Підключення до інженерних мереж може стати безкоштовним

Народні депутати вирішили повторно розглянути принципово нову модель приєднання до всіх інженерних мереж (електрики, води, газу, каналізації) у першому читанні. Таке рішення підтримали 228 парламентарів, тим часом як ухвалення законопроекту за основу — 197.

Передбачається, вартість підключення покриватиметься виключно за рахунок інвестиційної складової тарифу, що унеможливить корупцію та приховані чи дублюючі платежі.

«По суті, це американський та ізраїльський підхід, — пояснює співавтор законопроекту, заступник голови РПЛ з економічної політики Віктор ГАЛАСЮК.

«За новою моделлю монополіст або надає інвесторові готову «точку приєднання» безоплатно, або гарантовано компенсує йому витрати на будівництво інфраструктури за наданими йому технічними умовами. Крім нової економічної моделі приєднання до інфраструктури, законопроект № 6671 передбачає також відкритість технічної документації монополістів щодо стану мереж, вільних потужностей, конкурентність підготовки технічних умов, а також чіткі покрокові процедури взаємодії монополістів з інвесторами та жорсткі санкції за їх порушення», — зазначає голова комітету з питань промислової політики та підприємництва.

Очікується, що ухвалення закону суттєво підвищить реальну інвестиційну привабливість України й усуне один із головних інвестиційних бар’єрів на вхід в українську економіку. Від нової моделі виграють всі: інвестори — через економію капітальних видатків, суб’єкти природних монополій — через збільшення обсягів споживання, територіальні громади — через інвестиції та податки, держава — через розвиток економіки та фінансову стабільність.

За оцінками експертів, законопроект № 6671 збільшить ВВП мінімум на 1% щороку.

«Він є важливою складовою #ПромПакетуРеформ. Саме тому його підтримують Мінекономіки, УСПП, ФРУ, ТПП, Американська торговельна палата в Україні (AmCham), Офіс ефективного регулювання (BRDO), проект USAID LEV, Конфедерація будівельників, Ліга оборонних підприємств та ще з десяток профільних асоціацій», — коментує Галасюк.

Наразі ж корупційний та, по суті, грабіжницький механізм приєднання до інженерних мереж — один із головних бар’єрів на шляху припливу інвестицій у реальний сектор української економіки. «Сьогодні інвестор, який хоче збудувати завод, агрокомплекс чи навіть житловий будинок, платить за інфраструктуру аж чотири рази: у вигляді хабарів за незавищення технічних умов, «дарування» монополістам збудованої власним коштом інфраструктури, податків державі з цього «дарування», а потім ще оплати тарифів з інвестиційною складовою. Результат — інвестиції в українську промисловість настільки мізерні, що такими темпами ми будемо Польщу наздоганяти 100 років, якщо вона почекає «на місці», — наголошує нардеп.

На тому, що чинна в Україні система приєднання до електромереж, на жаль, є значним бар’єром для малого та середнього бізнесу, наголошували ще рік тому і експерти програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні (USAID ЛЕВ)».

Відповідно до звіту Світового банку Doing Business 2016, за індикатором «Приєднання до електромереж» Україна посідає 137-ме місце (2015 року Україна займала 138-ме місце), строк приєднання електроустановок споживачів становить 263 дні, за які потрібно пройти п’ять процедур. Більше того, вартість приєднання до електромереж в Україні оцінюється як майже 800% по відношенню до рівня доходу на душу населення (без урахування ПДВ та хабарів).

Проблема приєднання до електромереж здіймає цілу хвилю емоцій у тих, хто хоч раз мав з цим справу. Звучать звинувачення і в монополізмі, і в злих намірах олігархів, і в корумпованості обленерго. Однак за цими емоціями стоять реальні «вузькі місця», які навіть без корупції, олігархів та монополізму не дозволять спростити доступ до електромереж, каже експерт програми USAID «Лідерство в економічному врядуванні (USAID ЛЕВ)», виконавчий директор «CASE» Україна Дмитро БОЯРЧУК.

Проблема №1: зношені мережі

Основа проблема — у зношеності мереж: 70% передавальних потужностей своє відпрацювали. Звісно, можна говорити про відповідальність олігархів, які не здатні навести лад з випадково отриманими активами. Проте це не допоможе.

Часто електропередавальні організації справді не можуть провести нові приєднання, оскільки не мають достатньої потужності для такого розширення.

Проблема №2: «соціальна» вартість

Небажання визнавати, що все має свою ціну, — друга причина. Так, є серйозні зловживання на рівні передавальних організацій. Однак навіть якби їх не було, обленерго все одно не мали б достатньо коштів на розвиток мереж, адже на це вони можуть витрачати лише частину коштів із свого тарифу, яку їм погоджує регулятор. Останній ретельно пильнує, щоб тарифи залишалися на «соціальному рівні». Як наслідок, цих грошей недостатньо навіть для підтримки мереж у робочому стані.

Проблема №3: земельне питання

Третя проблема, яка на роки може затримувати омріяне приєднання до електромереж: узгодження земельних питань з місцевими органами влади. Теоретично землевідведення для прокладання мереж має відбуватися автоматично на основі генеральних планів та детальних планів територій.

Однак через хронічну відсутність коштів або конфлікт інтересів місцеві органи влади не мають містобудівної документації, що блокує розвиток мереж і нових приєднань у місті, районі чи області.

Проблема №4: ускладнені процедури та перекладання відповідальності на споживача

Зношеність мереж, неможливість офіційно брати повну плату і складність вирішення земельних питань призводять до того, що обленерго не беруть на себе зобов’язань щодо термінів приєднання.

Вони створюють неформальні схеми фінансування приєднань — просять будувати мережі, а потім передавати їх на баланс обленерго. Також вони перекладають певну частину технічних процедур на плечі замовника, наприклад, підготовку технічної документації чи вирішення земельних питань.