ для всієї України, а оскільки енергетики не розрахувалися ще за торішній газ, то малоймовірно, що їм почнуть тепер давати його безкоштовно. Стосовно вугілля було сказано так: якщо шахтарі відвантажуватимуть його по 100 тис. тонн за добу, то взимку Україна буде в теплі й з світлом. Проте, оскільки теплові електростанції спалюють вугілля взимку щодоби 120— 130 тис. тонн, то прості арифметичні підрахунки ставлять під сумнів забезпеченість і вугіллям. З усього сказаного напрошується висновок: або керівництво Міненерго поставило перед собою мету дезінформувати жителів України, або саме не знає справжнього становища в галузі.
І це ще не повна картина «готовності» галузі до зими. Не може не непокоїти те, що на 14-ти найбільших теплових електростанціях, що перебувають у підпорядкуванні Міненерго, практично не проводилися планові ремонти. Адже значна їх частина давно вже відпрацювала свій технічний ресурс. Аналогічна ситуація й з ЛЕП (лініями електропередач) у сільській місцевості, оскільки із 22 тис. км ЛЕП, що підлягають щорічній заміні, оновлюється лише... 1,5 тис. км. Це означає, що потрібно чекати нового відключення електроенергії — тепер уже через обриви ЛЕП.
А тепер поставимо запитання: «Чи варто втягувати в політику таку важливу стратегічну галузь, як енергетика?». Адже здоровий глузд підказує, що сьогочасні вигоди — це ніщо порівняно з тими важкими наслідками, які виникнуть узимку внаслідок енергетичної кризи.






