Перемога. «Вклад» банків...

Незважаючи на те, що Президент України Петро Порошенко рішуче заявляє: «Я хочу припинити війну», — всі українці сьогодні розуміють, що війна, так чи інакше, не омине нікого. Не може стояти осторонь неї й фінансовий сектор. Учора банкіри, експерти-економісти, політики й політологи, а також урядовці за ініціативою Інституту економічних досліджень і політичних консультацій обговорювали на круглому столі тему про роль банків на війні.

ЄМКЕ СЛОВО «ТОРГ»

«Воєнний чинник є, якщо можна так сказати, альфою всіх наших сьогоднішніх міркувань, — зазначив директор цього інституту Ігор Бураковський. — Економічна ситуація в Україні визначається циклічною кризою, в яку ми вступили 2013 року, й посилюється військово-політичними проблемами». Втрат зазнає й банківський сектор, продовжував експерт, у вигляді майна і неотриманого прибутку. Це пов’язано також з низькою платіжною дисципліною підприємств і тих людей, які безпосередньо отримували кредити, особливо на окупованих територіях. «Зрозуміло, що це негативно впливає на економіку України», — констатує Бураковський. У той же час він підкреслює, що сьогодні мова мусить йти не лише про труднощі банківської системи, яких можна буде позбавитися лише після завершення воєнних дій, а й про те, що ця система може зробити, щоб підсилити безпеку країни, і яким має бути її внесок у перемогу.

Для початку економічної по суті дискусії знадобилася ввідна політична частина. Її озвучив політолог і директор Школи політичної аналітики Олексій Гарань. Він зробив своєрідний міні-аналіз політичного процесу в Україні, позначивши його суть коротким словом «торг». «Я думаю, що в нинішніх умовах є два варіанти коаліції. Перший, теоретично можливий, — без «Народного фронту». «Він можливий за умови залучення інших учасників, — зазначив експерт, — але, на мою думку, це непропорційно підніме роль маленьких гравців і може зробити політику нестабільною. Я віддав би першість формуванню коаліції з двома партнерами — «Блоком Петра Порошенка» й «Народним фронтом». «Лідери і їхні команди мають зрозуміти, — продовжує Гарань, — або вони досягають компромісу і виграють і вони, і країна, або не досягають, і тоді програють і вони, і країна».

«ДОПОМОЖИ АРМІЇ»

Переходячи безпосередньо до теми обговорення, експерт підкреслив, що в нинішній ситуації потрібна мобілізація економіки, мобілізація всіх зусиль. За його словами, не може частина країни воювати, а інша «займатися своїм нормальним життям». Він ратує за нову інформаційну кампанію та соціальну рекламу. Це зумовлено тим, що сьогодні помітний певний спад суспільної підтримки українських військових. За його словами, влітку населення активно реагувало на те, що відбувається на фронті, туди прямувало чимало коштів. А зараз потреба у фінансах і різних товарах, у зв’язку з настанням зими, зростає, а надходження допомоги, зокрема й від волонтерів, зменшується. Треба почати кампанію «допоможи армії», пропонує Гарань. Він упевнений, що банки також знайдуть у цій справі своє місце. «Ми багато чого можемо зробити шляхом самоорганізації, без якихось формально-правових актів», — говорить експерт, відповідаючи на запитання, чи треба вводити в країні воєнний стан.

«Життєво важливі галузі економіки держави виявилися у фінансовій залежності від російських банків, — зазначає радник голови СБУ Маркіян Лубківський. — В умовах військового конфлікту з Російською Федерацією така ситуація негативно впливає, за нашою оцінкою, на економічний потенціал держави та її обороноздатність». У зв’язку з цим він закликає дещо обмежити діяльність в Україні дочірніх кредитно-фінансових установ російських банків. На його думку, в них не можуть обслуговуватися українські державні підприємства, а тим паче працівники силових структур нашої країни. Лубківський упевнений, що російська банківська система неабияк прив’язана до нинішнього режиму в Росії і не може діяти самостійно. У зв’язку з цим він підкреслює, що «обслуговування українських держустанов і підприємств у російських банках становить, по суті, загрозу національній безпеці України».

ЩО МОЖУТЬ БАНКИ

На думку радника голови СБУ, державні банки України здатні належним чином захистити фінансову інформацію, пов’язану з національною безпекою. Він розповідає, що СБУ неодноразово пропонувало уряду перевести підприємства державного сектору економіки, органів влади й управління на обслуговування в держбанки. Крім того, на його думку, обслуговування органів влади в недержавних банках також несе загрозу витоку як державних таємниць, так і персональних даних військових і правоохоронців, задіяних в АТО. Лубківський наполягає на перегляді переліку банківських установ, яким надано право обслуговувати працівників бюджетних установ. Щоправда, він вважає ці заходи тимчасовими.

Заступник голови державного «Ощадбанку» Антон Тютюн розповідає про те, «як воює» його банк, і переконує, що сьогодні держава нарешті починає розуміти, навіщо їй державні банки. «У нас є те, чого немає у інших комерційних банків, — говорить Тютюн, — починаючи з секретних відділів і закінчуючи різними іншими речами». Він розповідає, яку кредитну підтримку надає його банк вітчизняній енергетиці, розуміючи, що йдеться про енергетичну безпеку України.

Банкір говорить про проекти, «пов’язані із соціальною відповідальністю банку». «Ми збираємо гроші на АТО, — розповідає він, — їздимо в лікарні й госпіталі, збираємо кошти на операції, допомагаємо бійцям відновлюватися, організовуємо аукціони, де меценати купують картини, а гроші від їхніх продажів йдуть на лікування поранених. Крім того, ми відновлюємо школи в регіонах, звільнених від сепаратистів». А ще він підкреслює, що в «Ощадбанку» є державна гарантія на повернення всієї суми будь-якого внеску, і в нинішній неспокійній ситуації вона є одним з найважливіших чинників стабільності банківської системи, забезпечуючи право людини, зокрема й працівника силового відомства та членів його родини, на безпеку. «Ми вважаємо, що такою інформацією мають володіти лише державні банки. Якщо буде витік, ця інформація може завдати серйозної шкоди», — зазначає банкір. Він нагадує, що «Ощадбанк», останнім, «разом з останнім нашим солдатом» покинув Крим і першим приходить на звільнені від окупантів території, допомагаючи людям влаштовувати там життя».

МІСТОК ДОВІРИ

«По суті, ми теж є державним банком, і у нас теж обслуговуються різні силові відомства й міністерства, — зауважує голова правління «Укргазбанку» Сергій Мамедов, — ми маємо для цього необхідні підрозділи. І я вважаю, що в умовах війни, кризи державні банки мають розв’язувати виникаючі проблеми, і свої, і держави, спільними зусиллями. Для активізації економіки треба запускати кредитні програми, проводити реформи, добиватися відновлення довіри. Адже не лише люди стали менше вірити банкам, а й банки не вірять позичальникам. Слід будувати місток довіри за допомогою держбанків. Це, зокрема, можуть бути схеми для компенсації відсоткових ставок. Тому що мати ставку 30% річних, що вбиває конкурентоспроможність, і чекати зростання експортної виручки дуже важко. Ці завдання має вирішувати й держава, й банківська система. Так само, як і проблему захисту прав кредиторів».

Банкір не згоден з колегою з «Ощадбанку». На його думку, визначати, хто обслуговуватиме державні структури і їхніх працівників, має ринок. Усі відповідні умови й ризики, впевнений Мамедов, мають бути прописані в процедурі проведення тендерів. «Давайте зробимо нормальні прозорі умови, пропишемо критерії, які дозволятимуть банкам працювати в цьому секторі, адже й сьогодні є критерії допуску, але не можна проводити лінію, спрямовану на створення комусь необгрунтованих переваг, — пропонує голова «Укргазбанку». — Якщо ми скажемо заборонити якимсь банкам обслуговувати зарплатні проекти силових відомств, то ми маємо бути готові направити цим установам чималі суми на перекредитування».

ЩОБ У КРАЇНИ НЕ КРАЛИ ЇЇ МАЙБУТНЄ

«Гадаю, зараз це буде складно, — продовжує Мамедов. — А державні підприємства, так само, як і решта, теж несуть певні потенційні ризики. Я б дуже обережно ставився до обмежень для російських банків. Слід розуміти, що в Україні в банківській сфері працюють лише українські юридичні особи. А суто українських банків у нас не так уже багато. Кіпрські, австрійські. Але кожен з них має чіткі завдання: безпека й контроль. Якщо хтось порушив якісь вимоги, слід притягувати до відповідальності. Якщо є підозри, що таке може бути, отже, треба плавно й непублічно виводити таку фінансову структуру з ринку». «Але слід пам’ятати, — попереджає банкір, — що будь-який рух вкладників у будь-якому сегменті ринку зараз може призвести до великих проблем».

Про проблеми в банківському секторі говорив і радник голови МВС, поки що кандидат у народні депутати Антон Геращенко. Він зазначає, що й сам цей сектор продукував свої проблеми, видаючи так звані «погані» кредити й займаючись незаконним оготівлюванням грошей і організацією податкових схем. «Проблеми, які у нас є, це й відсутність справедливості в цілому, — говорить радник міністра, — і відсутність принципу невідворотності покарання, що стимулює й позичальників, й банкірів порушувати закон».

Геращенко розповідає, що банкір, який обдурив усю Америку на мільярди доларів, отримав довічний термін ув’язнення, хоча нікого не вбивав і не гвалтував. У нас же, зазначає обраний депутат, за статтею «шахрайство або розкрадання», за збігу деяких обставин, можна отримати п’ять років і відсидіти всього 2,5 року, вкравши 100 мільйонів. «Це ненормально, — вважає Геращенко, — й обіцяє ввести за фінансові порушення серйозніші покарання, ніж чинні зараз». «Люди, які руйнують фінансову систему, руйнують і економіку країни в цілому, крадуть майбутнє в усієї нашої країни», — впевнений без п’яти хвилин законодавець. Одним з головних завдань нового парламенту України він бачить парламентський контроль за ухваленням і виконанням законів, зокрема й у банківській сфері.