Переробка нафти стає «інтелектуальнішою»

Енергетичні кризи спонукали високорозвинуті країни до інновацій у сфері збільшення нафтових ресурсів, зокрема за рахунок більш ефективного їх використання. Тож сьогодні нафтовий сектор вважається найбільш інноваційно містким, і тому найефективніший серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу.

Треба зазначити, що видобуток і переробка нафти має більш ніж столітню історію, а його розвиток був тісно пов’язаний із формуванням високорозвинутих у промисловому відношенні країн. Країни Заходу ще на початку ХХІ століття створили високотехнологічний базис, забезпечивши зростаючи потреби світового ринку в нафті й нафтопродуктах, зробивши прорив в інноваціях для більш ефективного енергозбереження. Важливим досягненням стало створення гнучкої системи ціноутворення на нафту, яка крім фіскальної цільової спрямованості забезпечувала зростання інвестиційних потреб для фінансування інноваційної діяльності нафтових компаній.

Цікаво, що за роки останньої економічної і фінансової криз у нафтовому секторі високорозвинутих країн спостерігалися тенденції підвищення власного видобутку нафти при загальному падінні споживання нафти і продуктів її переробки. Так, за 2009 р. у США виробництво нафти в порівнянні з 2008 р. зросло на 7%. У той же час споживання за цей же період впало на 4,9%. Більш економне використання нафтопродуктів у США показує падіння їх споживання за групами продуктів: автомобільних бензинів на (-)0,3%, дизельного палива на (-)9,0%, мазуту на (-)16,2% та всього на (-)4,2% відповідно. Тим часом у світі відповідні показники становили — (+)1,0%, (-)3,0% і (-)6,3% і всього (-)1,4%.

В Україні спостерігалися дещо інші тенденції. Так, при падінні за 2009 — 2010 рр. попиту на 0,2%, видобуток нафти з власних родовищ скоротився на 10,8%, а імпорт виріс на 3,1%. По бензинам ці показники становили (+)4,7%, (-)8,7% і (+)26,4%, дизельному пальному — (+)5,6%, (-)5%, і (+)14,6%, мазуту — (-)13,2%, (-)6% і (-)58,6%. Із наведених даних можна зробити висновок про слабкі тенденції використання в Україні інновацій у нафтовому секторі. А додаткове їх споживання у 2010 р. відбувалося головним чином за рахунок збільшення імпорту.

Також цікавим в історії нафтовидобутку виявився період 1980-1996 років, коли у розвинених країнах було зупинено 45 нерентабельних нафтопереробних заводів. До цього треба додати, що невеликі за потужністю НПЗ виводились з експлуатації значно частіше порівняно з крупними підприємствами, що було обумовлено наступними причинами: на більш крупних НПЗ більш ефективне, порівняно з малими підприємствами, впровадження заходів по зниженню витрат на виробництво; крупні НПЗ дешевше перевести на глибоку переробку нафти, ніж малі; крупним НПЗ ефективніше переходити на більш досконалі з точки зору екологічності технології, так як це потребує значно менших питомих капіталовкладень.

Таким чином, у нових післякризових умовах великі НПЗ стають більш конкурентоспроможними порівняно з малими, що супроводжується збільшенням світової потужності НПЗ.

На жаль, ані під час світової енергетичної кризи, ані пізніше, структура нафтопереробки України не була скоригована. Більше того, у той час всі термічні крекінги були реконструйовані в установки для перегонки нафти з метою збільшення виробництва мазуту.

У середньостроковій перспективі високі світові ціни на нафту стимулюють проведення пошуково-розвідувальних робіт і освоєння родовищ, котрі вимагають значних капітальних вкладень у регіонах за межами ОПЕК, у тому числі в Україні. З іншого боку, вони створюють передумови для переходу на види палив, альтернативні нафтовим, прийняттю заходів по більш ефективному та економічному використанню енергії, зростанню інвестицій у нові наукоємні технології.

Останні роки активно використовуються третинні методи підвищення коефіцієнту нафтовіддачі: термічні, газові, хімічні й мікробіологічні. Так, співвідношення видобутку нафти за рахунок термічних, газових і хімічних методів у США становили 7:2:1, у Канаді — 1:8:1, в Україні — 0:1:15 і Росії — 2:1:7. Варто зауважити, що науковці та практики найбільш ефективними вважають термічні та газові методи.

Дія фактору зростаючої ціни на нафту особливо позначилася на впровадженні «важких» капіталоємних технологій, до яких можна віднести видобуток високов’язкої нафти (ВВН). Зазначимо, що в світі відкрито понад 1680 родовищ такої нафти, запаси якої складають понад 750 мільярдів тон. Сьогодні ВВН видобувається майже в половині з 96 нафтовидобувних країн, а обсяги її видобутку термічними методами складають понад 85 мільйонів тонн на рік.

Утім, аналізуючи період після світової енергетичної кризи експерти енергоринку відмічали, що заходи по енергозбереженню, котрі були започатковані багатьма країнами, не були завершені у зв’язку з падінням світової ціни на нафту у 1986 році, який не стимулював цей процес. Тому це дало підстави стверджувати, що потенціал енергозаощадження до кінця не був використаний жодною країною світу.

За цих умов було переглянуто концептуальні положення щодо технологічної схеми сучасного НПЗ. Так, якщо наприкінці 80 — 90-х років ХХ століття автоматизацією було охоплено окремі установки, або виробництва, то вже на початку ХХІ століття в окремих розвинених країнах Заходу були розроблені концептуальні проекти НПЗ майбутнього (Японія) і модель інтелектуального НПЗ (США). Серед головних десяти ключових ідей для проектування НПЗ нового покоління більша частка була пов’язана з автоматизацією — мінімальне технічне обслуговування, тривалість роботи без зупинок, створення виробничих центрів, безпека, гнучкість і простота. Гнучкість технологічної схеми такого НПЗ дозволяє регулювати виробництво бензину і дизельного палива в залежності від ринкового попиту.

Для забезпечення максимальної ефективності виробництва компанія Emerson Process Management (США) пропонує свою концепцію інтелектуального НПЗ. В основу моделі максимальної ефективності такого НПЗ покладено використання потенційних можливостей автоматизації, у тому числі зміни в її технології.

А впровадження у практику перспективних інновацій дасть у підсумку зростання конкурентоспроможності нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості з одночасним покращанням екологічного становища.

ДО РЕЧI

Президент України Віктор Янукович підписав Закон про зниження акцизу на бензин на 50 євро за тонну, на дизельне паливо — на 20 — 30 євро за тонну. Згідно із законом, для стабілізації цінової ситуації на ринку нафтопродуктів країни акцизи, передбачені в Податковому кодексі, знижуються до 31 липня 2011 року. Зокрема, на бензин — на 27,5%, з 182 євро за тонну до 132 євро за тонну, на дизпаливо із вмістом сірки понад 0,2% — на 33,3%, із 90 євро за тонну до 60 євро за тонну, з вмістом сірки від 0,035% до 0,2% — на 43,5%, із 69 євро за тонну до 39 євро за тонну, з вмістом сірки 0,005% до 0,035% — на 48,4%, із 62 євро за тонну до 32 євро за тонну, із вмістом сірки не більше 0,005% — на 47,6%, із 42 євро за тонну до 22 євро за тонну.

Метою закону є зниження вартості палива в оптовій і роздрібній торгівлі за рахунок скорочення податкового навантаження. За розрахунками заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського, в результаті ухвалення закону, ціни на бензин повинні знизитися приблизно на 50 копійок на літрі.

За висновками уряду, через тимчасове зниження акцизів на бензин і дизпаливо спецфонд держбюджету недоотримає один мільярд 49,1 мільйона гривень акцизних надходжень, що може призвести до недофінансування дорожніх робіт.