Черкащина бере курс на «приватну» сировину
Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, «День»
Господарства Черкащини планують виробити поточного року 118 тис.
тонн м’яса та 530 тис. тонн молока. Десять років тому в «засіки» батьківщини
надійшло відповідно 225 тис. тонн та 800 тис. тонн — майже вдвічі більше.
Може видатися, що цьогорічні плани цілком до снаги тваринникам області,
яка колись «годувала» пів-Союзу і справедливо вважалася однією з найпотужніших
у м’ясо-молочній галузі України.
«Відштовхнутись» від 141 тис. тонн молока, що його було перероблено
на заводах області торік, і «дострибнути» до 530 тис. тонн запланованих
цього року (тобто наростити обсяги майже у 3,8 рази) ослабленим господарствам
буде дуже й дуже складно. Ще більш проблематичними є «сподівання» на м’ясо:
від 26 тис. тонн (1997 р.) сягнути одразу 118 тис. тонн, тобто дати приріст
у 4,5 рази навряд чи реально.
Не виручають і фермери. Хоча від початку року їхніх господарств в області
побільшало (тепер — 560), за перший квартал заготівельникам продано всього
5 тонн молока.
Єдина надія на приватний сектор, підсобні господарства селян. У їхньому
володінні нині перебуває 109 тис. корів (КСП мають 147 тис.) та понад 350
тис. свиней (проти колгоспних 280 тис.). На жаль, і тут досвід минулого
року дає маловтішну перспективу: тоді в населення було закуплено лише 15
тис. тонн молока.
Малоймовірно також, що люди охоче здаватимуть на заводи і м’ясокомбінати
свою продукцію. Без ініціативи з боку заготівельників істотних зрушень
тут годі й чекати. Окрім того, треба вирішити й інші проблеми: забезпечення
населення кормами для тварин, регулювання закупівельних цін, облаштування
сільських заготпунктів, організація транспорту. Морочлива справа, але що
вдієш: сільська бабця поступово стає основним постачальником сировини для
молокозаводів та м’ясокомбінатів області, і її потрібно заохочувати.
